2.2. Валовий збір, товарність і реалізація продукції рослинництва

Основними каналими реалізації продукції господарства є посередники,що експортують сою в інші країни.Ціна на цю культуру регулюється попитом на міжнародному ринку,і як бачимо за роки ціна зростає.Соя є рентабельною культурою,бо її технологія вирощування не має затратних складових(як цукровий буряк наприклад)

Таблиця 4 – Товарність і реалізація продукції рослинництва

Роки	Валовий збір, т	Товарне зерно, т	Відходи, т	Реалізація
				Канали	Вартість, тис.грн/т
2011	199.5	189,9	9,6	Посередник	3,8
2012	270.4	257,6	12.8	Посередник	4,3
2013	276	262,8	13.2	Посередник	4.5

Розділ 3. Прогнозування і програмування врожаївс.-г. культур

3.1. Принципи програмування

Кожний з етапів програмування включає досить конкретні його елементи. Акад І. С. Шатілов виділив 10 рядів елементів програму­вання, які назвав принципами. Основна суть їх така:

1) розрахувати потенційну врожайність (ПУ) за використанням ФАР посівами;

2) розрахувати дійсно можливу, або кліматично забезпечену, вро­жайність (ДМУ, КУ) за природними ресурсами вологи і тепла;

3) спланувати реальну господарську врожайність (РПУ) за ресурса­ми, які є в господарстві;

4) розрахувати для спрогнозованої врожай­ності площу листкової поверхні, фотосинтетичний потенціал (ФП)та інші фітометричні показники;

5) всебічно проаналізувати закони землеробства й рослинництва і правильно використати їх в конкрет­них умовах програмування;

6) розрахувати норми добрив і розроби­ти систему найефективнішого їх використання;

7) скласти баланс води і для умов зрошення розробити систему повного забезпечення посівів водою по періодах вегетації;

8) розробити систему агротехні­чних заходів виходячи з вимог вирощуваного сорту;

9) розробити систему захисту посівів від шкідників, хвороб та бур'янів;

10) скласти картку вихідних даних та використати ЕОМ для визначення оптимального варіанта агротехнічного комплексу по досяг­ненні запрограмованої врожайності за величиною і якістю.

Перші 5 принципів використовують для розрахунку потенціального врожаю,наступні для розробки технології його одержання.

3.2. Методи прогнозування

Для прогнозування врожаїв найбільшого поширення набули такі методи:експертних оцінок, аналогій,кореляційно-регресивного моделювання, вирівнювання динамічних рядів урожайності та їхня екстраполяція.

Метод експертних оцінок ґрунтується на досвіді та інтуїції спеціалістів. Позитивним у ньому є орієнтація на середньопрогресивні показники явищ, які визначають урожайність. Проте цей метод має значну частку суб’єктивності, тому надійність його недостатня.

Метод аналогій близький за своєю сутністю до методу експертних оцінок і є якіснішим, ніж кількісне програмування. Він використовує більше конкретних даних про фактори формування врожаю. Щоб спрогнозувати за цим методом, необхідно мати дані про врожайність та умови формування врожаю за попередні роки.

Метод кореляційно-регресійного прогнозування врожайності - один з найдосконаліших методів. Він ґрунтується на конкретних показниках різних сторін продукційного процесу. Алгоритмічна система підходу до прогнозування включає такі основні етапи: виявлення можливих факторів, які впливають на врожайність; встановлення тісноти міжфакторних зв’язків із наступним виділенням підмножини факторів, що найбільше впливають на врожайність; перетворення підмножини з метою усунення явища мультикорллінеарності; визначення допустимих значень факторів, які ввійшли в модель; проноз урожайності із заданим ступенем статистичної надійності. Такі моделі складаються з окремих блоків (агрометеорологічний, фотосинтезу, дихання, росту, розвитку та інші), досить об’ємні за інформацією і потребують комп’ютерного забезпечення. Математичне рівняння для прямолінійної залежності між трьома змінними має такий вигляд:

У= А+В1Х1+ В2Х2,

Де У - прогнозована врожайність, ц/га;

А - вільний член рівняння;

Ві і В2 - коефіцієнти регресії:

В! - показує, на яку величину збільшується У при кожному зростанні на одну одиницю

Х1 при постійному значенні Х2; В2 - показує, на яку величину збільшується У при зростанні Х2 на одиницю при постійному значенні Х1.

Значення А, В1 і В2 вираховують методом найменших квадратів.

Метод вирівнювання динамічних рядів досить поширений у прогнозуванні. Його основою є припущення про стійку тенденцію зміни врожайності в часі. Однак така гіпотеза не завжди підтверджується. Цього не враховує просте вирівнювання динамічних рядів. Тому за вказаним методом не можна передбачити зміну тенденції врожайності. Цей метод широко застосовують для прогнозування врожайності у перспективі на підставі сукупного результату господарської діяльності без вичленування впливу кожного конкретного фактора, тобто на основі тенденцій, що склалися в сільгосппідприємстві стосовно забезпечення врожаю добривами, технікою, засобами захисту рослин, тенденцій зміни сортового складу, сортооновлення, насінництва, управління виробництвом тощо. Для прогнозування врожайності за цим методом необхідно мати величину врожайності не менше як за 10 попередніх років. Прогнозовану врожайність розраховують за рівнянням лінійної регресії:

У = а + bx,

Де У - прогнозована урожайність, ц/га;

а - вільний член рівняння;

в - коефіцієнт регресії;

X - фактор часу, тобто порядковий номер року, на який прогнозують урожайність.