10. Стратегічний аналіз економічної безпеки

10.1. Значення та сутність економічної безпеки підприємства

У загальному плані термін ”безпека” трактується як стан, положення, при якому не загрожує небезпека будь-чому або будь-кому [93]. У плановій економіці велика увага приділялася державній безпеці на макрорівні та безпеці країн соціалістичної економічної взаємодопомоги на мегарівні. На мікрорівні підприємства повинні були забезпечувати, в основному, техніку безпеки праці, а зокрема підприємства оборонної промисловості зберігали також економічну безпеку за кожною її складовою.

У сучасних умовах на мегарівні відповідальність за підтримку світової безпеки та миру несуть постійно діюча Рада безпеки ООН та аналогічні ради об’єднань країн.

Економічна безпека стосується економічної діяльності. Цілком природньо, что економічна безпека держави – категорій ширший та повніший за змістом і масштабом, а економічна безпека підприємства є його елементом і залежить від рівня державної безпеки. Так, наслідком розвалу СРСР і соціалістичної системи став розрив економічних зв’язків між підприємствами, що різко погіршило не тільки їх фінансове становище, а й рівень економічної безпеки. У ринковій економіці, в якій одним з головних принципів функціонування є конкуренція, роль економічної безпеки підприємств збільшується. Її захист відокремлюється у самостійну конкретну функцію управління, для здійстення якої на багатьох підприємствах створюється служба економічної безпеки.

У теорії й практиці функціонування підприємств питанням безпеки завжди приділялася належна увага, що свідчить про її важливість. Значну роль у захисті від зовнішніх погроз відіграє фактор раптовості. Для зменшення його впливу необхідним заходом є моніторинг становища зовнішнього середовища та врахування ризиків для його прогнозування.

Система економічної безпеки промислових підприємств була сформована на попередніх етапах їх розвитку, у плановій економіці [94], і продовжує удосконалюватися в сучасних умовах трансформації до ринку [95-97]. Еволюційний процес соціально-економічного розвитку вимагає і в майбутньому підвищувати рівень економічної безпеки підприємства. Щоб протистояти тиску зростаючої конкуренції та процесам злиття і поглинання, які є наслідком глобалізаційних змін у світовій економіці, промислові підприємства повинні гнучко реагувати на її виклики з метою не втратити здатність функціонувати. Для збереження самостійності необхідно досягати стабілізації та випереджального розвитку економічної безпеки у майбутньому.

Важлива роль економічної безпеки підприємства та необхідність удосконалення управління одностайно визнаються дослідниками цієї проблеми або її окремих напрямів [21, 71, 95 - 98]. Окремими напрямами економічної безпеки вважаються:

- виробничо-господарська безпека;

- екологічна безпека;

- фінансова безпека;

- кадрова безпека;

- подолання дезінтеграції вітчизняного промислового бізнесу;

- інформаційна безпека та ін.

Точки зору авторів стосовно змісту економічної безпеки відрізняються. Наприклад, у [97] вона визначається як здатність підприємства забезпечувати свою діяльність, у [21] – як його конкурентоспроможність та отримання економічної вигоди на вітчизняному та світовому ринках у довгостроковій перспективі. У дослідженні [96] економічна безпека розглядається як комплексне поняття, яке містить фінансову, техніко-технологічну, ринкову, екологічну, силову, інформаційну, політико-правову та кадрову безпеку. У роботі [71] економічна безпека – це стан захищеності економічних інтересів, прав, відносин, ресурсів та здатність протистояти погрозам і небезпекам. У той же час автор книги [94] розглядає економічну безпеку взагалі як сукупність властивостей економічної системи. Спостерігається також ототожнення категорії економічної безпеки з більш широким за змістом поняттям економічної стійкості або стабільністю економічного стану [40, 65].

На підставі узагальнення і оцінки існуючих поглядів під економічною безпекою варто розуміти спроможність підприємства досягати своїх цілей в умовах, які змінюються під впливом збурювань зовнішнього середовища та внутрішніх змін.

