6

Урок №6 Тема. Особа, суспільство, держава.

Мета: розглянути механізми взаємовідносин особи, суспільства, держави, акцентувати увагу на їхніх особливостях; удоско­налювати вміння учнів порівнювати поняття шляхом уста­новлення в них спільного й відмінного; розвивати навички співпраці в групах; формувати критичне мислення, уміння аргументовано висловлювати власне судження.

Очікувані результати: Після опрацювання теми учні зможуть: пояснити зміст понять «людина», «індивід», «особистість», «особа», «громадянин»;

• пояснити зміст поняття «правовий статус особи» та на­звати його види;

• розкрити сутність взаємовідносин суспільства й держави, особи й суспільства;

• пояснити особливості взаємовідносин особи й держави; назвати, які особи визнаються іноземцями, особами без громадянства та особами з подвійним громадянством;

• дати визначення громадянства і пояснити способи його набуття й припинення;

• дати визначення правової і соціальної держави та назвати їхні ознаки.

Базові поняття і терміни: «людина», «індивід», «особистість», «особа», «громадянин», «правовий статус, особи».

Обладнання уроку: підручник, тексти контрольних робіт (два варіанти), картки із завданням для роботи в парах, картки із за­вданням для роботи в групах, схема «Види правового статусу громадянина».

Тип уроку: змішаний.

Структура уроку.

1. Організаційний момент

2. Актуалізація опорних знань, умінь і навичок

3. Вивчення нового матеріалу

1. Загальна характеристика понять «людина», «індивід», «особистість», «особа», «громадянин». Особливості взаємовідносин особи і суспіль­ства.

2. Особливості взаємовідносин особи і держави. Правовий статус осо­би. Поняття громадянства та способи його набуття і припинення. Іно­земці, особи без громадянства та особи з подвійним громадянством.

4. Узагальнення та систематизація знань, умінь і навичок

5. Підсумки уроку

6. Домашнє завдання

Хід уроку

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ.

ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ, УМІНЬ І НАВИЧОК.

Фронтальна бесіда

• У чому полягає відмінність між суспільством і державою?

• Чи можна стверджувати, що суспільство — це не проста сукупність лю дей, а система відносин між ними? Чому?.

Підбиваючи підсумки цієї частини уроку, учитель акцентує увагу на тому, що суспільство є системою відносин. Суспільні відносини — це багатоманіт­ні зв’язки, які виникають між людьми в процесі їхньої діяльності в різних сферах суспільного життя, а тому надзвичайно важливо розуміти механізм взаємодії особи, суспільства й держави.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПОНЯТЬ «ЛЮДИНА», «ІНДИВІД», «ОСО­БИСТІСТЬ», «ОСОБА» ТА «ГРОМАДЯНИН». ОСОБЛИВОСТІ ВЗАЄМО­ВІДНОСИН ОСОБИ ТА СУСПІЛЬСТВА.

Робота в парах

Завдання для роботи, в парах

Ознайомтесь із висловлюваннями видатних особистостей. Як ви вважаєте, у якому значенні вони вживають поняття «людина», «особистість», «грома­дянин»?

- Людина виховується для свободи. (Г. Гегель)

- Рівність — це єдина і міцна основа для суспільного устрою, для порядку, законності, добрих звичаїв і відбору на високі посади людей, які справді для них придатні. (Б. Шоу)

- Гідність держави зрештою залежить від гідності особистостей, які її ство­рюють. (Дж. Міль)

- Істинна рівність громадян полягає у тому, що всі вони однаково підкоря­ються законам. (Ж. Д’Аламбер)

Розповідь учителя

Суспільство — це організація людей в соціальну систему визначеного типу й форми, що функціонує в часі й просторі для спільного задоволення власних потреб та інтересів.

Найбільшою цінністю будь-якого суспільства є людина. Великий тлумач­ний словник сучасної української мови дає таке визначення цього поняття: «Люди — це суспільні істоти, що являють собою найвищий ступінь розви­тку живих організмів, мають свідомість, володіють членороздільною мовою, виробляють і використовують знаряддя праці. Отже, це поняття включає два аспекти: природний (біологічний) та соціальний (пов’язаний з життям і стосунками в суспільстві).

Юридична наука вивчає окрему людину як індивіда, особистість, громадя­нина, розглядає її відносини з державою й суспільством. Що спільного і чим відрізняються поняття «людина», «особа», «громадянин»?

Поняття «людина», насамперед, охоплює загальнородові риси, що відріз­няють людину від інших живих істот. Поняття людини в такому значенні стосується не якоїсь конкретної людини, а людини як представника роду людського.

Поняття «індивід» визначає людину як окремого представника людсько­го роду, будь-якої соціальної спільності, людину в її конкретному прояві як оригінальну і неповторну істоту. І в цьому контексті індивіда можна назва­ти соціальним атомом — окремою і далі неподільною частинкою людської спільності.

Додаткова інформація.

Не завжди людину можна було визначити як індивіда. Тривалий час існувало своєрідне суспільне об’єднання, де був поширений спільний уклад життя, вироб­ництво, споживання, побут, традиції, які підкоряли кожного члена суспільства родовій цілісності. Із занепадом родоплемінного устрою формувалося й усвідом­лення окремою людиною своєї відмінності від інших. Індивід відчув себе окремим власником, господарем власного майна, суб’єктом сім’ї та інших спільнот. Кожен індивід існує окремо й, у той же час, разом з іншими, живе своїм власним життям і загальними потребами, інтересами, метою, справами суспільства. У такій єднос ті індивід розвивав і зміцнював свою особливість, індивідуальність — сукупність своєрідних якостей і ознак. Розвиток і ускладнення суспільних відносин, учасни­ком яких був індивід, приводили до формування його особистості.

Поняття «особистість» характеризує, насамперед, суспільно розвинену люди­ну, яка об’єднує в собі особисті, соціальні та природні якості. Особистість — це індивід, якому властива система якостей, що визначається участю людини в соці­альних, культурних, історичних відносинах. Ця система якостей особистості вияв­ляється й формується в процесі свідомої продуктивної діяльності та спілкування.

Процес розвитку та еволюції суспільства спричинив виникнення специфічних відносин між суб’єктами, що характеризуються певним рівнем усвідомленості та узгодженості. Саме це зумовлює поступове збільшення вмісту «соціального» (порівняно з «біологічним») у понятті «людина» та його перетворення на соціальнозначущу категорію «особа».

Особа — це людина, яка має історично зумовлений ступінь розвитку, ко­ристується правами, що надаються суспільством, та виконує обов’язки, які ним покладаються.

Характерними рисами особи стають:

• розумність — здатність мислити та приймати продумані, виважені, а не інстинктивні рішення;

• свобода — можливість вибору із запропонованих суспільством саме того варіанта поведінки, який найповніше відповідає інтересам особи й не по­рушує прав інших;

• індивідуальність — наявність специфічних рис, які виокремлюють особу серед інших (соціальний стан, професія, вік тощо);

• відповідальність — можливість передбачати результати своїх дій, ке­рувати ними та самостійно нести відповідальність у разі невиконання обов’язків чи порушення прав інших осіб.

Слід зауважити, що поняття «особа» може означати не тільки людину, а й підприємство, організацію, установу. Тому в законодавстві України для характеристики людини як суб’єкта правовідносин вживається понят­тя «фізична особа», а для характеристики підприємств, організацій, уста­нов — «юридична особа».

Із виникненням держави категорія «особа» набуває політичного змісту і перетворюється на нову категорію «громадянин».