
- •Вивчення соціальних відносин дитини
- •Вправа „Вміння вести бесіду".
- •Вправа „Список почуттів".
- •Вправа „Спиною до спини".
- •Рекомендована література:
- •2) Допомогти досліджуваному розібратися в різноманітній системі своїх відносин, виявити порушення цих відносин, що може сприяти пошуку можливих шляхів для їхньої нормалізації.
Вправа „Спиною до спини".
Психолог говорить про те, що на занятті в групі мається можливість одержати досвід спілкування, недоступний у повсякденному житті: двоє учасників групи сідають спиною до спини один до одітого і намагаються в такому положенні протягом 3-5 хвилин підтримувати бесіду. Після цього вони діляться своїми відчуттями. Психолог може запитати:
- Чи було це схоже па знайомі життєві ситуації (телефонну розмову тощо), в чому відмінності?
- Легко було вести розмову?
- Якою виходила бесіда - більш відвертою чи ні?
Інші учасники групи також можуть поділитися своїми почуттями. Вправа „Мої ідеали". Матеріали: аркуші паперу, ручки.
Психолог пропонує учасникам групи виділити різні досить великі періоди в своєму житті і спробувати пригадати, хто з людей був для підлітків прикладом? на кого вони хотіли бути схожими - в чомусь одному чи в усьому. Це можуть бути не тільки рідні й близькі, знайомі, друзі і т.д., але й вигадані герої - персонажі книг, фільмів, історичні особистості (письменники, художники, політики), знаменитості. Можна поцікавитися:
- Чим вони привабливі?
- Допомогли вони в житті чи, може, перешкодили в чомусь? Вправа Монстр".
Прообраз цієї вправи є в практиці груп психологічної допомоги старшим підліткам та юнакам з дисфункціональних родин.
Психолог: „Всі ми визнаємо за собою різні недоліки, але чи не так вже вони страшні? Уявимо собі, що в центрі цієї кімнати стоїть опудало - несимпатичне, таке, яке ставлять на городах відлякувати птахів - воно має всі ті якості, які ми вважаємо своїми недоліками, Так, якщо хтось визнає за собою деяку слабкість, він говорить: „Опудало таке-то" та називає цей недолік. Потім кожен з нас скаже, чим непогані ті якості, які були названі, але не про ті якості, які назвав сам, а про ті, котрі назвали в нашого опудала інші".
Ведучий записує, що називають учасники, може сам назвати одну чи більше „рис опудала". Після того, як всі учасники висловилися, психолог оголошує те, що записав, а підлітки говорять, які плюси має та чи ішла якість.
Вправа « Музей рекордів » .
Психолог говорить дітям: „Уявіть собі, що створено музей рекордів па зразок книги Гінеса, в якому всі рекорди є незвичайними. Придумайте та продемонструйте, як міг би виглядати стенд рекордів: 1) „Нечуваної щедрості"; 2) „Веселого зазнайства"; 3) „Неймовірної жадібності"; 4) „Дивної упертості"; 5) „Надзвичайної сором'язливості" тощо".
Вправа „Свій простір".
Один з учасників групи добровільно встає в центр кола. Психолог пропонує йому уявити себе „світилом", на різній відстані від якого знаходяться інші учасники і руни - „планети". Ведучий, повертаючись обличчям до учасників групи, просить встати їх на різній відстані від себе - так, щоб черговий учасник групи відійшов від нього на відстань, яка відповідає, уявлюваній дистанції в міжособистісних відносинах. (Тут психологу варто ознайомити дітей з таким розділом психології невербальиих комунікацій, як проксеміка - дані про цей розділ психології можна знайти в посібнику Прасола Д.В. „Соціальна психологія"). Після того як розміщення Групи завершено, психолог запитує ведучого, наскільки комфортний створений ним простір і не хотів би він внести якісь зміни.
