2. Види (типи) виборчих систем у світі

2А) мажоритарна виборча система: поняття, ознаки, види

В основі цієї історично першої виборчої системи лежить принцип більшості, тобто обраним по виборчому округу вважаються той кандидат чи список кандидатів, хто отримав встановлену законом більшість голосів виборців ніж будь-який інший. Загалом мажоритарна виборча система застосовується у 76 країнах світу.

Мажоритарна виборча система добре функціонує у тих країнах, де вже склалася партійна система. Практика свідчить, що створені на цій основі уряди є стійкими і спроможні впевнено проводити державну політику, бо вони спираються на стійку більшість у парламенті. Але вона має і суттєві недоліки, оскільки може дати викривлене співвідношення політичних сил у суспільстві на час виборів, а також ставить у несприятливі умови дрібні політичні партії, позбавляючи можливості їхнього представництва у парламенті та місцевих органах влади.

Залежно від вимог до більшості, необхідної для перемоги на виборах, розрізняють три основні різновиди мажоритарної виборчої системи: відносної, абсолютної і кваліфікованої більшості:

а) мажоритарна виборча система відносної більшості – це різновид мажоритарної виборчої системи, за якою обраним вважається той кандидат чи список кандидатів, що отримали у виборчому окрузі просту більшість голосів виборців, внесених до виборчих списків, навіть якщо ця більшість була менше половини поданих голосів. Ця система не передбачає проведення другого туру виборів, вона завжди результативна і проста при голосуванні, але відкрито спотворює волю виборців, тому що діє принцип - переможець отримує все. Тобто складається ситуація, коли голоси, які були подані за інших кандидатів, зовсім не враховуються. Прикладом цього може слугувати практика обрання президентських вибірників у США, де кожен штат посилає стільки виборників, скільки обирає конгресменів. Перемагає той список кандидатів у виборники, що набрав у цьому штаті хоча б відносну більшість голосів. Так, на президентських виборах 1980 р. у США кандидат від Республіканської партії Р.Рейган одержав 51,6% голосів і 90,9% місць у колегії виборників, кандидат від Демократичної партії Дж. Картер - відповідно 41,7% і 9,1%, а незалежний кандидат Д. Андерсон отримавши 6,7% голосів виборців, не одержав жодного місця у колегії виборників. Мажоритарна виборча система відносної більшості поширена в Австралії, Великобританії, Індії, Канаді, Нової Зеландії, США, Франції, Японії та ін.

За цією системою зазвичай не встановлюється обов'язковий мінімум участі виборців у голосуванні: якщо проголосував хоча б один виборець, то вибори дійсні. Якщо висунутий один кандидат на місце, він уважається обраним без голосування. Недолік цієї системи в тому, що втрачається велика кількість голосів політичних партій, малих і середніх за своїм впливом. Разом із тим така система забезпечує партії-переможцеві значну більшість у парламенті, що дає можливість за парламентарних і змішаних форм правління формувати стійкий уряд. Таку систему застосовують як єдину для виборів якої-небудь палати парламенту 43 держави, у тому числі США.

Політичне життя зарубіжних країн дає десятки прикладів невідповідності між ступенем масовості підтримки політичних партій і їхнім представництвом у парламентах, що стало наслідком застосування мажоритарної виборчої системи відносної більшості. Так, на парламентських виборах 1983 р. у Великобританії Консервативна партія, зібравши 42,4 % голосів, одержала 61 % місць у палаті громад, Лейбористська партія, відповідно, 27,6 і 82 %, а Альянс ліберальної та соціал-демократичної партій – 25,4 і 4 %. Таким чином, норма представництва консерваторів і лейбористів була завищена, а норма представництва Альянсу занижена більш ніж у 6 разів. За мажоритарної виборчої системи відносної більшості вибори, як правило, проводяться за уніномінальними округами. У разі проведення виборів, відповідно до цієї системи, за поліномінальними округами голосування ще більше суперечить результатам. Показовою щодо цього є практика обрання президентських виборщиків у США, де кожний штат посилає стільки виборщиків, скільки обирає конгресменів. Перемагає той список кандидатів у виборщики, що набрав у цьому штаті хоча б відносну більшість голосів. Це призводить до явного перекручування волі виборців. Так, на президентських виборах 1980 р. Р. Рейган одержав 51,6 % голосів і 90,9 % місць у колегії виборщиків, кандидат Демократичної партії Дж. Картер, відповідно, – 41,7 % голосів і тільки 9,1 % виборщиків. Незалежний кандидат Д. Андерсон, зібравши 6,7 % голосів виборців, не одержав жодного місця в колегії виборщиків, хоча за пропорційною системою міг би розраховувати на 36 виборщиків.