10.2. Особливості стратегічної оцінки економічної безпеки

Згідно із сучасними теоретичними уявленнями науки менеджменту головними групами функціональних процесів в управлінні крупним промисловим підприємством є [21]: маркетинг; інвестиції; інновації; виробництво; фінанси; персонал. Стратегія розвитку підприємства повинна враховувати і передбачати комплексне удосконалення указаних функціональних процесів з обов’язковою інноваційною цілеспрямованістю кожного з них, що сприятиме забезпеченню і підсиленню економічної безпеки. Для її оцінки необхідне належне інформаційне забезпечення, яке у ринкових умовах потребує захисту. Захисно-екологічна спрямованість виробничого потенціалу вимагає урахування в стратегічних оцінках екологічної безпеки як складової економічної безпеки. Крім того, доцільно враховувати галузеві особливості підприємства та об’єкта стратегічного аналізу, які значно впливають на склад системи показників оцінки виробничого, кадрового, екологічного потенціалу. Особливості сучасного стану металургійного виробництва, перспективні напрямки його розвитку обумовили вимоги до стратегічного аналізу економічної безпеки, які обгрунтовані у дослідженнях [26, 43, 79].

При розробці або удосконаленні методичного забезпечення стратегічної оцінки економічної безпеки важливим є визначення послідовності ієрархічного аналізу її складових від головних до локальних елементів потенціалу підприємства. Для промислового підприємства першочерговою є оцінка виробничого потенціалу як здатності забезпечення конкурентоспроможності продукціїї з нарощуванням обсягів виробництва інноваційної продукції.

До стратегічного аналізу економічної стійкості та пов’язаної з нею економічної безпеки підприємства в умовах ризиків та невизначеності важливого значення набуває розробка нових концепцій і методологічних підходів. Так, акцент у сучасній концепції на оцінку ефективності діяльності підприємства є недостатнім, оскільки для підсилення стійкості підприємства та його економічної безпеки необхідне додаткове врахування гнучкості та адаптивності. Наслідком їх підвищення буде зростання рівня диверсифікації продукції та діяльності, що позитивно впливає на виробничий потенціал, який є важливим фактором економічної безпеки підприємства.

Ресурсно-відтворювальний підхід до визначення та оцінки економічної безпеки розглядається як стан діяльності підприємства у безперервному довгому потоці поновлення виробництва та виробничих відносин у процесі відтворення [99]. З політекономічних уявлень це - повторення діяльності у зростаючих масштабах. Урахування впливу відтворювальних процесів на рівень економічної безпеки здійснюється експертним методом за допомогою інтегрального показника. Перевагою цього підходу є універсальність, яка забезпечує можливість його використання у рейтинговій оцінці підприємств галузі, регіону, країни за рівнем економічної безпеки. Для пошуку, дослідження і мобілізації резервів досягнення належного рівня економічної безпеки та його постійного підвищення одного показника недостатньо. Для цього необхідно використовувати систему показників, яка враховує вплив різноманітних зовнішніх і внутрішніх факторів. Класифікація таких факторів обгрунтована у дослідженні [71]. Крім того, доцільно враховувати галузеві особливості, ризики та етапи життєвого циклу підприємства. Наприклад, на металургійних підприємствах з повним циклом з низьким технічним рівнем виробництва та з обмеженим промисловим майданчиком виникнуть труднощі з впровадженням позапічної обробки сталі для її десульфурації та дефосфоризації. Вміст шкідливих речовин (сірки, фосфору та неметалевих вкраплень) без позапічної обробки металу не дозволяє досягнути та підвищити рівень конкурентоспроможності кінцевої металопродукції [35, 68, 76], в той час, як їх вміст є одним з важливих показників-факторів виробничого потенціалу, який впливає на економічну безпеку підприємства, оскільки воно при неналежній якості продукції може витіснятися з світових ринків металопродукції. Альтернативою методу позапічної обробки сталі є здійснення процесів десульфурації та дефосфоризації металу на попередній стадії металургійного циклу методом ковшової обробки чавуну [32, 100].

Стан виробничого потенціалу та рівень його інноваційної спрямованості обумовлює результати основної операційної діяльності підприємства. Методика оцінки її результатів у внутрішньому аналізі детально викладена у виданнях [2, 6, 43, 44, 68]. Рівень економічної безпеки доцільно оцінювати за допомогою показників динаміки і структури та співвідношень відповідних показників, а також шляхом порівняння тенденцій їх розвитку з теоретичними тенденціями.

У зовнішньому аналізі рівень безпеки операційної діяльності підприємства визначається на основі беззбиткового обсягу реалізації продукції [101]. Він розраховується на підставі показників фінансової звітності за моделлю 10.1:

К_об = (ЧД – ЧД_б) : ЧД, (10.1)

де К_об – коефіцієнт безпеки операційної діяльності, питомі одиниці;

ЧД – чистий доход від реалізації продукції підприємства, грн.;

ЧД_б – чистий доход у точці беззбитковості, грн.

