Природно-заповідний фонд України[ред. • ред. Код]

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Приро́дно-запові́дний фо́нд України — ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об'єкти, які мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітностіландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища.

Державне управління природно-заповідним фондом України здійснює Міністерство охорони навколишнього природного середовища України.

До природно-заповідного фонду України належать:

• природні території та об'єкти — природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища;

• штучно створені об'єкти — ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва.

Заказники, пам'ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки та парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва залежно від їх екологічної і наукової, історико-культурної цінності можуть бути загальнодержавного або місцевого значення.

3а роки незалежності площа природно-заповідного фонду України зросла більш ніж удвічі. Станом на 2010-2011р.р. до його складу входять понад 7200 територій та об'єктів загальною площею 2,8 млн га, що становить 4,% території держави. Це, зокрема, 19 природних та 4 біосферних заповідника, 40 національних природних парків, 45 регіональних ландшафтних парків, 3078 пам'яток природи, 2729 заказників, 616 ботанічних, зоологічних садів, дендропарків та парків-пам'яток садово-паркового мистецтва, 793 заповідних урочища^[1]. Попри це, площа природно-заповідного фонду в Україні є недостатньою і залишаться значно меншою, ніж у більшості країн Європи, де середній відсоток заповідності становить 15 %.

Маркетинг природно-заповідних територій це діяльність, яка направлена на розробку, створення, підтримку або зміну позиції цільової аудиторії по відношенню до конкретного об'єкта природно-заповідного фонду (ПЗФ). Особливістю даного виду маркетингу є те що має місце просування заповідної території, як ідеї збереження навколишнього середовища. З другої сторони ПЗФ це доволі різноманітні території, як по площі так і по складу та й режимами доступу до них.

Новий напрям маркетингової діяльності обумовлений специфікою природно заповідної справи. З одної сторони це поєднання ресурсного та територіального аспектів (природно-заповідний об'єкт це територія, на якій розміщені унікальні природні об'єкти). З іншої — екологічна спрямованість та соціальна орієнтованість у формуванні маркетингових стратегій розвитку заповідного об'єкта надає підстави відносити новий напрям — маркетинг заповідних територій до некомерційного (соціального) маркетингу. Основними компонентами маркетингу заповідних територій повинні стати:

• розробка для території привабливого позиціювання та позитивного іміджу;

• пропаганда території;

• створення стимулів для існуючих та потенційних відвідувачів заповідної території;

• поставка супутніх послуг заповідної території в ефективній та доступній формі.

Використовуючи їх територія матиме всі шанси виконати свою основну місію — зберегти надбання природи для нащадків. Успішно проведений маркетинг заповідних територій дає імпульс для розвитку регіону, де знаходиться даний заповідний об'єкт. В Україні є багато прикладів, коли заповідна територія є візитною карткою регіону, однак, на жаль, є багато інших — коли унікальні об'єкти, які можуть стати окрасою держави практично невідомі нікому і знаходяться у занедбаному стані. В даному випадку важливу роль відіграє правильно сформована іміджеві політика заповідної території.