Проводити цю вправу більше ніж з трьома учасниками в якості „світила" за один раз не рекомендується: у дискусії не допускається обговорення створеної схеми, але можна поділитися почуттями в залежності від того, на яку відстань виявився вилученим той чи інший учасник, подумати, з чого складається ця відстань, від чого залежить, чи хочеться її скоротити або збільшити. Останнє бажано обговорювати в абстрактному плані.
Вправа „Мотиви наших вчинків". Матеріали: аркуші паперу, ручки. Психолог говорить: „Наші вчинки стосовно інших людей викликати різними спонукальними силами: ми робимо щось для інших людей і тому, що симпатизуємо їм, любимо їх, і тому, що так прийнято в суспільстві - важливо зрозуміти, що рухає нами у тому чи іншому випадку. Згадайте два випадки -один, коли ви зробили щось для іншої людини тому, що боялися її чи чийогось гніву, осуду, покарання, хоча в той момент і не усвідомлювали цього, і інший, коли ви зробили щось для іншого з тієї ж причині, але при цьому прекрасно розуміючи, чому ви це робите".
Учасники групи, записавши приклади з життя, діляться ними. Потім психолог просить у такий же спосіб згадати два вчинки, продиктовані прагненням відповідати соціальній нормі, «бути як всі», «не висуватися».
Після цього проводиться обговорення у групі: .
- Що було сутужніше виконати?
- Чи не було важко розповісти про це?
- Тощо.
Вправа „Почуття без слів".
Учасники групи розбиваються на пари за взаємним бажанням - пари по черзі виходять у центр кола. Один з учасників загадує деяке почуття (таке, щоб його можна було назвати одним словом чи словосполученням) і намагається зобразити його без допомоги слів, лише жестами і мімікою, а його партнер: повинен відгадати, що зображується. Потім підлітки міняються ролями, і „відгадуючий", загадавши почуття, намагається його зобразити. Інші учасники групи теж можуть брати участь у відгадуванні, але тільки після того, як у „відгадника" закінчаться всі припущення.
Вправа „Вдячність без слів*.
Учасники групи діляться на пари і спочатку один, а потім інший намагаються без допомоги слів виразити почуття подяки. Згодом партнери по спілкуванню діляться враженнями про те, що:
- відчував, коли виконував що вправу;
- чи зрозуміло було, яке почуття зображає партнер;
- щиросердно чи награно виглядало зображення подяки партнером.
Вправа «Гаряче місце».
Психолог пропонує підліткам довідатися про думки інших учасників групи щодо них. Висловлюватися один про одного рекомендується приблизно в такій формі: „Коли ти робиш чи говориш те-то й те-то, у мене виникають такі-то почуття, і мені здається, що це могло бути те-то і те-то". Використовується лише той досвід, що був отриманий під час занять, варто уникати понять „подобається", „добре", „погано".
Один з учасників за бажанням сідає в центр кола. Після того, як всі висловилися, підліток коротко розповідає, що він відчував, коли говорили про нього. Учасники висловлюються по черзі, але на „гаряче місце" сідають тільки за бажанням.
Вправа „Телеграми". Матеріали: „чарівна папка", бланки „телеграм", ручки. Психолог роздає учасникам групи по набору бланків „телеграм" - листків з іменами всіх учасників групи, і просить написати саме Гарне, що кожен учасник довідався про інших підлітків і про себе самого. Психолог збирає „телеграми" у „чарівну папку", щоб під час наступної вправи переглянути, чи немає образливих або грубих телеграм і якщо є, він поверне їх авторам з проханням переписати. Про можливість перегляду телеграм домовляються заздалегідь[29].
Нарешті, ми хочемо запропонувати також вправи дещо пішого типу, які можна як включати до складу поданих занять групового тренінгу, так і варіювати самостійно - їх можна застосовувати при роботі з підлітками та юнацтвом. Це, так би мовити, поєднання варіації проективної малюнкової методики з груповою роботою (дана вправа найбільш придатна, на нашу думку, при роботі з юнацтвом):