2.5. Методологія стратегічного аналізу
Методологія як загальний підхід до стратегічного аналізу базується на економічних законах та закономірностях. Безпосереднє відношення до перспективної оцінки господарської діяльності мають економічні закони, перелік яких наведений на рисунку 2.8.
Важливого значення для об’єктивності оцінки набувають сталість законодавства, на підставі якого створюються правове, нормативне, методичне, інформаційне та програмне забезпечення стратегічного аналізу. Наведена методологія стратегічного аналізу є його сучасною парадигмою.
Рис. 2.8. Взаємозв’язки основних категорій стратегічного аналізу
2.6. Забезпечення стратегічного аналізу
2.6.1. Сутність та види забезпечення стратегічного аналізу
Якість, повнота, своєчасність виконання складної управлінської функції стратегічного аналізу залежать від багатьох факторів. Важливим з них є його належне забезпечення. Забезпечення стратегічного аналізу як наукова категорія, на наш погляд, це комплекс взаємопов’язаних умов, які треба створити для ефективного аналітичного супроводження стратегічних управлінських рішень. До забезпечення стратегічного аналізу висувається вимога постійного удосконалення його складових елементів з урахуванням їх взаємодії, специфіки сучасних і майбутніх умов функціонування суб’єкта господарювання, стану національної й світової економіки у цілому та ін. Складові елементи забезпечення стратегічного аналізу наведені на рисунку 2.8. Як видно з рисунка, забезпечення стратегічного аналізу є багатокомпонентним за складом, має взаємозв’язки між видами забезпечення та пов’язане з усіма науковими категоріями стратегічного аналізу. Визначені особливості забезпечення стратегічного аналізу вимагають врахування їх специфіки під час створення, впровадження, коригування та удосконалення складових елементів забезпечення.
Забезпечення стратегічного аналізу містить наступні його види, які є елементами системи цього забезпечення: правове, нормативне, організаційне, методичне, ресурсне, інформаційне та програмне.
2.6.2. Забезпечення стратегічного аналізу в системі державного регулювання економіки
Глобалізація світової економіки підсилює роль державного регулювання інтеграційних процесів і необхідність його гармонізації на макро- та мікрорівнях управління. На мікрорівні для забезпечення належних умов функціонування підприємства, які сприятимуть підвищенню його ділової активності та економічному зростанню, потрібні: по-перше, поліпшення стану макроекономічного середовища; по-друге удосконалення господарського механізму на мега-, макро- та мезарівнях регулювання економічної діяльності підприємства. Склад механізму залежить від: історичного етапу еволюційного розвитку економіки, бо в період розподілу та перерозподілу власності лобіюються інтереси груп; національних традицій, менталітету та особливостей; досягнень науки, технічного прогресу і позитивного досвіду та ін. Це свідчить про актуальність проблеми першочергового удосконалення системи державного регулювання господарської діяльності підприємств на усіх рівнях управління економікою.
Головною особливістю етапу еволюції сучасної глобалізованої економіки є формування постіндустріального суспільства, або функціонування суб’єктів господарювання в інформаційній ері 46. До них пред’являються вимоги не тільки досягати високорентабельну діяльність, а й забезпечувати її соціальну та екологозахисну спрямованість, бо важливу роль у впровадженні та вирішенні багатовитратних соціальних і екологічних програм відіграє держава. Вона втілює та захищає суспільні інтереси завдяки державному регулюванню діяльності суб’єктів господарювання та створює сприятливі умови для розвитку вітчизняного виробника.
В країнах з розвинутою ринковою економікою сформовані такі умови підприємницької діяльності і функціонування ринків, що містять: з одного боку, такі важливіші елементи регулярної політики, що забезпечують відповідальність усіх учасників ринку перед суспільством, а з іншого боку – здійснюють дієвий контроль суспільства за діяльністю усіх учасників ринкових відносин, у тому числі і за державними інститутами. Баланс між обов’язками і відповідальністю змінюється, як свідчать дослідження 47, С. 200, водночас з еволюцією економіки і суспільства. Позитивним у зарубіжному досвіді розвинутих країн є те, що державний механізм регулювання, незважаючи на особливості його в кожній країні, усюди служить суспільству. Тому досвід інших країн доцільно ретельно вивчати та адаптувати позитивні його ознаки до вітчизняних умов функціонування, а не копіювати. Накопичений за роки незалежності власний досвід України і країн СНД переконує у необхідності складного пошуку своїх варіантів розвитку економіки і створення та удосконалення моделі державного регулювання господарської діяльності.
В наукових публікаціях попередніх і останніх років достатньо уваги приділено різноманітним аспектам формування або удосконалення механізму державного регулювання економічної діяльності. Але більшість авторів розглядають окремі його питання, які стосуються:
- визначення специфічних особливостей конкретних галузей господарства 47, С. 112, 225;
- сфери послуг (освіти 47, С. 59; 48, С. 16; 17, С. 11, науки 47, С. 644, медицини [49, С. 85]);
- особливостей механізму регулювання окремих видів діяльності (екологічної 47, С. 479; 17, С. 184, інвестиційної 10, С. 400, зовнішньо-економічної 48, С. 297, інноваційної 47, С. 325, соціальної 10, С. 229;
- макроекономічного рівня 47, С. 576 і малого бізнесу 17, С. 92;
- дослідження окремих елементів механізму (фінансових важелів 47, С. 185, 427, 576, фінансово-кредитної політики 50, С. 32; 51, С. 69, податкової політики 47, С. 185, 427; 10, С. 416;
- визначення сукупності прямих і непрямих методів державного регулювання 17, С. 87 та ін.
