Передпухлинні стани

Якщо опитати хворих, що перебувають на обліку в онколога, про історію їхнього захворювання, майже кожен із них вкаже, що до виявлення пухлинного процесу страждав тим чи іншим хронічним захворюванням. Хворі злоякісною пухлиною шлунка вказують на хронічний анацидний гастрит, виразку або поліп шлунка; легені - на хронічний бронхіт або бронхоектазію; молочної залози - на фіброаденоматоз; шийки матки - на тривалі ерозії; злоякісні пухлини язика з'являються частіше після тривалої травми несправним зубним протезом або гострим кінцем каріозного зуба. Злоякісні пухлини шкіри - після бородавки або прищика, що хворий неодноразово зривав.

 

Лише іноді хворі злоякісними пухлинами не можуть назвати захворювань, що передували появі пухлини, тому що злоякісний ріст лише в рідкісних випадках виникає в зовсім здорових тканинах. Майже завжди ріст пухлини починається в тканинах, змінених попереднім патологічним процесом або під впливом тривалого травмування. До такого висновку прийшли вчені-онкологи не тільки після вивчення історій захворювання людей, але й на підставі численних експериментів на тваринах. Експериментальні пухлини виникають із патологічно змінених тканин, що тривало знаходилися під дією пошкоджуючого фактора: фізичного, хімічного або біологічного.

 

Клінічно й експериментально встановлено, що деякі патологічні процеси частіше за інші передують появі пухлини. Тому ці хронічні процеси називають передпухлинними, або передраковими захворюваннями. Але виникнення злоякісної пухлини в людини, що страждає цими захворюваннями, не є обов'язковим. Хронічний анацидний гастрит - дуже часте захворювання, а злоякісна пухлина шлунка виникає в дуже невеликому відсотку випадків. Несправний зубний протез, що травмує край язика, явище часте, однак злоякісна пухлина виникає лише в деяких випадках. Звичку здирати бородавку чи прищик на обличчі, зривати скоринку з ранки, що довго не загоюються мають багато хто, але далеко не у всіх у цьому місці розвивається злоякісна пухлина.

 

Більшість передпухлинних захворювань створюють лише сприятливе середовище для виникнення злоякісної пухлини, але це виникнення необов'язкове, тому вони називаються факультативними (необов'язковими) передпухлинними захворюваннями.

 

Небезпека виникнення рака на ґрунті факультативного передпухлинного захворювання для кожного певного хворого не дуже велика. При значному ж поширенні їх серед населення загальна кількість захворілих може скласти значну цифру. Тому боротьба з цими захворюваннями - виявлення захворілих і своєчасне кваліфіковане лікування їх - є завданням не тільки онкологічних закладів.

 

Хворі з передпухлинними захворюваннями виявляються у загальнолікувальній мережі при зверненнях. Облік цих хворих і кваліфіковане лікування здійснюються:

 

1. У жіночих консультаціях і гінекологічних кабінетах - хворі лейкоплакією і краурозом зовнішніх полових органів, пігментними утвореннями із схильністю до росту і звиразкування; лейкоплакією і эритроплакіею піхви й шийки матки; папілярними і фолікулярними ерозіями і поліпами шийки матки; аденоматозом матки, залозистими поліпами слизової оболонки, доброякісними пухлинами яєчників.

 

2. У терапевтів - хворі з хронічними гастритами, виразкою шлунка, хронічними виразковими колітами.

 

3. У хірургів - хворі з вузловою й дифузною мастопатією, дискератозами й папіломами нижньої губи, поодинокими й множинними поліпами прямої кишки, тривалонезагоюваними тріщинами й норицями анального каналу.

 

4. У стоматологічних закладах, у стоматологів - хворі з лейкокератозом, лейкоплакіями і папіломатозом слизової оболонки порожнини рота, тривалонезагоюваними виразками й тріщинами слизової оболонки після ліквідації причини, що їх спричинила.

 

5. В отоларінгологічних закладах, в отоларингологів - хворі з папіломами і папіломатозом слизової оболонки носа, носоглотки, гортаноглотки, гортані й трахеї; з дискератозами істинних голосових зв'язок.

