Система виборчого права та виборчого законодавства України
Система виборчого права включає в себе Загальну і Особливу частини. Критерієм розмежування при цьому слугує масштаб дії тих норм, що їх утворюють. Загальна частина об'єднує норми виборчого права, що мають універсальне значення і поширюють свій вплив на здійснення та захист права громадян обирати і бути обраними до органів державної влади та органи місцевого самоврядування, незалежно від виду та рівня його реалізації. Що ж до особливої Частини, то вона охоплює собою правила, що передбачають специфічні вимоги щодо організації та проведення різних виборчих кампаній, дотримання яких має обов'язкове значення тільки при проведенні конкретних видів виборів.
У свою чергу і Загальна, і Особлива частини виборчого права включають в себе окремі правові інститути, під якими можна розуміти сукупність норм виборчого права, що регулюють відокремлені в рамках єдиного предмета правового регулювання групи тяжіють один до одного відносин, пов'язаних з реалізацією виборчих прав громадян.
Набір інститутів виборчого права України зумовлений логікою юридичної регламентації механізму здійснення і захисту права громадян обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Певною мірою він знаходить відображення в законодавстві про вибори, що пояснюється тим, що виборче право і виборче законодавство співвідносяться як зміст і форма і не можуть існувати абсолютно ізольовано один від одного. Разом із тим, зміна системи виборчого законодавства, зумовлена, серед інших причин, суб'єктивними поглядами законодавців і потребами зручності правозастосовців. Проте основі градації електорально-правових норм на окремі інститути повинна лежати структура предмета правового регулювання, що диктує необхідність відповідного інтеграла юридичного забезпечення електоральних прав російських громадян.
Під цим кутом зору загальна частина виборчого права включає в себе принципи виборчого права, суб'єкти виборчого права, фінансове забезпечення виборів, виборчий процес, забезпечення виборчих прав громадян у міжвиборчий період, оскарження дій і рішень, які порушують виборчі права громадян, відповідальність за порушення виборчого законодавства.
Особливу ж частину утворюють інститути виборів до органів державної влади України, органів влади АРК та органів місцевого самоврядування. Кожен із цих інститутів характеризується досить складним складом, представлений, як правило, дуже великим набором підінститутів і нерідко проявляється зовні через правові приписи різної галузевої приналежності. При цьому слід враховувати, що система виборчого права ще не усталилася, перебуває в стадії активного становлення, внаслідок чого зазнає помітних змін, що відображаються в появі нових складових її елементів та наповненні традиційних розділів змістом, що відповідає сучасним потребам формування виборних демократичних інститутів.
Зокрема, стійка тенденція зростання числа виборчих спорів щодо всіх видів виборів робить істотний вплив на інститут оскарження у виборчому праві, що спричинило за собою появу нових суб'єктів права скарги (виборчі комісії, їх члени), встановлення можливості інстанційного оскарження дій і рішень будь-яких (за винятком Центральної виборчої комісії) виборчих комісій незалежно від рівня проведених виборів, детальне обмеження термінів розгляду скарг. У цьому легко можна переконатися, якщо порівняти колишнє законодавство про вибори до положень чинного Закону України "Про вибори народних депутатів України".
Систему виборчого права як об'єктивного юридичного феномена не можна змішувати з системою відповідної галузевої юридичної науки та навчальної дисципліни. Природно, вони знаходяться у певній залежності, що, однак, не виключає виходу наукових поглядів та навчальних нормативів за рамки предмета правового регулювання виборчого права. Відповідно цьому система виборчого права як науки і навчального курсу (дисципліни) може бути доповнена такими розділами, як предмет і джерела виборчого права України; історія проведення виборів і розвитку виборчого законодавства; електорально-правові норми і відносини; виборчі системи та їх види. Саме завдяки цим своїм складовим науково-теоретичні конструкції і категорії виборчого права не тільки пояснюють стан відповідного комплексу правових норм, але й являють собою інструментарій можливого зворотного впливу на юридичну базу виборів.