3.4. Канальна та безканальна вентиляція

Системи вентиляції для переміщення повітря мають або розгалужену мережу повітроводів (канальні системи), або канали (повітроводи) відсутні. Наприклад, при розміщенні вентиляторів у стіні, перекритті, при природній вентиляції тощо (безканальні системи).

4. Обладнання для вентиляційних систем

Устаткування та обладнання залежить від підбору систем вентиляції у приміщеннях.

1. Вентилятори – осьові, радіальні, діаметральні.

2. Вентиляторні агрегати: канальні і стельові.

3. Вентиляційні прилади: припливні, витяжні, припливно-витяжні.

4. Повітряно-теплові завіси.

5. Шумоглушники.

6. Повітряні фільтри.

7. Повітронагрівачі: електричні, водяні.

8. Повітроводи: металеві, метало пластикові, неметалеві, гнучкі і напівгнучкі.

9. Запірні і регулюючі пристрої: діафрагми, повітряні і зворотні клапани.

10. Повітророзподільники і регулюючі пристрої повітровиведення: грати, щілинні повітророзподільні пристрої, плафони, насадки з форсунками, перфоровані панелі.

11. Теплова ізоляція.

5. Проектування вентиляції виробничих приміщень

При проектуванні вентиляції виробничих приміщень необхідно правильно вибрати систему вентиляції. Її вибір залежить від технологічного устаткування, його розташування і властивостей шкідливих речовин, що виділяються.

Для ефективної роботи системи вентиляції важливо, щоб ще на стадії проектування були виконані наступні технічні і санітарно-гігієнічні вимоги.

1) Кількість припливного повітря повинна відповідати кількості повітря, що вилучається (витяжки); різниця між ними повинна бути мінімальна.

У деяких випадках необхідно так організувати повітрообмін, щоб одна кількість повітря обов'язково була більше іншої. Наприклад, при проектуванні вентиляції двох суміжних приміщень, в одному з яких виділяються шкідливі речовини, кількість повітря, що вилучається з цього приміщення, повинна бути більше, ніж кількість припливного повітря, в результаті чого в приміщенні створюється невелике розрідження.

2) Припливні і витяжні системи в приміщенні повинні бути правильно розміщені. Свіже повітря необхідно подавати до тих частин приміщення, де кількість шкідливих речовин мінімальна, а вилучати, де викиди максимальні.

3) Система вентиляції не повинна викликати переохолодження або перегріву працівників.

4) Система вентиляції не повинна створювати шум на робочих місцях, що перевищує гранично допустимий рівень.

5) Система вентиляції повинна бути електро-, пожарно- і вибухонебезпечна, проста у використанні, надійна в експлуатації та ефективна.

ВИСНОВОК

Людина хоче жити і працювати не просто в теплому приміщенні, але й у комфортних умовах. Стосовно повітряного середовища це поняття включає: температуру, вологість і швидкість руху повітря. Саме правильне поєднання цих параметрів дозволяє людині почувати себе комфортно. Велике значення має також склад повітря. Під час дихання людей у приміщенні зменшується вміст кисню і збільшується концентрація вуглекислого газу й інших шкідливих домішок. Збільшується також і вологість повітря.

Яким способом можна зберегти в приміщеннях добру якість повітря? Тільки за допомогою вентилювання: організації постійного контрольованого повітрообміну - впускання в приміщення свіжого повітря з вулиці, що змішується з брудним повітрям і, йдучи у витяжні вентиляційні канали, виводить з нього надлишки води, вуглекислий газ, небажані домішки й запахи.

Це називається – вентиляція.

7. Основне завдання вентиляції - Забезпечити найбільш низькі рівні бактеріального,хімічного забруднення та запилення повітря лікарняних приміщень.

У лікарнях слід передбачати припливно-витяжну вентиляцію з механічним спонуканням або змішану (природну витяжну вентиляцію і механічну припливну), яказабезпечує повітряно-тепловий баланс приміщень та відділень.

Організація вентиляції не повинна допускати перетікання повітряних мас з "брудних зон" (приміщень) в "чисті". Можна прокладати повітроводи з вертикальними колекторами в приміщенняхз однаковими санітарно-гігієнічними вимогами. При цьому повітроводи систем вентиляції (кондиціонування) після бактеріологічних фільтрів необхідно виготовляти з неіржавіючої сталі.

