2.2. Композиція, конструкція та структура видання

Як зазначає Дубина М. [7-8], у кожній газеті поступово складається більш-менш стійка композиція – характерне для даного видання оформлення смуг, основні розділи та рубрики.

Стійка композиція номера є одним з основних компонентів моделі газети, що полегшує читачеві ознайомлення з номером та пошук матеріалів. Стійкість композиції виробляє у читача своєрідну «модель очікування»: готовність сприймати публікації кожного номера тієї чи іншої газети в добре знайомих і звичних формах.

Але стійкість композиції газетного номера не означає жорсткого стандарту її схеми. Одна з ознак гарної композиції – її гнучкість, яка припускає при необхідності швидке переверстання тієї чи іншої смуги, зміну місць розділів і рубрик, винесення найважливіших на даний момент матеріалів на найвигідніші місця номеру.

Зв’язок між смугами газетного номера підкреслюється єдністю стилю їх оформлення. Це проявляється, наприклад, у загальному форматі всіх смуг, у постійній кількості текстових колонок на смузі, у загальних для всіх смуг особливостях технічного оформлення.

Зв’язок між смугами номеру не виключає можливості виділення будь-якої з них, якщо така необхідність диктується змістом матеріалів. Наприклад, це може бути виділення у формі тематичної смуги або сторінки-плаката.

З метою виділення може бути використано і зміну формату будь-якої зі смуг номера. Так, у невеликій газеті, що виходить у форматі A3 на чотирьох смугах, можлива заміна двох внутрішніх суміжних смуг однією великою смугою формату А2. Ця смуга верстатиметься начебто «повернутою набік». Подібний прийом укрупнення формату застосовується в тих випадках, коли необхідно більш докладно висвітлити якусь важливу тему. Але можливо і зменшення стандартного формату смуги, наприклад з A3 до А4. Таким чином можна оформити якійсь із розділів, розміщуючи на кожній сторінці замість однієї смуги формату A3 по дві смуги А4, які розташовуються горизонтально разом зі середником, який їх розділяє.

Текстова колонка – один з найважливіших елементів смуги. Від кількості колонок, їх ширини, від їх поділу (лінійками або пропусками) залежить подача матеріалів смуги – текстів, ілюстрацій тощо. Визначення параметрів колонок впливає на дизайн газети, полегшуючи або ускладнюючи сприйняття публікацій читачами.

Занадто вузькі колонки заважають читанню текстів. Навпаки, широка колонка сприймається легше і при необхідності виділяє своїм нестандартним форматом розміщений в ній матеріал. Тому дизайнеру доводиться визначати оптимальні для кожної смуги номера кількість і ширину текстових колонок.

Розробляючи композицію номера, можна з метою виділення будь-якої смуги змінювати кількість текстових колонок на ній. Наприклад, у газеті, що верстається на п’ять стандартних колонок, при необхідності виділяють одну зі смуг, розміщуючи на ній шість вузьких колонок.

Зміна числа текстових колонок може бути пов’язана з характером розміщених на смузі матеріалів. Так, якщо на останній шпальті газети публікуються дрібні інформаційні повідомлення, то її можна постійно верстати на шість колонок, що відкриває більш широкі можливості для оформлення матеріалів.

Композиція номера багато в чому визначається його обсягом, що залежить від формату і кількості смуг. Чим більше смуг в номері, тим легше розмістити на них матеріали основних розділів газети, закріпивши найважливіші тематичні рубрики за певними смугами.

Компонуючи номер, верстальник повинен мати у своєму розпорядженні великий вибір різних за розмірами матеріалів. Великі статті будуть основою, фундаментом для побудови кожної смуги. Але будувати номер, використовуючи тільки об’ємні матеріали, можна лише у виняткових випадках. Поряд з великими статтями на сторінках повинні бути розміщені й середні за розмірами замітки, і різноманітні дрібні повідомлення. Перехід від великих проблемних статей до дрібних заміток полегшує сприйняття всього номера.

Важливий елемент композиції газети – її розділи та рубрики.

Рубрики поділяються на службові, що визначають жанр або джерело опублікованого матеріалу, і тематичні, які вказують напрямок і характер публікації. Для композиції номера вирішальне значення мають тематичні рубрики, які дозволяють реалізувати диференційований підхід до читацької аудиторії, систематизувати матеріал газети і орієнтувати його на конкретні групи читачів.

