5.Адвокату господарській сфері

Однією з важливих складових зайнятості адвоката, як і раніше, залишається величезний пласт роботи з надання правових послуг юридичним особам які за певних обставин не здатні, та й не мають великої потреби утримувати штатного юрисконсульта. На великих державних підприємствах та в організаціях, як правило, передбачена штатна одиниця юрисконсульта, а подекуди і юридичні відділи. Приватні фірми надають важливого значення юридичній службі, і там існують серйозні правові служби. Послугами адвокатів чи юридичних фірм користуються, переважно невеликі господарські структури, яким час від часу доводиться стикатися з юридичними питаннями, які виникають внаслідок юридично неграмотних дій або здатні завдати підприємству значної матеріально-фінансової шкоди.

Для адвоката у невеликому місті співпраця з господарськими структурами - це, з одного боку, можливість підтримувати на певному рівні знання господарського права та процесу, а з другого - мати постійний заробіток, який надійно компенсує періодичний брак клієнтури. Отже, юридичне обслуговування адвокатом господарських підприємств та установ - взаємовигідна і взаємокорисна реальність.

Завдання адвоката при наданні ним послуг у якості юрисконсульта на підприємстві значно відрізняються від його повсякденної роботи в якості захисника у кримінальних справах чи представника у цивільних чи адміністративних справах. Особливості цієї роботи такі.

1. Адвокат, будучи незалежним та самодостатнім фахівцем, уклавши договір з підприємством про надання юридичних послуг, з моменту його підписання стає на час виконання своїх обов'язків повністю залежним від керівника підприємства у вирішенні правових питань. Саме останньому належить право вирішувати, як вчинити у конкретному випадку, не зважаючи на те, якого висновку дійде юрисконсульт.

Це природно, адже юрисконсульт керується лише вимогами закону, тобто правовими критеріями, а керівник враховує багато інших, тільки йому відомих факторів: баланс економічних та моральних інтересів у відносинах з тим чи іншим партнером; наявність якихось усних домовленостей; ступінь довіри до партнера; небажання руйнувати дружні стосунки тощо.

Турбуючись про інтереси обслуговуваного підприємства і ретельно дотримуючись закону, юрисконсульт водночас має брати до уваги можливість існування певних обставин, які спонукають його до зваженості та коректності у відносинах з керівництвом.

2. В основному юрисконсульту доводиться мати справу з головним бухгалтером та відділом кадрів. Саме головний бухгалтер є тією людиною на підприємстві, з якою доведеться вирішувати всі найскладніші, претензійні та позовні питання. Крім того, на більшості підприємств головний бухгалтер - це друга за значенням особа. Питання кредиторської та дебіторської заборгованості, виконання обов'язків за договорами та контрактами, обґрунтованість та своєчасність виплати грошей працівникам підприємства при: звільненні з роботи, відрядженнях, відпустках тощо. Всі ці питання повсякденного життя підприємства - це прерогатива та обов'язок бухгалтерії. Отже, налагодження нормальних ділових відносин із головним бухгалтером -це запорука того, що співпраця буде тривалою та продуктивною.

3. Крім регулярної співпраці з головним бухгалтером існують й інші питання, що потребують уваги юрисконсульства. Це т. зв. "кадрові питання" (звільнення, переведення всередині підприємства, надання відпусток тощо). Щоб запобігти у майбутньому судовим позовам та тяганинам, а відтак і доріканням з боку керівництва, юрисконсульту слід з перших же кроків роботи на підприємстві домогтися, щоб жоден наказ директора щодо звільнення працівників та їхнього переміщення з однієї роботи на іншу не був підписаний без візи юрисконсульта.

4. Слід за домовленістю з керівництвом виробити графік відвідування підприємства, але при відрядженнях, відпустках та інших можливих відлученнях обговорити це питання з керівником підприємства, а іноді і потурбуватись про підстрахування з боку своїх колег.