 

6. У шкірно-венерологічних диспансерах, у лікарів-дерматологів - хворі з тривалонезагоюваними виразками й норицями; із пігментними плямами й фіброепітеліальними бородавками вродженого й набутого характеру, особливо в місцях, що піддаються частій травматизації чи при збільшенні їхніх розмірів, щільності; із старечими кератозами, шкірним рогом.

 

7. У лікарів-урологів - хворі з лейкоплакією сечового міхура, папіломами; з аденоматозними війчастими розростаннями й аденомами; хронічними циститами професійної етіології (у працівників анілинофарбної промисловості).

 

Онкологи здійснюють контроль за обліком і лікуванням хворих із передраковими захворюваннями в перерахованих закладах і загальнолікувальних кабінетах. Вони періодично контролюють облік і лікування таких хворих.

 

Серед передпухлинних захворювань є деякі, що відрізняються більш високим відсотком можливого переходу процесу в раковий. Є передпухлинні захворювання, при яких момент злоякісного переродження важко визначити.

 

Є й такі передпухлинні процеси, що обов'язково ведуть у кінцевому випадку до злоякісного росту. Вони називаються облігатними (обов'язковими) передраками.

Б ородавчастий або вузликовий передрак червоної облямівки губ.

Описаний А. Л. Машкіллейсоном в 1965 р. Етіологія: травма, підвищена інсоляція.

Виникає майже виключно на нижній губі і виглядає як безболісний вузлик напівкулястої форми з бородавчастою поверхнею діаметром 4- 10 мм. Колір вогнища - від майже нормального забарвлення червоної облямівки до застійно-червоного. Зверху вузлик покритий сірими лусками, що важко видаляються, і розташовується на незміненій червоній облямівці або на тлі невеликої гіперемії.

При гістологічному дослідженні виявляються різко виражена обмежена проліферація епітелію за рахунок розширення шиповидного шару, у ряді випадків гіперкератоз і паракератоз, поліморфізм клітин шиповидного шару різного ступеня вираженості. Базальна мембрана збережена. Перехід в інвазивну форму раку виникає швидко - через 1-2 місяці від початку захворювання.

Диференційну діагностику слід проводити в першу чергу з папіломою і бородавкою. Але у папіломи є ніжка, а у бородавки є гіпертрофічний роговий шар по периферії. Малігнізація може наступити через 1-2 місяці. Діагноз уточнюється після гістологічного дослідження.

Лікування: тільки хірургічне (видалення вогнища з подальшим гістологічним дослідженням) спільно з онкологом.

О бмежений передраковий гіперкератоз червоної облямівки губ. Етіологія: травма, підвищена інсоляція.

Клінічна картина: частіше хворіють чоловіки після 30 років. На бічній поверхні червоної облямівки нижньої губи з'являється ділянка ороговіння полігональної форми розміром більше 2 мм. Осередок ураження у більшості хворих як би занурений в слизисту оболонку, частіше злегка западає, але може не западати, з рівною поверхнею, покритою тонкими щільно сидячими лусками. При поскоблюванні видалити їх не вдається. Пальпація виявляє поверхневе пластинчасте ущільнення. Фонові зміни відсутні, рідше ця форма передраку виникає на тлі неспецифічного запалення.

При гістологічному дослідженні визначаються обмежена ділянка акантозу, часто явища дискомплектації і поліморфізму клітин, гіперкератоз на поверхні.

Диференційну діагностику проводять з червоним вовчаком, лейкоплакією і червоним плоским лишаєм. Малігнізація наступає через декілька місяців або років.

Лікування: спільно з онкологом, хірургічне видалення вогнища з подальшим гістологічним дослідженням.

х ейліт Манганотті (cheilitis abrasiva praecancrosa Manganotti)

Ця форма виділена і описана Manganotti в 1933 р. Зустрічається переважно у чоловіків старше 50 років. Сприяють виникненню цього захворювання герпетична інфекція, підвищена інсоляція, механічна травма, гландулярний і метеорологічний хейліти, гіповітаміноз, захворювання шлунково-кишкового тракту.