У кожній газеті є кілька розділів, в яких розміщують матеріали певного спрямування, характеру або жанру. Розділ газети може збігатися з рубрикою, але частіше статті і замітки, що входять у розділ, друкують під різними рубриками, які виступають як його частини. Чим більше таких рубрик, тим різноманітніше газета.

У кожній газеті повинна бути розроблена своя система рубрик, що розрізняються характером, тривалістю свого існування, орієнтацією на певну аудиторію тощо. Одні рубрики використовуються у виданні постійно або тривалий час (іноді кілька років) і зазвичай збігаються з головними тематичними розділами газети. Інші пов’язані з кон’юнктурою або мають сезонний характер. Застосовуються й епізодичні рубрики, які допомагають уточнити характер публікації в одному номері і більше не повторюються. Іноді достатньо змінити рубрику над старим постійним розділом газети, щоб його матеріали сприймалися по-новому. Кращий метод забезпечити оптимальне функціонування системи рубрик газети – це планування: складаються редакційні плани за рубриками, визначається періодичність їх появи в газеті, рубрики закріплюються за певними сторінками номеру і місцем на смузі, пов’язуються з конкретними днями тижня чи місяця.

Особливості спеціального номера газети – цільового, що випускається до свята, ювілею, знаменної дати або тематичного, всі матеріали якого присвячені якійсь одній темі, – визначають і особливості його композиції й оформлення. Щоб оформлення спецвипуску не було одноманітним, необхідно різнобічно подати обрану тему з використанням різних газетних жанрів і форм подачі матеріалів. Тематичний номер потрібно належним чином ілюструвати, в його оформленні дуже часто використовують додатковий колір.

Особливий вид цільового номера – об’єднаний номер. Він випускається редакціями кількох газет і присвячується темі, що представляє спільний інтерес для читачів усіх цих видань. У такому номері розміщують матеріали, підготовлені за єдиним планом журналістським колективом з представників різних газет. На першій сторінці зазвичай відтворюють назви та логотипи всіх газет, які брали участь у підготовці номера. Тут міститься і вступна частина, що повідомляє про цілі випуску об’єднаного номера і про його учасників.

Композиція газети може бути симетричною, асиметричною або поєднувати в собі те й інше (адже асиметрична композиція може включати в себе елементи симетрії).

Іванов В. Ф. [10] пише, що асиметрія дозволяє ефективно демонструвати смисловий зв’язок між розділами газети та окремими повідомленнями в добірках. Але побудова асиметричної композиції вимагає особливої майстерності від дизайнера. До того ж переваги асиметричної композиції можуть призвести до утвердження нового шаблону. Використання локальної симетрії дозволяє уникнути цієї небезпеки.

Асиметрична композиція у поєднанні з локальною симетрією найбільш сучасна, така «співдружність» створює архітектурну стрункість газетних смуг, дає можливість знаходити нові шляхи вдосконалення геометричної структури тієї чи іншої смуги. Вона не суперечить і вимозі простоти, що оптимізує сприйняття.

Для створення динамічних композицій краще всього поєднувати елементи ламаної, горизонтальної, вертикальної, симетричної версток з тією умовою, що це не змінює усталену верстку, а збагачує її, не надто ускладнюючи випуск видання. Сучасні тенденції оформлення газети диктують простий, розумний і в той же час неформальний спосіб розташування матеріалів.

Симетрія чи асиметрія створюють у композиції газети певний ритм, який служить організації руху і зупинок очей читача. Ритм і метр, поряд з об’ємно-просторовою структурою, масштабом, пропорцією, контрастом і нюансом, симетрією та асиметрією, колоритом – це найважливіші формотворчі засоби композиції. Метрична будова форми передбачає рівномірний рух, чергування однакових елементів; ритмічна – є результатом прискореного або уповільненого руху та чергування елементів.

Метричний ряд характерний тим, що окремі рівні частини розміщуються через однакові інтервали (простий ряд). За допомогою його досягається врівноваженість. У порівнянні з простим ритмічний ряд є різноманітнішим, більш напруженим та цікавим. Він дає можливість подальшого розвитку і тому застосовується дизайнерами для вираження руху.

