Тема 6. Держава і право Стародавньої Греції

1. Характерні риси держави і права античного світу

2. Розклад родоплемінних відносин і зародження держави в Афінах. Реформи Тезея.

3. Реформи Солона. Реформи Клісфена. Їх оцінка, демократизація державного ладу.

4 Реформи Ефіальта і Перікла. Криза рабовласницької демократії та падіння держави..

5. Правове становище населення. Рабовласницька демократія в Афінах.

6. Державний лад,

7. Джерела права.

1. Характерні риси держави і права античного світу

1. Швидкий темп розпаду первіснообщинного ладу, якому сприяло природно-географічні фактори. Греція, наприклад, представляла собою гірську країну, де не було земель, що вимагали іригаційних та інших громадських робіт. Тому в античному світі не могла зберігатись сільська община східного типу. Навпаки, тут великого розвитку набули металообробка та ремесло.

2. Розвиток приватновласницьких відносин, приватної власності на засоби виробництва і рабів та ринкового господарства. Це зумовлювалось високим рівнем розвитком ремесла, торгівлі, товарного обміну та зовнішньоекономічних відносин.

3. Рабство набуло класичного характеру, оскільки склало основу виробництва (раби виробляли всі матеріальні блага). Цьому сприяла рання ліквідація боргового рабства, раби в основному формувались із чужинців. Саме в античному суспільстві раб розглядався як річ, як об'єкт права.

4. За формою перші античні держави були полісами. Поліси або міста-держави представляли собою об’єднання декількох сільських общин навколо міського центру. Це було зумовлено рядом причин. По-перше, держави виникли в результаті розпад невеликих родоплемінних общин. По-друге, природньо-географічні умови (гірські хребти, затоки) були істотною перешкодою на шляху політичного об'єднання країни і робили неможливим здійснення централізованого управління.

5. Монархії родового ладу були замінені республіканським устроєм, який проявився у найрізноманітніших своїх формах – аристократія, демократія, олігархія, плутократія і т.п. Але антична демократія досягла своєї вершини у Стародавній Греції.

6. З часом полісна система відмирає (у II ст. до н.е. припиняє своє існування давньогрецька державність), оскільки стає неспроможною справитись повстаннями рабів і забезпечити внутрішню громадську єдність.

7. Право звільнено від релігійно-міфологіної оболонки, що було зумовлено; утвердженням полісної системи та активізацією, у зв'язку з цим, правотворчої діяльності.

8. На зміну звичаям приходить закон, який має світський характер і виражений у письмовій формі. Визнання законодавства, а не звичаю як основної формі правотворчості (у Греції) або як одного із джерел права (у Римі) сприяє кодифікації правових звичаїв, що склались ще в архаїчне епоху.

9. Розроблено процедуру прийняття законів.

2. Розклад родоплемінних відносин і зародження держави в Афінах. Реформи Тезея.

Стародавня Греція (Еллада) займала територію Балканського півострова, островів Егейського моря. ¹Ранній етап історії Стародавньої Греції носить назву егейський. Наприкінці III—II тисячоліття до н. е. перші держави виникають у басейні Егейського моря — на острові Крит і півострові Пелопонес (місто Мікени). Це були держави монархічного типу із розгалуженим бюрократичним апаратом, сильними общинами. Вони були подібними до давньосхідних деспотій. Наприкінці III — початку II тисячоліття до н. е. наймогутнішим було Критське царство, що займало винятково вигідне географічне положення, володіло сильним флотом. Крит втратив своє пануюче положення в середині II тисячоліття до н. е. Після цього центром ранньогрецької цивілізації стало місто Мікени, населене греками-ахейцями. Приблизно в XII столітті до н. е. греки-ахейці були витіснені племенами греків-дорійців, що переселилися з півночі Балканського півострова. Історія Стародавньої Греції після дорійського вторгнення як би починається заново. У результаті цього на всій території Греції знову встановлюються первіснообщинні відносини, після розкладу яких в історії Греції розпочинається новий етап: формування і розквіт полісів, рабовласницьких відносин класичного типу.

Полісний етап історії Стародавньої Греції поділяється на три періоди:

1. Гомерівський період^ (XІ–ІX ст. до н.е.) – характеризується пануванням родоплемінних відносин, які починають розпадатись на кінець даного періоду.

2. Архаїчний період (VІІІ – VІ ст. до н.е.) – відбувається формування класового суспільства і держави у формі полісів.

3. Класичний період (V – ІV ст. до н.е.) – характеризується розквітом стародавньогрецького рабовласницького суспільства, полісного ладу.

Гомерівська Греція.

Отже, в ХІ-ІХ ст. до н.е. греки жили ще на стадії первіснообщин­ного ладу. Населення поділялося на роди, декілька родів об'єднували­ся у фратрію, а декілька фратрій — у плем'я, так звану філу. Членів філ пов'язували спільність походження, ведення господарства, спільність релігійного культу (власне опікунське божество та осередок його куль­ту). Людина, котра не належала до якогось роду, була поза суспільством, вона ніким і нічим не захищалась.

У гомерівський період держави ще не було. Це був період військової демократії. Управління суспільством здійснювалось за допомогою наступних органів. Очолював усю організацію базилевс (rex), якого обирали всім чоловічим населенням роду. Він виконував функції воєначальника, верховного судді і верховного жерця. Він фактично діяв разом з представниками родоплемінної знаті. Постійно діючим органом влади була рада старійшин (буле), до неї входили старійшини знатних родів. Ще зберігалися народні збори (агора), до яких входили всі чоловіки роду, фратрії чи філи. Їх скликали базилевс чи рада старій­шин в міру потреби, здебільшого для розв'язання найважливіших про­блем війни і миру, про хід військових подій, з приводу епідемій, сти­хійних лих та ін.

На межі ІX – VІІІ ст. до н.е. в історичному розвитку Стародавньої Греції відбулися законні зміни : родовий лад перетворюється на рабовласницький. Йде процес розвитку приватної власності. Багато простих землеробів позбавляються своїх ділянок, які зосереджуються в руках родової знаті. Формується велике землеволодіння. Розвиток ремісничого виробництва і торгівлі ще більш прискорював процеси соціально-правової нерівності. Стародавні форми об’єднання родів – філи і фратрії – ще деякий час продовжують зберігати своє значення, але скоро поступаються місцем новим формам поділу, що базувались на майнових і територіальних ознаках. Так, на базі родових і сільських общин виникли нові соціально-політичні організації, що одержали назву полісів.

В історії Стародавньої Греції важливу роль відіграли два поліси: Афіни і Спарта.