К лінічна картина. На тлі слабкого вираженого обмеженого або розлитого хронічного катарального запалення нижньої губи з'являється одна, рідше декілька ерозій червоного кольору з гладкою поверхнею, яка іноді покривається щільно сидячою кров'яною або серозною кірочкою. Вона видаляється з зусиллям, при цьому виникає невелика кровотеча. Ерозія, яка не покрита кіркою, не має схильності до кровотечі. Ущільнення в основі немає. Ерозії відрізняються хронічним перебігом, стійки до всякого роду лікуванню мазями і аплікаціями. Тривало існуючи, вони можуть епітелізуватися, але потім знов виникають на тому ж або на інших місцях.

При гістологічному дослідженні виявляється дефект епітелію, в під ним у сполучній тканині - запальна інфільтрація. Епітелій по краях ерозії знаходиться в стані акантозу або атрофії. Від нього глибоко в строму відходять епітеліальні тяжи. Шипуваті клітини місцями знаходяться різною мірою в стані дискомплектації і атипії. Цитологічне дослідження може виявити явища дистрофії епітеліальних клітин, елементи запалення, але частіше тільки запалення.

Процес триває від 1-2 місяців до багатьох років, без лікування призводить до малігнізації. Клінічно це виявляється ущільненням в основі і навколо ерозії, появою сосочкових розростань на поверхні ерозії, легкою її кровоточивістю, ороговінням навколо ерозії. Діагноз уточнюється знаходженням атипових клітин в зіскрібках з осередку ураження або за результатами гістологічного дослідження.

Диференційну діагностику слід проводити з ерозійними формами лейкоплакії, червоного плоского лишаю, червоного вовчаку, пухирчаткою, багатоформною ексудативною еритемою, актинічним хейлітом, вторинним сифілісом, герпетичними ерозіями.

Лікування. Необхідно ретельно видалити місцеві подразники, потім провести санацію порожнини рота, включаючи повноцінне протезування, категорично заборонити куріння і прийом подразнюючої їжі, рекомендувати усунення інсоляції. Необхідне виявлення і лікування супутніх захворювань інших органів і систем. Всередину призначають вітамін А (розчин ретинолу ацетату в маслі 3,44% або розчин ретинолу пальмітату в маслі 5,5%) по 10 крапель 2-3 рази на день, полівітаміни. Місцево призначають аплікації масляним розчином вітаміну А, при фоновому запаленні - мазі з кортикостероїдами і антибіотиками. Консервативна терапія не повинна проводитися більше 1 міс. Кращі результати дає хірургічне видалення вогнища в межах здорових тканин.

Тільки при хейліті Манганотті допустима спроба консервативного лікування. Лікування всіх видів облігатного передраку хірургічне - повне видалення вогнища ураження в межах здорових тканин з подальшим терміновим гістологічним дослідженням. Видалену тканину досліджують шляхом приготування серійних зрізів. Операції повинна передувати санація порожнини рота і усунення подразників. Якщо проведення оперативного втручання неможливе, показана променева терапія.

Профілактика: оздоровлення організму, правильне харчування, усунення несприятливих дій і шкідливих звичок.

Ф акультатифні раки

Лейкоплакія (“біла бляшка”)

Розвивається як відповідь слизової оболонки на тривалу травму, частіше хімічну (куріння), механічну.

Поширеність: частіше у чоловіків 40-50 років.

Форми: плоска, веррукозна, ерозивна ; можливе поєднання різних форм.

Симптоми: перебіг безсимптомний, іноді відчуття шорсткості слизової.

Клінічна картина: обмежена ділянка білого кольору, неправильної форми, може бути на рівні поверхні слизової оболонки навколо а також може бути над поверхнею слизової оболонки, може мати тріщини і ерозії. Поверхня ураження шорстка або гладка.

Локалізація: слизова оболонка губ, щік, кути рота, по лінії змикання зубів.

Діагностика: ділянка слизової оболонки не знімається при поскоблюванні.

Лікування:

при верукозній і ерозивній формах: тотальне видалення в широких межах.

при плоскій формі: всередину – аєвіт, піридоксин; місцево – аплікації масляного р-ну віт. А, 10% лінімент дибунолу.

Принципи ведення хворих: заборона куріння тютюну, санація порожнини рота, усунення травмуючих агентів, санація ЖКТ, захист червоної облямівки губ від прямих сонячних променів (фотозахисні мазі), ендокринологічне обстеження (призначення блокаторов тестостерона), диспансерне спостереження.