Позитивною відмінністю розглянутих точок зору є врахування глобалізаційних процесів, умов трансформації суб’єктів господарювання до ринкових відносин. Але недостатньо дослідженою залишається проблема формування та підвищення дієвості механізму регулювання господарської діяльності промислових підприємств, від розвитку яких в основному залежать рівні матеріально-технічної бази країни, стану її людського капіталу та рівні розвитку економіки країни, галузі, регіону в цілому.
Для визначення і дослідження напрямків удосконалення системи державного регулювання діяльності підприємств доцільно використовувати сукупність способів дослідження: аналізу і синтезу, угрупувань, аналітичних порівнянь, табличного, матричного і графоаналітичного методів та ін.
Для досягнення мети необхідно вирішити наступні завдання: визначити особливості механізму регулювання діяльності підприємств в Україні порівняно з країнами розвинутої економіки; обґрунтувати його структуру і склад елементів; визначити напрямки удосконалення; розробити заходи щодо їх втілення та визначити ефективність впровадження заходів.
На підставі проведеного аналізу зарубіжного 44, 52 - 55 і вітчизняного 17, 47, 48, 50, 56, 57 досвіду державного регулювання економіки та складових елементів регуляторної політики 44, 57, 56 у даному дослідженні узагальнено основні підходи щодо формування структури механізму державного регулювання економічної діяльності підприємств, виявлені сутність і зміст його складових елементів та визначені їх особливості у країнах з розвинутою ринковою економікою (на прикладі Японії і США) та в Україні, підприємства якої трансформуються до ринкових умов функціонування. Результати порівняльного аналізу наведені у таблиці 2.9.
Японські компанії |
Створення постійних умов жорсткої конкуренції, яка посилювалась урядом |
Стимулювання урядом прискореної структурної перебудови промисловості |
Впровадження в основному придбаних ”ноу-хау” |
Орієнтація на кожно-добове поліпшення |
Орієнтація на нове управлінське мислення з використанням сучасних нових підходів до управління виробництвом одночасно з його удосконаленням |
Стимулювання раціоналізаторської діяльності робочих і службовців |
Відповідальність за організацію постачання за принципами ”точно в термін” і ”канбан” (до місця використання – без складських приміщень і без технічного контролю у споживача) |
Зменшення термінів впровадження нових технологій і перенала-док устаткування |
Особливості господарського механізму регулювання діяльності підприємств
Американські корпорації |
Домінуючі позиції на міжнародних ринках |
Монополізація на міжнародних ринках для зниження пресу конкуренції |
Були під захистом багатьох протекціоніст-ських бар’єрів, введених урядом |
Пріоритетне інвестування великих розмірів капіталовкладень у технічну модернізацію виробництва, його автоматизацію і комп’ютеризацію |
Орієнтація на крупні технологічні прориви та інвестиції |
Стале законодавство |
Використання традиційних систем і методів управління |
Удосконалення виробництва визначається функцією управління |
Наявність власних природних ресурсів, але пріоритетне використання ресурсів слаборозвинутих країн |
Ініціювали розвиток регіонів на основі інтегрованих кластерів |
Українські підприємства |
Успадкування наслідків екстенсивного розвитку |
Несталість вітчизняного законодавства |
Неврахування значного соціального розшару-вання у суспільстві |
Недосконалість фінансової, податкової та кредитної систем |
Відсутність системи швидкого рішення судових суперечок |
Недосконалий контроль за дотриманням законів і норм |
Використання традицій-них методів планово-централізованої економіки в управлінні трудовими колективами |
Несприятлива соціально-економічна ситуація |
Недосконалість ринкової інфраструктури |
Несприятливість механізму для розвитку вітчизняного виробника |
Слабка інноваційна спрямованість |
Неефективна та недосконала конкуренція |
Недостатнє інформаційне забезпечення |
На підставі проведеного аналізу визначено, що сучасний фінансово-економічний механізм державного регулювання економічної діяльності українських підприємств характеризується: несталістю нормативно-правового забезпечення, недосконалим контролем за його дотриманням, слабкою інноваційною та соціальною спрямованістю, корумпованістю та ін.
У дослідженні обґрунтовано запропоновану модель механізму державного регулювання діяльності підприємства, яка наведена в таблиці 2.10. Цей механізм як економічна категорія характеризується:
- складністю структури, яка містить комплекс підсистем (методів, інструментів, забезпечення);
- багаточисельністю елементів кожної підсистеми;
- існуванням складних взаємозв’язків (ієрархічних і функціональних, прямих і зворотних) між елементами механізму, що вимагає їх узгодженості;
- здатністю динамічно змінюватися під впливом політико-економічних і соціально-економічних обставин;
- імовірнісним характером дії окремих елементів механізму і їх груп та ін.
Слід відмітити важливість кожного складового елемента механізму регулювання економічної діяльності. Але системоутворюючими елементами є правове (або законодавче) і нормативне забезпечення, бо вони, крім економічної діяльності суб’єктів господарювання, регулюють також майже усі інші елементи механізму.