Вправа „Вміння вести бесіду".

Психолог говорить про те, що за невмінням вести та підтримувати бесіду часто приховується відсутність зацікавлення до іншої людини, невміння співпереживати, острах тісних контактів з людьми: переборювати ці риси починають з розвитку павичок ведення і підтримки розмови.

Група розбивається на пари. Теми бесіди вибираються самостійно, але кілька прикладів підказує психолог: 1) проблеми в школі; 2) відносини з батьками; 3) що хотілося б розвити в собі, беручи участь у групових заняттях.

Па першому етапі дозволяється задавати лише „відкриті" питання, тобто такі, на які не можна відповісти просто „так" чи „ні", наприклад, не „Ти гнобиш спілкуватися з Андрієм?", а „Чому тобі подобається спілкуватися з Андрієм?". Відповіді рекомендується давати також докладні, розгорнуті. Після трьох-п'яти хвилин діалогу партнери міняються ролями.

Вправа „Слухаємо мовчки".

Психолог говорить, що в житті важливо вміти не тільки підтримувати розмову, виявляючи власну активність, але й мовчки вислухувати співрозмовника, що є часом не менш важливим проявом участі, співпереживання іншому. Діти розбиваються на пари: спочатку один з учасників розповідає про щось, що його хвилює. Партнеру дозволяється тільки невербальний вираз почуттів стосовно слів співрозмовника. Потім підлітки міняються місцями і той, хто виступав у ролі слухача, говорить про себе.

Вправа „Значимі люди".

Матеріали: аркуші паперу, набір кольорових олівців. Психолог просить підлітків намалювати трьох самих значимих для них людей: це можуть бути не обов'язково ті, з ким він постійно спілкується у даний час, але неодмінно ті, хто значить для нього більше, ніж всі інші, хто для нього найдорожчий від усіх. Психолог також виконує малюнок. Після того, як малюнки виконані, психолог просить учасників групи по черзі показувати малюнки, розповідаючи при цьому про зображених там людей: 1) хто вони; 2) чим значимі для підлітка; 3) хотіли б вони їм що-небудь сказати, коли б була у них така можливість, прямо зараз (наприклад, є невиражене почуття подяки).

Якщо комусь з учасників групи дійсно хотілося б поговорити з дорогою йому людиною, можна використати техніку гештальт-терапії „Порожній стілець".

Вправа „Список почуттів".

Матеріали: аркуші наперу, ручка.

Психолог: „В житті ми всі переживаємо різні почуття, як позитивні, так і негативні. Пригадайте їх та запишіть у два стовпчики: ліворуч - позитивні, праворуч - негативні".

На виконання завдання дається приблизно 5 хвилин.

Після цього психолог просить підкреслити саме приємне почуття з лівого стовпчика і самого неприємного - з правого; запитує, скільки пригадалося позитивного, і скільки - негативного.

Подане завдання, крім розвиваючого значення та збагачення системи понять дитини, пов'язаних з переживаннями, має діагностичне значення: благополучною ознакою є перевага у підлітка кількості названих позитивних емоцій над кількістю негативних. Навпаки, якщо негативних емоцій названо більше, підлітку потрібно більше уваги і підтримки, тому що в нього можливий великий негативний досвід міжособистісних відносин: в таких випадках можна запитати, коли (у якій ситуації) виникає те почуття, яке виділене як саме неприємне, а коли - як найприємніше [23; с. 48-51].