 

В ерукозна (волохата) лейкоплакія

Виникнення пов'язують з активізацією вірусу Епштейна-Барр.

Поширеність: зустрічається тільки у хворих СНІДом.

Локалізація: бічні поверхні язика.

Симптоми: перебіг безсимптомний.

Клініка: обмежена ділянка потовщення слизової оболонки опалово-білого кольору з нечіткими межами.

Діагностика: на основі серологічних досліджень підтверджуючих Віл-інфекцію. Лікування: основного захворювання.

Прогноз: небезпечний (малігнізується).

Важливо знати!

Верукозна і ерозивна форми лейкоплакії є факультативним передраком з високим ступенем малігнізації.

К ератоакантома - епідермальна доброякісна пухлина, що швидко розвивається і спонтанно регресує. Етіологія невідома, припускають, що виникненню кератоакантоми сприяють імунні порушення і спадковий чинник.

З ахворювання локалізується на червоній облямівці губи, дуже рідко на язику. Кератоакантома виникає як сіруваточервоний щільний вузлик з воронкоподібним поглибленням в центрі, заповненим роговими масами, що легко видаляються. Пухлина швидко росте і вже через місяць досягає свого максимального розміру (2,5×1 см). Кератоакантома безболісна, рухома, не спаяна з навколишніми тканинами. Через 6-8 місяців пухлина або спонтанно регресує і зникає, залишаючи рубець, або малігнізується, переходячи в рак. Кератоакантому слід відрізняти від бородавчастого передраку і раку. Рак має щільнішу консистенцію, щільну основу, після видалення рогових мас з'являється кровоточивість. Кератоакантому диференціюють з шкірним рогом, базаліомою, плоскоклітинним раком.

Лікування: проводиться спільно з онкологом, хірургічне видалення вогнища ураження або його діатермокоагуляція, кріотерапія, близькофокусна рентгенотерапія.

Ш кірний ріг (cornu cutaneum)

Шкірний ріг - обмежена гіперплазія епітелію з наявним гіперкератозом, що на вигляд і за щільністю нагадує ріг. Етіологія невідома.

В иникає на червоній облямівці губи, частіше нижній, у людей старше 60 років, безболісний. З'являється безболісне обмежене вогнище, що поволі росте, діаметром до 1 см, від основи якого відходить конусоподібної форми ріг брудно-сірого кольору, щільний, спаяний з підставою. Шкірний ріг - тривало (роками) існуюче захворювання. Про його малігнізацію говорить поява запалення і ущільнення навколо основи рогу, посилення ороговіння. Діагноз уточнюється після видалення вогнища і його гістологічного дослідження.

Лікування хірургічне.

Папілома з ороговінням. Папіломатоз

Папіломатоз - це скупчення безліч папілом на шкірі і слизистій оболонці.

Етіологія: травма, хронічне запалення.

Клінічна картина: Боровській Е. У. (1984) виділяє наступні види папіломатозів:

Реактивні папіломатози різної природи:

         запальна папілярна гіперплазія слизової оболонки твердого піднебіння і альвеолярних відростків;

        травматичний папіломатоз слизової щік, губ, язика;

        ромбоподібний папіломатоз язика.

Папіломатози непластичної природи.

Папіломи мають округлу або грибоподібну форму, розташовуються на ніжці або на широкій основі, консистенція їх м'яка, розміри від 1-2 мм до 1-2 см, пальпація безболісна. Реактивні папіломи після припинення дії подразника своє зростання припиняють.

Папіломатози непластичної природи часто малігнізуються. Поява посиленого ороговіння, кровоточивості, щільного інфільтрату в основі, виразки, швидкий ріст свідчать про малігнізацію.

Лікування: хірургічне з подальшим гістологічним дослідженням.

Ч ервоний плоский (плескатий) лишай

Припускають аутоіммунну природу захворювання з порушенням локальних імунних механізмів, які розвиваються на тлі дефіциту естрогену, завжди присутній психоемоційний чинник.

Поширеність: частіше хворіють жінки 40-60 років.

Форми: типова, ексудативно-гіперемічна, е розивно-виразкова, гіперкератотична, булезна, атипова, інфільтративна.