У відділеннях з природною витяжною вентиляцією повітряслід подавати до коридорів, шлюзи, які відділяють палатні секції та відділення від ліфтових холів. При цьому температура повітря в коридорах повинна бути такою, як в самому чистому приміщенні (для запобігання перетікання повітря за рахунок різниці гравітаційних сил).

У всіх приміщеннях стаціонарів, крім операційних, поряд з припливних-но-витяжною вентиляцією з механічним спонуканням обладнують і природну вентиляцію за допомогою кватирок, відкидних фрамуг та інших пристосувань, які повинні мати пристрої длявідкривання. Обсяг припливного повітря в палату повинен становити не менше 80 м3 /ч на 1 дорослого та 1 дитину. Провітрюють палати не рідше 4 разів на добу.

Повітрообмін в палатах, відділеннях слід здійснювати так, щоб максимально обмежити перетокиповітря між палатними відділеннями, палатами, сусідніми поверхами. Тому в коридорах палатних відділень необхідно обладнати припливну вентиляцію з кратністю 05 обсягу коридору. > Вхід у відділення обладнують шлюзом з витяжною вентиляцією. Витяжна вентиляція зпалат здійснюється за допомогою індивідуальних каналів, щоб повітря по вертикалі не надходив в інші приміщення.

В інфекційних лікарнях (Відділеннях) для кожного поверху, палатної секції та інших прилеглих приміщень повітря слід подаватисамостійними системами припливної вентиляції з механічним спонуканням.

Якщо секції складаються з боксів і напівбоксів, припливне повітря повинне подаватися лише в коридори. У відділенні однотипних інфекцій, що складаються з декількох секцій, допускаєтьсянаявність однієї припливної установки. Від кожного боксу, напівбокси і палати слід обладнати витяжну вентиляцію самостійними каналами та шахтами з гравітаційним спонуканням і дефлектором.

Для профілактики післяопераційних ускладнень має велике значення ефективна вентиляція операційних.

Для запобігання переносу інфекцій з палатних відділень в операційний блок та інші приміщення, де необхідна особлива чистота повітря, слід обладнати перед ними шлюз з підпором повітря. Рух повітряних потоків має спрямовуватися з операційних у суміжні приміщення (передопераційні, наркозні та ін), а з них - в коридор, тому приплив повинен не менш ніж на 20% переважати над витяжкою. У коридорах обладнають витяжну вентиляцію. В операційних і перев'язувальних встановлюють кондиціонери. Повітря з системи кондиціонування подається у верхню зону приміщення (не нижче 25 м від підлоги), а витяжка - з двох зон: верхньої (40%) і нижньої (04 м від підлоги - 60%). Повітря, що подається в операційну, повинен очищатися за двоступеневою системою (груба і тонка очистка). Не допускається встановлення масляних фільтрів на I ступені очищення повітря. Фільтри слід щомісяця оглядати, очищати і замінювати.

Кондиціювання повітря - вид вентиляції, що забезпечує не тільки постійну заміну повітря, але і автоматично підтримує такі параметри, як температура, вологість, швидкість руху, іонізація повітря. Тому системи кондиціонування повітря іноді називають установками штучного клімату.

Кондиціювання повітря є обов'язковим в операційних, наркозних, передопераційних, пологових, післяопераційних палатах, реанімаційних залах, палатах інтенсивної терапії, в 1-2-місних палатах для хворих з опіками, в палатах для дітей грудного віку, новонароджених, недоношених та травмованих дітей, в залах барокамер .

Зовнішнє повітря для систем вентиляції та кондиціонування забирають з чистої зони на висоті не менше 1 м від поверхні землі. Зовнішнє повітря, що подається системами припливної вентиляції, необхідно очищати фільтрами.

Зовнішнє повітря , Що подається системами вентиляції і кондиціонування в операційні, наркозні, пологові, післяопераційні палати, реанімаційні зали, палати інтенсивної терапії, в 1-2-місні палати для хворих з опіками, в палати для дітей грудного віку, новонароджених, недоношених травмованих дітей, слід додатково очищати на аерозольних (бактеріальних) фільтрах.