б) мажоритарна виборча система абсолютної більшості – це різновид мажоритарної виборчої системи, за якою обраним визнається той кандидат чи список кандидатів, що отримали у виборчому окрузі більше половини від загальної кількості поданих голосів виборців (50%+ один голос), внесених до виборчих списків. За цією системою встановлюється нижня межа (поріг) участі виборців у голосуванні. Як правило, обов'язковий відсоток присутності виборців складає 50% (вибори президента), інколи - 25% або інша кількість виборців. Якщо він не досягнутий, вибори вважаються недійсними або такими, що не відбулися. У разі якщо жоден із кандидатів не набрав абсолютної більшості голосів, то вибори вважаються недійсними або такими, що не відбулися.

Перевагою цієї системи порівняно з мажоритарною відносної більшості є те, що обраними вважаються кандидати, підтримані дійсною більшістю виборців, що проголосували, хоча б цю більшість становив один голос. Недолік її в тому, що втрачаються голоси, подані проти кандидатів-переможців, а також специфічний дефект – часта нерезультативність виборів, що найбільш імовірно у разі жорсткої конкуренції кандидатів. Це відбувається тоді, коли через розкол голосів жоден з кандидатів, що балотуються, не одержав необхідної більшості. Подібна нерезультативність долається такими способами:

• проведення другого туру (повторне голосування), коли балотуються вже не всі кандидати, що суперничали в першому турі. За результатами голосування в другому турі переможець фактично визначається відповідно до мажоритарної виборчої системи відносної більшості. Такий порядок, наприклад, існує під час виборів президента у Болгарії, Польщі, Франції, депутатів парламенту у В'єтнамі, Китаю та ін. За такою системою зазвичай обирається президент у президентській та змішаній республіках, рідко – депутати представницьких органів влади. Наприклад, в Україні та Росії в другий тур виходять два кандидати, що набрали найбільшу кількість голосів. Переможцем визнається кандидат, що набрав відносну більшість голосів. У Франції в другому турі беруть участь усі бажаючі кандидати першого туру, що зібрали в першому турі не менше 12,5 % голосів від кількості виборців, внесених у списки; в Угорщині – відповідно 15%. Для перемоги кандидатові також необхідна відносна більшість поданих голосів виборців;

• проведення альтернативного голосування, тобто виборець у бюлетені цифрами вказує кращих для нього кандидатів. Така система застосовується в Австралії на виборах палати представників, а також на парламентських виборах у штатах.

Інколи ця система має цікаві додаткові правила. Наприклад, у ст. Ь. 126 Виборчого кодексу Франції 1986 р. зазначено, що «на випадок рівності голосів обраним вважається старший за віком кандидат».

в) мажоритарна виборча система кваліфікованої більшості – це досить рідкісний різновид мажоритарної виборчої системи, за якою обраним вважається той кандидат чи список кандидатів, що отримали не менше від заздалегідь встановленої законом більшості голосів виборців. Кваліфікована більшість зазвичай перевищує абсолютну більшість, але може бути й іншою (наприклад, 3/5, 2/3, 40%, 30% тощо всіх голосів). Наприклад, кандидату у депутати нижньої палати парламенту Чилі та кандидату на посаду Президента Азербайджану, щоб бути обраним, необхідно отримати в першому турі не менше 2/3 голосів виборців, що взяли участь у голосуванні, а кандидату на посаду Президента Коста-Ріки відповідно до ст. 138 Конституції цієї країни необхідно набрати 40% + один голос виборців. Якщо в першому турі жоден із кандидатів не набрав кваліфікованої більшості голосів, то проводиться другий (іноді і більше двох) тур виборів, в якому вимоги до більшості знижуються. Нерідко за цією системою обраним стає кандидат, за якого проголосувала меншість виборців. Тому вона ще менш результативна, ніж система абсолютної більшості і тому використовується зазвичай для обрання парламентом президента у парламентарній республіці.