Чинники, що обтяжують клінічну картину: травма, гальванізм, кандидоз, цукровий діабет, гіпертонічна хвороба, погрішності в дієті.

Локалізація: в порожнини рота – слизиста оболонка щік, язика, губ; на шкірі – передпліччя, гомілки.

Симптоми: перебіг частіше безсимптомний, іноді спостерігається шорсткість слизової оболонки; іноді чутливість, паління, болючість.

Клінічна картина: у порожнині рота – білий мереживний малюнок (сітка Уікхема) складається з окремих дрібних папул, що іноді зливаються в суцільну білу пляму яка вистоїть над поверхнею слизової оболонки. На шкірі – синюшно-червоні, з воскоподібним блиском, плоскі папули, що зудять, від 0,2 до 1 см в діаметрі.

Діагностика: ґрунтується на клінічних даних і огляді слизової оболонки рота.

Гістологічна картина: епітелій кератинізований, в сосочковому шарі визначається дифузний лімфоцитарний інфільтрат, базальна мембрана набрякла.

Загальне лікування:

        антигістамінні засоби (супрастин, діазолін, бикарфен, фенкарол)

        психотропна терапія (валеріана, піон, пустирник, седуксен, феназепам)

        вітамінотерапія (вітамін А, провітамін А, вітамін РР)

        глюкокортикоїди (преднізолон, дексаметозон, триамцион)

        гормонозамісна терапія

        гістоглобулін - як блокатор гістамінового викиду

Місцеве лікування:

знеболюючі засоби (1% р-н піромекаїну, 5% р-н піромекаїну, метилурацилова мазь, 10% лідокаїн аерозоль, пантенол)

антисептики (р-н перекису водню, перманганату калію, р-н фураціліну)

епітелізуючи засоби (солкосерил, масляні р-ни вітамінів А і Е)

кортикостероїдні мазі (целістодерм, адвантан)

Принципи ведення хворих: усунення травмуючих чинників, санація порожнини рота, дослідження крові на цукор і естрогени.

Червоний плоский (плескатий) лишай

(ерозивно-виразкова форма)

С имптоми: на слизовій оболонці порожнини рота болючі, ерозії, які довго не загоюються.

Клінічна картина: ерозії неправильних контурів покриті фібринозним нальотом з папульозними елементами.

Лікування місцеве:

епітелізуючі і регенеруючі засоби, препарати прополісу, потрібне тривале лікування і зміна препаратів.

Прогноз: Сприятливий, проте ерозії тривало не схильні до епітелізації.

В ажливо знати!

Ерозивно-виразкова і гіперкератотична форми червоного плоского лишаю є факультативним передраком; вірогідність малігнізації зростає у осіб літнього віку, що мають численні чинники ризику.

Червоний вовчак

Аутоімунне захворювання, чужорідними для власного організму стають нейтрофіли крові і базальна мембрана шкіри.

Поширеність: частіше хворіють жінки 20-40 років.

Локалізація: шкіра і червона облямівка губ, слизова оболонка порожнини рота.

Форми: на червоній облямівці губ – типова, ерозивно-виразкова, глибока форма Ірганга-Капоші. На слизовій оболонці – типова, ексудативно-гіперемічна, ерозивно-виразкова.

Симптоми: сухість і стягування червоної облямівки губ, безсимптомний перебіг (при глибокій формі), болючість при прийомі їжі при всіх формах на слизовій оболонці порожнини рота.

Діагностика: висипання на слизовій оболонці рота завжди поєднуються з характерними змінами на шкірі.

Гістологічна картина: паракератоз переміжний з гіперкератозом, вакуольна дегенерація клітин базального шару епітелію, щільний інфільтрат в сполучній тканині з лімфоцитів, дегенерація колагенових волокон.

Загальне лікування:

синтетичні протималярійні засоби: делагіл, плаквеніл, хінгамін, кортикостероїдні гормони.

Місцеве лікування:

кортикостероїдні мазі, знеболюючі розчини, антисептики, епітелізуючи засоби

Прогноз: сприятливий

Важливо знати!

Тривало існуючі вогнища червоного вовчаку за відсутності лікування можуть малігнізуватися.