МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Київський національний університет будівництва і архітектури

Геодезія

Методичні вказівки

до виконання практичних робіт

для студентів першого курсу спеціальностей 7.070901 „Геодезія”, 7.070904 “Землевпорядкування та кадастр”,

7.070908 „Геоінформаційні системи і технології”

Київ 2006

УДК 528.48

ББК 26.12

Г69

Укладачі: О.С. Гончаренко, старш. викладач

Б.І. Денисюк, асистент

О.В. Нестеренко, асистент

Рецензент А.П. Ісаєв, канд.техн.наук. доцент

Відповідальний за випуск ю.О. Карпінський д-р. Техн. Наук, професор

Затверджено на засіданні кафедри геоінформатики і фотограмметрії, протокол № 1 від 8 січня 2005 року.

Видається в авторській редакції.

Геодезія: Методичні вказівки до виконання практичних робіт /

Г69 Уклад.: О.С. Гончаренко, Б.І. Денисюк, О.В. Нестеренко. – К.: КНУБА, 2006. – 40 с.

Містять контрольні завдання та методичні вказівки до їх виконання за темою: “Розв’язання задач на топографічній карті”.

Призначені для студентів спеціальностей 7.070901 „Геодезія”, 7.070904 “Землевпорядкування та кадастр”, 7.070908 „Геоінформаційні системи і технології” для засвоєння теоретичного матеріалу та отримання навичок камеральної обробки топографо-геодезичних даних.

Зміст

Загальні положення	4
1. Умовні знаки топографічних карт і планів.	4
Завдання №1	6
2. Масштаби	6
Завдання №2	8
3. Орієнтування ліній	8
Завдання №3	13
4. Системи координат на топографічних картах	14
Завдання №4	17
5. Номенклатура карт і планів	19
Завдання №5	23
6. Визначення висоти точок та стрімкості схилу по карті	24
Завдання №6	27
7. Побудова профілю місцевості	27
Завдання №7	29
Список літератури	30
Додаток	31

Загальні положення

Методичні вказівки з курсу “Геодезія” призначені для студентів І-го курсу спеціальностей “Геодезія”, “Землевпорядкування та кадастр” та “Геоінформаційні системи і технології”.

В методичних вказівках наведені достатньо докладні відомості про зміст та методи розв’язування задач по топографічній карті, яка є в багатьох випадках головним результатом діяльності геодезиста.

Метою методичних вказівок є надання практичної допомоги при виконанні практичних робіт з курсу „Геодезія”.

1. Умовні знаки топографічних карт і планів

Ознайомлення з топографічною картою. Читання умовних знаків

Основним результатом топографічних робіт є креслення земної поверхні, що складене в певній проекції і відповідає певним вимогам.

Планом місцевості називається зменшене подібне зображення горизонтальної проекції невеликої ділянки місцевості, в межах якого кривина рівневої поверхні не враховується.

Головна особливість плану – це однаковість масштабу у всіх його частинах і геометрична подібність контурів на плані контурам на місцевості. На планах зображується рельєф і ситуація, тобто природні об’єкти фізичної поверхні. Ситуація – це сукупність контурів і нерухомих предметів місцевості. Плани, на яких зображується тільки ситуація називають контурними або ситуаційними, якщо на них показаний рельєф – то це топографічний план.

Картою – називається зменшене узагальнене зображення на площині всієї поверхні Землі або значної її частини, складене в прийнятій картографічній проекції з урахуванням кривини рівневої поверхні. Карти підрозділяються на дві класифікації: за змістом та призначенням та за масштабом. За змістом та призначенням карти бувають:

• загально - географічні – усі елементи показані з однаковою повнотою та однаковими подробицями;

• спеціальні – це такі карти, на яких один або декілька елементів її показані з більшими подробицями та повнотою ніж інші. Спеціальні карти називають тематичними (енергетика, промисловість і т.п.).

За масштабом карти класифікуються:

• дрібномасштабні (1:1000000, 1:500000, 1:200000);

• середньомасштабні (1:100000, 1:50000, 1:25000);

• великомасштабні плани (1:10000, 1:5000, 1:2000, 1:1000, 1:500).

Місцеві предмети, контури та рельєф на топокартах і планах показуються спеціальними умовними знаками.

Умовні знаки повинні передавати вид об’єктів (будівля, дорога і т.д.), деякі їх кількісні характеристики (висота та ширина дерева, вид покриття доріг та ін.), рельєф місцевості, а також визначати просторове місцезнаходження об’єктів.

Умовні знаки ділять на позамасштабні, контурні, лінійні та пояснювальні.

Позамасштабні умовні знаки застосовують для зображення об’єктів, невеликі розміри яких не дозволяють виразити їх в масштабі карти (дорожні показники, семафори і т.п.). Положення об’єкту фіксується певною точкою об’єкту. Для деяких знаків (геодезичних пунктів) такою точкою є центр знака, для інших (гирла діючих штолень) середина основи знака. Об’єкти, що виражаються позамасштабними знаками мають важливе життєве значення або є орієнтирами.

Контурні умовні знаки зображують об’єкти, які виражаються в масштабі карти або плану. Контур може бути викреслений суцільною лінією коли об’єкт має чітко виражену межу (стадіон, будинок і т.п.) або пунктирною лінією (напрклад, контур лісу).

Лінійними умовними знаками зображують витягнуті об’єкти, ширина яких не може бути виражена в масштабі карти або плану(дорога, ЛЕП і т.п.).

Пояснювальні умовні знаки використовують як додаткову характеристику об’єкта (це пояснювальні підписи).

Рельєф це сукупність нерівностей земної поверхні. На картах або планах, рельєф зображується горизонталями (ізолініями). Горизонталь – це умовна крива лінія, яка з’єднує точки земної поверхні з однаковими абсолютними (деколи умовними)висотами.

Завдання №1

1. Вивчити групи існуючих умовних знаків та навести приклади до кожної групи.

2. Описати ділянку карти що відповідає вашому варіанту в додатках, розподіляючи умовні знаки по групах та додаючи до умовних знаків характеристику, якщо така є.