Міністерство освіти і науки України

комунальний вищий навчальний заклад

«Олександрійський педагогічний коледж

імені В.О. Сухомлинського»

ПРЕДМЕТ

«Історія фізичної культури»

Лекція № 8

«Фізична культура в західних землях України в період 1919 – 1938 р.р»

Лекцію складено Ткаченком С.В.

Розглянуто та схвалено на засіданні

предметної комісії

викладачів фізичного виховання

Протокол № 1 від 29.08. 2013 р.

Голова комісії Ткаченко С.В.

Лекція № 8

Тема лекції: Фізична культура в західних землях України в період 1919 – 1938 р.р

Мета лекції: Ознайомити з станом фізичної культури на Західній Україні в період 1919- 1938рр., з виникненням і розвитком спортивних організацій та товариств.

План лекції

1. Стан фізичного виховання в Західній Україні

2. Заснування і діяльність українського «Сокола»

3. Галицький «Пласт»

4. Діяльність «Січових та Лугових» товариств

Література:

Основна: С.М. Філь «Історія фізичної культури» Х: 2003р.

Додаткова:

Винничук О. «Педагогічна діяльність січових товариств на Західно – Українських землях в 1919 – 1938рр.» 1997 р.

Зміст лекції

1. Стан фізичного виховання в Західній Україні

Друга половина XIX століття не була безплідною для фізичної культури іншої частини України, яка перебувала у складі Австро-Угорської імперії (до 1920 р.), а згодом Польщі (1920—1939 рр.), Румунії, Чехословаччини (аж до 1939 року, коли відбулось возз'єднання українських земель).

Після першої світової війни до Польщі відійшли українські землі: Східна Галичина, Холмщина, Посяння, Західна Волинь, північно-західні райони Полісся, що утворили так званий географічний район — «Західна Україна». Вона становила третину території Польщі, її населення (на 1931 р.) складало 8,9 млн чоловік, втому числі українців 5,6 млн (63 %), поляків 2,2 млн (25 %), євреїв 0,9 млн (10 %). Українці (як їх називали — русини) становили 16 % всього населення Поль­щі. З них майже 80 % були селяни.

Буковина увійшла до складу Румунії, її населення було переваж­но українським. Закарпаття спочатку відійшло до Угорщини, а зго­дом до Чехословаччини, теж переважно українці.

В цьому регіоні України відчутним був вплив сусідніх культур, а відсутність української державності дала їм можливість проігнору­вати здобутки нашого народу у фізичній культурі, реалізувати ідеї кра­щих його представників. Це безумовно суттєво збіднило ефектив­ність розвитку національної системи фізичного виховання. Тому не дивно, що імена людей, котрі зробили значний внесок у розвиток фізичного виховання і спорту в цьому регіоні України, були майже невідомі широкому загалу до останніх років.

Історично склалося так, що наприкінці XIX—початку XX століть Західна Україна стала своєрідним епіцентром національно-культурного пробудження, а спортивно-гімнастичний рух був однією із важливих ланок цього процесу. Тому не дивно і те. що, зберігаючи віковічні традиції народної фізичної культури, народ намагався шукати нові засоби і форми організації роботи, звернувся до запозичень найбільш популярних тогочасних систем, адаптуючи їх до своїх умов, або створював власні. Тому у цей період швидко поширюється діяльність таких спортивних організацій, як «Сокіл», «Пласт», «Січ», «Луг», «Каменяр» тощо.

2. Заснування і діяльність українського «Сокола»

Сокільство, що поширювалось серед слов'янських народів, відіграло важливу роль у розвитку фізичної культури іі на західноукраїнських землях. Першим у Львові виник польський «Сокіл» у 1867 р., започатку­вавши польське сокільство в цілому. У 1884 році сокільські осередки виникають в Станіславі (Івано-Франківськ), у 1885 — в Тернополі, Коломиї, Перемишлі (тепер Польща) та інших. Характерною особливіс­тю польського «Сокола» було те, що до нього приймали і українське населення Східної Галичини з метою ополячення українців.

Перша публічна згадка про заснування українського «Сокола» з'явилась у чеському часописі 11 лютого 1894 року.

Сокіл став провідною ланкою українського спортивно-гімнастичного руху, носієм ідеї всебічного фізичного виховання молоді. Особ­ливого піднесення цей рух набув напередодні першої світової війни. Так, наприклад, у 1914 році в Галичині існувало понад 900 сокільських товариств (українських) та понад 33 тис. учасників. Для порівняним скажемо (заданими Ю. Теппера), що на цей же час в Україні російсь­кій було 196 осередків та 8 тис. учасників. До того ж, як стверджує Ю. Теппер, тут не було збудовано жодної спортивної споруди (крім стаді­ону в Києві для олімпіади 1913 р.), а Батько Сокіл тільки у Львові збудував на цей час кілька комплексів (в тому числі спорткорпус, де тепер розташований Інститут фізичної культури).

Одним із основних акцентів діяльності сокільських товариств у Галичині було виховання молоді фізично міцною, духовно здоро­вою, національно свідомою. Невипадково у 1936 році в лавах «Сокола» молодь до 30 років складала майже 90%.

«Сокіл-Батько» відкрив у Львові «учительский кружок» для підго­товки (вишколу) з учнів гімназії інструкторів руханки (гімнастики), про ведення сокільських здвигів (по-російськи сльоти) тощо. Більшість цих масштабних заходів ініціював професор Іван Боверський. З діяльністю Сокола пов'язані зародження і розвиток спортивної періодики, науково-методичної думки в галузі тіловиховання. За роки його діяльності (майже півстоліття) «Сокіл-Батько» видав понад 130 найменувань книг, брошур, численну кількість афіш, листівок і навіть поштових марок різних номіналів.

Сокільські товариства створювали бібліотеки, самодіяльні мисте­цькі колективи, пожежні бригади тощо. Саме вони ініціювали створення хорів, театральних колективів, оркестрів, проведення публіч­них читань, причому навіть у найвіддаленіших селах, а вони між со­бою обмінювались досягнутим. «Сокіл-Батько» домігся не тільки за­будови кількох спортивних комплексів в різних містах, але й створен­ня у Львові «Вищого музичного інституту», «Сокільського театру» (де згодом дебютував Лесь Курбас) та інше.

Крім спортивних змагань, сокільські осередки організовували численні культурно-просвітнипькі та мистецькі заходи. Як відомо зі звітів «Сокола», в Галичині у 1936 році, наприклад, проведено 365 гімнастичних (руханкових) виступів, 383 спортивні змагання, 445 культурно-освітніх заходів, 354 прогулянки, 1405 відгуків рефератів на різні теми. Тобто сокільство в Галичині було не просто складником культурного життя, а й виразником, продуцентом української куль­тури, інституцією, яка забезпечувала культурний розвиток народу. Тому не дивно, що навколо «Сокола» консолідувалась передова украї­нська молодь, інтелігенція, церковні діячі тощо.