3.4.2. Ефективність використання ресурсів тепла

Ефективність використання ресурсів тепла розраховуєм за формулою:

, де

Ет – ефективність використання ресурсів тепла, %;

Уф – фактична врожайність культури в господарстві (за останні 5 років), ц/га;

ДМУ_БКП – дійсно можлива врожайність за біокліматичним потенціалом, ц/га.

Дійсно можливу врожайність (ц/га) за біокліматичним потенціалом розраховують за формулою:

ДМУ_БКП = β×БКП

де ДМУ_БКП – дійсно-можлива урожайність за біокліматичним потенціалом, ц/га;

β (бета) – показник рівня культури землеробства за відповідного коефіцієнта використання ФАР (Додаток Г);

БКП – біокліматичний потенціал, який вираховують за формулою:

де БКП – число, що виражає біокліматичний потенціал;

Σt>10⁰С – сума середньодобових температур за вегетаційний період сільськогосподарських культур, які дорівнюють або перевищують +10°С (Додаток Д).

Отже розраховуєм ефективність використання соєю ресурсів тепла в ППА «Вікторія» Середня врожайність за 5 років становить 23,4 ц/га ФАР-2%

Сума активних температур за період вегетації культури (Σt>10⁰С) становить:

Σt>10⁰С=310⁰С(травень)+300⁰С(червень)+310⁰С(липень)+310⁰С (серпень)+ 300⁰С (вересень)= 1530⁰С

Спочатку розрахуєм для сої число, що виражає біокліматичний потенціал в нашому регіоні

БКП=1530 =1.53

1000

ДМУ(бкп)=20*1.53=30.6 ц/га

Це отримана дійсно-можлива урожайність за біокліматичним потенціалом сої в даному господарстві

Ефективність використання ресурсів тепла соєю в ППА «Вікторія» становитиме:

Em=23.4 *100= 76 %

30.6

76% це досить високий показник використання соєю ресурсів тепла, тож соя вирощується в підходящому для неї агрокліматі.

3.4.3. Ефективність використання ресурсів вологи

Встановлюєм фактичну кількість вологи, яку використала рослина для формування врожаю. Цю величину визначають за формулою:

де W – кількість доступної для рослин продуктивної вологи, мм;

W_п – запаси продуктивної вологи в шарі ґрунту 0–100 см на початку вегетаційного періоду мм (Додаток Е);

W_k – запаси продуктивної вологи в 0–100 сантиметровому шарі; ґрунту в кінці вегетаційного періоду, мм (Додаток Е);

Co=травень(24) червень(198) липень(20) серпень(85) вересень(44)

W=169-116+371=424 мм

За запасами продуктивної вологи розраховуєм дійсно можливу врожайність або кліматично забезпечений врожай за вологозабезпеченістю посівів сої

, де

ДМУ_В– дійсно можлива врожайність сухої біомаси за ресурсами вологи, ц/га;

W – запаси продуктивної вологи, мм;

ТК – транспіраційний коефіцієнт;(додаток 3)

ДМУ(в)=100*424 =94,2 ц/га

450

Визначаєм коефіцієнт водоспоживання для сої

, де

КВ – коефіцієнт водоспоживання, мм/т;

ДМУв – дійсно можлива врожайність за вологозабезпеченістю, т/га.

КВ=424 =4.5

94,2

Фактичний коефіцієнт водоспоживання розраховуєм за залежністю:

, де

КВф – фактичний коефіцієнт водоспоживання, мм/т;

Уф – фактична врожайність культури в господарстві, т/га.

КВ(ф)=424 =181,2

2.34

Ефективність використання вологи, як природного ресурсу, визначаєм за формулою:

, де

Еф – ефективність використання ресурсів вологи, %;

Уф– фактична врожайність культури в господарстві, т/га;

ДМУв – дійсно можлива врожайність сухої біомаси за ресурсами вологи, т/га.

Еф= 2.34 *100=52%

4.5

Коефіцієнт використання опадів визначають на основі величини фактичної врожайності за формулою:

, де

Ко – фактичний коефіцієнт використання опадів;

Wф – необхідна кількість вологи для формування фактичного врожаю, мм;

Wг – ґрунтові запаси продуктивної вологи в кореневмісному шарі ґрунту (169-116=53), мм;

Со – сума опадів за період вегетації культури, мм

Ко= 234-53 *100 =56,9%

318

, де

W – запаси продуктивної вологи, мм;

Квф – коефіцієнт водоспоживання фактичний, мм/т;

Wф= 424 *100 = 234мм

181,2

Необхідна кількість вологи для формування врожаю становить 234мм,в той час як запаси продуктивної вологи в грунті 424мм,отже соя цілком забезпечена вологою для формування врожаю