3. Показники працезабезпечення і використання трудових ресурсів.

Ефективність сільськогосподарського виробництва значною мірою залежить від рівня забезпеченості його трудовими ресурсами, рівномірним і раціональним їх використанням.

Для визначення рівня забезпеченості ними господарств необхідно знати дві величини: потенційний запас праці, виражений у цілорічних працівниках, і потребу в робочій силі.

Порівняння річного потенційного запасу праці з річною потребою в робочій силі прийнято називати балансом праці.

Показниками, що характеризують ефективність використання трудових ресурсів, є:

1. Коефіцієнт залучення трудових ресурсів у суспільне виробництво - відношення кількості працівників, які фактично брали участь у процесі суспільного виробництву до загальної їх чисельності в господарстві. Сз = ТРф / ТРн

де Сз - ступінь залучення трудових ресурсі» до суспільного виробництва;

ТРф - трудові ресурси, що фактично брали участь у виробництві, осіб;

ТРн - трудові ресурси, наявні в господарстві, осіб.

2. Коефіцієнт використання трудових ресурсів – відношення кількості відпрацьованих протягом року люд.-днів до можливого фонду робочого часу:

Свтр = Дф /Дм

де Свтр - ступінь використання трудових ресурсів;

Дф - фактичні затрати робочого часу, люд.-днів;

Дм - можливий фонд робочого часу, люд.-днів.

Для характеристики річного фонду робочого часу можуть використовуватись два показники - номінальний і реальний. Номінальний розраховують як різницю між календарним фондом робочого часу і вихідними, святковими, а також днями трудової відпустки. Він становить в середньому 285-290 днів. Реальний фонд робочого часу менший від номінального на кількість неробочих днів, пов'язаних з хворобами, погодними та іншими умовами. Це фактично можливий робочий час – у середньому він дорівнює близько 265 днів.

3. Коефіцієнт використання робочого часу дня – відношення відпрацьованого робочого часу за зміну (день) до встановленого робочого часу зміни (дня):

Скд = Гф / Гв

де Скд - коефіцієнт використання робочого часу зміни (дня);

Гф - фактично відпрацьований робочий час за день, год;

Гв - встановлений робочий час зміни (дня), год.

У сільському господарстві встановлено тривалість робочого дня 6,66 год., а робочого тижня - 40 год.

4. Загальний коефіцієнт використання робочого часу, який визначають як добуток коефіцієнта використання робочого часу дня (зміни) і коефіцієнта використання трудових ресурсів протягом року:

Кз = Свгр-Скд = 0,57-0,91 = 0,52 ,

де Кз - коефіцієнт використання робочого часу.

Загальною закономірністю розвитку суспільного виробництва в країнах світу і демографічних процесів у них є абсолютне та відносне збільшення міського населення та працюючих у промисловості і сфері обслуговування, й також відносне й абсолютне зменшення сільського населення і працюючих у сільськогосподарському виробництві. Аналогічна закономірність характерна і для України.

Трудовий потенціал кожного аграрного підприємства характеризується абсолютним показником - середньообліковою кількістю працівників і питомим показником - працезабезпеченістю виробництва, що визначається як частка від ділення середньооблікової кількості працівників на площу сільськогосподарських угідь відповідного підприємства.

Метод планування персоналу - визначення його кількісного і якісного складу, що забезпечує розвиток підприємства, його економічне зростання.

Рис.2.4. Планування чисельності персоналу