Метричною основою в газеті виступають колонки тексту, а при русі очей горизонтальне перетинається вертикальним. Газету кожен читач сприймає по-своєму, а не виключно з першої до останньої шпальти, з верхніх до нижніх матеріалів, адже для аудиторії періодичних видань характерна вибірковість читання.

Ритм ґрунтується на повторі, він характерний для всіх елементів оформлення газети. Особливе місце тут займає лінійний ритм, який відрізняє не просто повторення, а й певна періодичність. Взагалі, ритмічний повтор має досить складний вираз – це повторюваність з елементами новизни. Розрізняються динамічний і статичний ритми – перший більше характерний для дизайну дитячих, молодіжних, бульварних видань, другий – для якісних суспільно-політичних газет.

Види конструкцій газетної смуги.

Як зазначає Іванов В. Ф. [10], кількість матеріалів та їх взаємозв’язки обумовлюють різні види конструкцій смуги. Якщо на ній розміщено один матеріал, нескладний за структурою, формування смуги буде простішим (здебільшого так трапляється в журналі).

Розміщення невеликої кількості елементів композиції може бути досить різноманітним. Наприклад, заголовок необов’язково розміщують над матеріалом, а заверстують в середину тексту чи збоку від нього.

Для розміщення на смузі декількох матеріалів можна використати три види конструкції в залежності від зв’язку між матеріалами.

Перший вид – конструкція з одним домінуючим матеріалом, який є оптичним центром композиції. Центральний, найзначніший за розміром матеріал, як правило, переважає інші за розміром. Якщо це текстовий матеріал, виділення його на смузі досягається різними засобами: великим заголовком, ілюстрацією, рамкою, збільшенням формату набору, кольоровою підкладкою тощо. Якщо ж центральним матеріалом є ілюстрація, то вона може виділятися не тільки значним розміром, а й за допомогою кольору чи особливої конфігурації. Домінуючий матеріал не завжди розміщують у центрі смуги, його можна змістити ліворуч або праворуч, вгору чи вниз. Композиція у цих випадках набуває асиметричної побудови і відзначається динамізмом.

Другий вид – конструкція з двома та більше композиційними центрами. Домінуючі матеріали, приблизно рівні за важливістю, розміщують або праворуч, інколи створюючи симетричну побудову, або розводять у різні кінці смуги – якщо їхній зміст ніяк не пов’язаний між собою. Відрізняються вони від інших матеріалів розмірами і засобами виділення. Для сприймання такої смуги характерним є те, що увага читача спрямовується спочатку на центр композиції, а потім – на периферію.

Третій вид – мозаїчна конструкція, яка застосовується, коли матеріали смуги практично рівноцінні, жоден з них не виділяється так яскраво, щоб стати центром композиції. Така смуга сприймається, як правило, зверху вниз і зліва направо.

Різновидом мозаїчної конструкції є градаційна побудова, коли редакція намагається досягти певної послідовності у сприйманні матеріалів, котрі різняться значенням і цінністю. У цьому випадку використовують різний ступінь виділення матеріалів: найважливіші з них ставлять на кращі місця смуги, акцент робиться також із допомогою шрифтів заголовків, формату набору, інших виділювальних засобів.

Майбутній імідж видання створюють, визначаючи систему його публікацій, тематичні рубрики та жанрові особливості залежно від особливостей та іміджу його потенційної читацької аудиторії. Відповідно до іміджу видання вибирають і його назву, яка дає читачам уявлення про характер інформації, що міститься в публікаціях.

Кожен номер газети повинен підтримувати і закріплювати її імідж. Але будь-який номер є лише ланкою в ланцюзі номерів, складових комплекту видання. Тож кожен номер має бути пов’язаний з попереднім випуском, але у нього завжди є особливість у змісті, тематиці, формі та подачі матеріалів.

Формуючи структуру номеру, відповідають на чотири головні питання:

– що включити в номер?

– у якому співвідношенні повинні знаходитися різні частини його змісту?

– як їх розташувати?

– як подати матеріал та які форми для цього використати?

Таким чином, кожен номер газети повинен складатися з матеріалів, присвячених найважливішим питанням сучасності та найактуальнішим проблемам, що хвилюють широку громадськість. Для цього у кожному номері газети мають бути присутні різноманітні матеріали, які й утворюють систему публікацій номеру.