5. На кожному підприємстві існують питання, що становлять конфіденційну інформацію (виробничі секрети, комерційні таємниці тощо). З огляду на своє становище юрист іноді стає посвяченим у ці секрети. Йому слід брати до уваги ці обставини і дотримуватися принципу нерозголошення конфіденційної інформації.

Приклад. Адвокат П. близько десяти років обслуговував підприємство, що спеціалізувалося на випуску електродвигунів для шахтних механізмів. Його поважало керівництво за вміння використовувати будь-які правові нюанси на користь підприємства. Співпраця була тривалою і взаємовигідною.

У зв'язку з перебоями у постачанні комплектувальних для продукції, безпосередньо на самому підприємстві було налагоджено випуск деяких деталей без наявності висновку гірничого науково-дослідного інституту. Робота з інститутом тривала, але висновок ще не був готовий. Ця обставина гальмувала виконання контракту на постачання двигунів. Отже, було прийнято рішення піти на ризик і збирати двигуни з використанням власних деталей.

Якось вдома П. ненароком обмовився про труднощі заводу і забув про сказане. А через деякий час на підприємство нагрянула перевірка з міністерства, а згодом - із прокуратури. Усіх цікавила лише одна обставина - злощасні прокладки для двигунів. Випуск двигунів було припинено, а завод виплатив значну суму штрафних санкцій за недопостачання продукції ще й нажив собі величезних проблем.

П. увечері вдома поскаржився на комісії та перевірки, що відбирають багато часу і невідомо чим усе скінчиться. І тоді дружина П. пригадала, що вона в бесіді з подругою, жінкою помічника прокурора, поділилася проблемами П. на підприємстві...

Резюме. З огляду на характер своєї діяльності адвокат може виявитися носієм конфіденційної інформації. Обережне ставлення до такої інформації - це обов'язок адвоката. Ненароком кинуте юристам слово, та ще й не де-небудь, а вдома, завдало підприємству чималих неприємностей. Згодом на підприємстві про все дізналися, і юрист втратив довіру і роботу

Якщо на підприємствах з державною формою власності головним було не розгнівати директора, то за ринкових умов ефективність роботи юрисконсульта визначається насамперед такими показниками, як кількість претензій чи позовів, які він зумів "відбити", і скільки грошей спромігся зберегти чи відсудити підприємству.

Перед адвокатом, що уклав угоду на юридичне обслуговування, та й перед штатним юрисконсультом завжди стоятиме проблема -як зробити так, щоб змусити поважати себе від самої появи на підприємстві. Це повністю залежить від самого адвоката. До речі, від цього залежить і тривалість його співробітництва. Адвокатові до здобуття повної довіри до себе бажано тонко відчувати нюанси певної обережності керівника та інших працівників підприємства у висловлюваннях, бути деякою мірою дипломатом.

Приклад. Головний бухгалтер підприємства повідомив юрисконсульту, що партнер, якому підприємство пішло назустріч і без укладення письмового контракту поставило дорогоцінне обладнання, не сплачує вартості останнього. Керівник підприємства-боржника уникає телефонних розмов і не відповідає на письмові прохання сплатити вартість обладнання.

Розібравшись у паперах, адвокат-юрисконсульт складає претензію на адресу боржника і звертається до керівника з пропозицією підписати складений документ.

Керівник, ознайомившись із претензією, відмовляється підписати останню, адже вірить у порядність свого партнера і сподівається, що вартість обладнання буде повернено.

Подібне рішення керівника знімає з юрисконсульта відповідальність і позбавляє його зайвих турбот: відправка претензії, складання позову, візити до суду тощо. Адвокат міг би зі спокійною совістю повернутися до свого робочого місця. Але це було б найгіршим рішенням. З огляду на значну суму боргу та слабкість правової позиції підприємства (відсутність письмової угоди на постачання обладнання) адвокат ввічливо нагадує керівнику про свої сумніви. Потім, коли минуть процесуальні терміни пред'явлення претензії, а партнер гроші не поверне, керівник покличе юриста і спитає, чому той не роз'яснив, що існують процесуальні терміни подання претензії. За таких умов зіпсуються взаємини, а імідж юриста в очах керівника різко впаде.