У точці беззбитковості чистий доход від реалізації подукції у вартісному вимірюванні дорівнює:

ЧД_б = ПВ : ВР_чд , (10.2)

де ПВ – постійні витрати, грн.;

ВР_чд – валова прибутковість чистого доходу, грн./грн.

ВР_чд – розраховується за моделлю 10.3:

ВР_чд = ВП : ЧД, (10.3)

де ВП – валовий прибуток, який дорівнює сумі постійних витрат і

операційному прибутку, тобто прибутку від реалізації

продукції, грн.

Критерієм безпеки операційної діяльності є рівень перевищення беззбиткого обсягу реалізації продукції. Коефіцієнт безпеки операційної діяльності вважається мірою операційного ризику [99].

У ринкових умовах зростає роль не тільки виробництва, а й обігу товарів. Тому велике значення в останні роки приділяється дослідженню практичних аспектів формування ефективної збутової стратегії підприємства та методам її дослідження та обгрунтування на підставі аналізу більш досконалого досвіду передових патнерів і конкурентів. Це дозволяє досягти рівноваги між стабільністю та оновленням, а також ініціювати позитивні зміни в роботі персоналу щодо вибору стратегій ринкової поведінки, поліпшити не тільки маргетингову діяльність підприємства, а й непрямим способом впливає на загальні результаті його діяльності та на його економічну безпеку.

Сучасний фінансово-економічний кризовий стан розвитку України характеризується гостротою соціально-економічних проблем. Негативні тенденції проявляються в утраті робочих місць, зменшенні доходів, погіршенні якості життя, соціальній незахищеності та нерівності населення. Ці проблеми в значній мірі впливають на рівень економічної безпеки як окремого підприємства, так і регіонального та галузевого ринків праці й України взагалі.

Бідність населення вважається досить вагомим фактором дестабілізації безпеки, оскільки генерує негативні наслідки.

Вплив кадрового, або трудового, потенціалу на рівень економічної безпеки підприємства багатоаспектний. Позитивні зміни цього рівня досягаються: підбором кадрів, розвитком системи підвищення кваліфікації робітників підприємства та поліпшенням її методичного забезпечення; управлінням плинністю кадрів та ін. Серед перелічених напрямків удосконалення стратегічного трудового потенціалу останній є особливо важливим, оскільки перехід до конкурентів колишніх керівників або висококваліфікованих фахівців підприємства, які володіють інноваційними технологіями, знанням проблем підприємства, негативно вплине на рівень його економічної безпеки.

Розглянуте обумовило зростання глобального значення та зміцнення ролі економічної безпеки підприємства. Метою економічної безпеки є збереження самостійності та можливості ефективного функціонування. Тому дослідження з оцінки досягнутого рівня економічної безпеки, з виявлення найбільш перспективних форм її організації, із збереження взаємодії структурних складових та з розробки заходів щодо її підсилення сприятимуть досягненню вказаної мети.

Основними завданнями стратегічної оцінки економічної безпеки підприємства є: своєчасне виявлення можливих погроз та їх наслідків; оцінка ризиків; збереження та раціональне використання усіх видів ресурсів; оцінка гнучкості виробництва й ефективності усіх видів діяльності в умовах невизначеності ринкового середовища; забезпечення стійкості та сталого розвитку підприємства; розробка і впровадження заходів, спрямованих на зменшення впливу ризиків, погроз та небезпек, їх попередження й своєчасне реагування; комплексна оцінка усіх складових економічного потенціалу підприємства та його нарощування.

Таким чином, у комплексі захисних дій для підвищення економічної безпеки промислового підприємства першочерговими є заходи, спрямовані на підсилення виробничого потенціалу, а саме:

- своєчасне реагування на несприятливі умови зовнішнього і внутрішнього середовища з урахуванням галузевих особливостей і сучасних напрямків науково-технічного прогресу [13, 22, 36];

- комплексне використання комп’ютерних систем для контролю за технологічними процесами, що дозволяє при незначних інвестиціях досягати належної якості металопродукції [75, 76];

- створення поєднаних модульних комплексів як відмінної риси сучасної стратегії розвитку чорної металургії для виробництва металопродукції масового призначення з новим рівнем властивостей на переділі ”сталь-прокат”, що передбачає розвиток кооперації великих і середніх підприємств з мінізаводами [76] та ін.

Основні терміни та поняття

Економічна безпека; групи функціональних процесів в управлінні; ресурсно-відтворювальний підхід; виробничий потенціал; безпека операційної діяльності; кадровий потенціал підприємства; комплекс захисних дій з економічної безпеки підприємства.