Тому і цього разу юрист, вибачившись перед керівником, викладе свою позицію і роз'яснить йому можливість втрати строків надання претензії.

Головною умовою тривалої та плідної співпраці, безумовно, є знання законів та досвід. Усіх законів, особливо в господарській сфері, не знає ніхто, у тому числі й жоден юрист. Але є певне коло характерних питань, які найчастіше виникають на підприємствах тієї чи іншої галузі: трудові конфлікти, договірні спори, претензійні чи позовні питання тощо. На сьогодні особливо болісними для підприємців та інших суб'єктів господарювання стали численні перевірки, що нерідко негативно позначаються на виробництві, нервують колектив. Уміння юриста будувати стосунки з правоохоронними та іншими перевіряючими органами дуже високо цінується в будь- якій господарській структурі.

Нині існують десятки правових актів, навіть указів Президента щодо мінімізації кількості та регламентації порядку контрольних перевірок, але, на превеликий жаль, все залишається на тому ж рівні.

Неодноразово випробуваним та ефективним засобом відбити охоту до безпідставних перевірок є заведення на підприємстві книги перевірок. Кожному перевіряючому коректно та ввічливо пропонується пред'явити посвідчення, всі відомості якого заносяться до цієї книги. Потім слід поцікавитися документом від організації про направлення, де вказується мета і підстави перевірки, питання, що цікавлять перевіряючого, тривалість перевірки з підписом керівника і з печаткою організації. За відсутності такого направлення адміністрація має право не допустити візитера до перевірки.

Відомі непоодинокі випадки, коли "перевіряючі" після пред'явлення до них вказаних вимог щодо належного оформлення своїх контрольних повноважень зникали і більше не з'являлися на підприємстві.

У недалекому минулому в усіх областях України діяли фонди сприяння міліції. За підписом начальників МВС усім керівникам підприємств надсилалися листи з проханням виділити на потреби міліції "кругленькі" суми грошей. Коли ж керівник якогось підприємства відмовлявся від надання такої допомоги, до нього прибувала група перевіряючих у камуфляжних уніформах. Зараз діяльність таких фондів дещо обмежена, але всі вони збереглись. Захистити підприємство від таких "наїздів" - це також справа юрисконсульта.

Перевіряючому слід надавати копії документів. Коли ж виникає необхідність ознайомлення з оригіналами, вони мають перевірятися лише у присутності працівника підприємства, який працює з цими документами. До таких жорстких заходів спонукають самі перевіряючі. У червні 2005 р. на одному з підприємств Донеччини було затримано працівника податкової міліції, який під полою форменої куртки намагався винести головну бухгалтерську книгу.

Юрисконсульту, який згідно з договором обслуговує підприємство, слід мати на увазі, що дуже важливо домогтися того, щоб усі накази по підприємству, які можуть мати фінансово-матеріальні наслідки, не підписувались керівником без візи юриста. Краще за все підготувати спеціальний наказ з цього приводу.

Керівники радянського зразка, багато з яких і сьогодні займають керівні посади, ніколи не ставились до юриста підприємства серйозно і звикли вирішувати всі питання через партійні та адміністративні інстанції. Юристів нерідко використовували як підлеглих писарів. Але це, як уже зазначалось раніше залежить від самого юриста. Керівники ж нової формації добре знають важливість грамотного та досвідченого юриста.

Цілком природно що вирішивши поєднувати свою безпосередню роботу з юрисконсультською, адвокат повинен заглибитися в господарське та господарсько- процесуальне право. Йому доведеться стикатися з питаннями банкрутства, приватизації, страховими справами тощо. Практика показала, що значна кількість адвокатів, пройшовши спеціальну підготовку, вирішила спробувати себе на посаді арбітражного керуючого справами при ліквідації окремих підприємств. Інші захопилися юрисконсультською роботою і повністю присвятили себе цій діяльності.

Викладач циклу кримінально-правових дисциплін,

майор внутрішньої служби Лазаренко В.В.