1.3. Головні складові газетної форми

Як зазначає Іванов В. Ф. [10], головними складовими форми газетного видання є його формат та кількість текстових колонок.

Розмір паперу визначено стандартами, тож існує певна система форматних аркушів. Якщо заміряти лінійкою «стандартний» аркуш паперу (в поліграфії він іменується форматом А4), то можуть дещо здивувати (при нашій звичці до круглих чисел) габарити 210 х 297 мм, але так вже склалося історично, і не в нашій країні.

Для того, щоб стандартизувати зовнішній вигляд листування, в 1922 р. у Берліні інженером Вальтером Порстманом було розроблено формат А4. За відправний формат був узятий великий аркуш паперу форматом 841 х 1189 мм. Порстман запропонував розрізати його на однакові частини, отримавши формат А4.

Взявши А4 за базовий, легко зрозуміти інші поліграфічні формати: А3 = 2 х А4, А2 = 2 х А3, А1 = 2 х А2.

Відповідно, А5 = 1/2 х А4, А6 = 1/2 х А5 (1/4 А4).

Є й додаткові типи форматів – «В» (В4 = 250 х 353 мм, В3 = 353 х 500 мм ) і «С» (С4 = 229 х 324 мм, С3 = 324 х 458 мм), але у газетно-журнальному виданні вони застосовуються значно рідше, ніж «А».

Також у друкарській галузі існують терміни на кшталт «одна восьма» або «одна шістнадцята», але застосовуються вони у виданні книг та брошур.

Газетний формат А2 часто застосовували за часів СРСР, зараз при виданні газет він використовується значно рідше. Причин багато: не дуже зручно читати у транспорті, не кожна друкарня має необхідне обладнання для видання газет форматом А2 тощо. Тож більшість редакцій вибирає формат A3, а у форматі А4 зазвичай виходять рекламні та розважальні газети.

Потрібно розуміти різницю між термінами «газетна смуга» та «газетна сторінка», адже остання завжди більше газетної смуги, оскільки включає в себе ще й поля (відступи від краю сторінки до тексту та зображень). Оптимальний розмір смуги – 4/5 площі газетної сторінки.

Газетна смуга розділена на текстові колонки, число і формат яких є різним у залежності від формату газети. Як зазначає М. Дубина [7-8], у радянських газетах формату А2 було шість колонок, в газетах формату А3 – п’ять. Але така форматна одноманітність неминуче призводила до шаблону в оформленні видань і до втрати ними індивідуальності. Прагнучи знайти свій стиль оформлення, видавці поступово стали встановлювати число текстових колонок на смузі відповідно до характеру і типу газети.

На думку українських фахівців, в наш час все виразніше проявляється тенденція до збільшення числа текстових колонок.

У газетах, що виходять форматом А2, майже зовсім зникла шестиколонна верстка смуг. Переважна більшість великоформатних газет застосовують восьмиколонну верстку з шириною колонки в 45 мм. Деякі газети ще збільшують число колонок на смузі: наприклад, дев’ять колонок по 40 мм або десять по 36 мм.

Деякі видання, що випускаються форматом A3, верстають смуги на чотири колонки по 56,5 мм (або навіть по 60 мм, за рахунок зменшення пробілів між колонками). Але більшість газет цього формату застосовують п’ятиколонну верстку при ширині колонки 48 мм. В останні роки ряд газет перейшли на шестиколонну смугу при ширині колонки 40 мм.

При газетному форматі А4 смуги верстаються зазвичай на три колонки по 54 мм, іноді – на чотири вузькі колонки по 40,5 мм і навіть на дві широкі колонки по 76-77 мм (останній варіант нагадує журнальну верстку).

Багатоколонна верстка відкриває великі можливості для динамічного і яскравого оформлення видання. Чим більше колонок є у розпорядженні дизайнера, тим більше різних варіантів розміщення матеріалів на смузі він може використовувати.

Природну межу збільшення числа текстових колонок на смузі обумовлює формат газети. Зокрема, в газеті формату А2 негарно виглядає понад десяти колонок, а при форматі A3 – понад шість колонок. Занадто вузька колонка буде погано читатися, оскільки внаслідок цього з’являється «рваний» набір тексту та велика кількість переносів. Якщо смуга верстається на стандартне для даної газети число текстових колонок, це не означає, що там не можуть бути використані інші формати набору тексту.

Так, у газеті формату A3 при ширині смуги 257 мм смугу верстають зазвичай на п’ять стандартних колонок по 48 мм (плюс світлі лінійки або пробіли), але при цій ширині смуги можна використовувати і кілька нестандартних розмірів набору: цілком допустимо зменшити формат набору до 40, 36 і навіть 32 мм. Можна набрати текст і на один із широких форматів (63, 72, 98, 108 мм), а при необхідності навіть на 126 мм (наприклад, для набору підписів під ілюстраціями або для публікації важливих повідомлень). Загалом, на основі стандартного і нестандартних форматів набору зазвичай існує більше двох десятків варіантів верстки смуги.

Різні варіанти форматів набору тексту застосовують також на смузі газети формату А2. Варіювання формату набору, ширини текстової колонки на різних смугах одного номеру або на тій самій смузі допомагає подолати одноманітність в оформленні газети та виділити головні матеріали.

Нерідко нестандартні формат і кількість колонок використовують при верстці й оформленні тематичної смуги або спецвипуску, що дозволяє особливо їх виділити. І все ж при оформленні газетного номеру не рекомендується без крайньої потреби змінювати стандартний формат текстових колонок. Стандартний формат (і стандартне число текстових колонок) забезпечує чіткий звичний графічний ритм на газетній шпальті.

Прагнення «зіграти форматами» набору, використовувати на одній смузі всі можливі варіанти зміни розміру текстової колонки може призвести до непотрібної строкатості та перешкодити виділенню найважливіших матеріалів. Цілком достатньо використовувати на одній смузі, крім стандартного формату текстової колонки, максимум один-два нестандартних.

Отже, важливу роль у привабливому дизайні газети відіграє вибір оптимальної ширини колонок на газетній смузі. Американський фахівець Маргарет Картер [12] дає наступні рекомендації:

– Оптимальна ширина для колонок основного тексту близько п’яти сантиметрів. Все, що набрано вужче цього, важко читати. Якщо треба використати вужчі колонки, то не робіть вирівнювання рядка «за шириною». Це дозволить уникнути написання слів через сполучну рисочку і ліквідувати великі проміжки між словами.

– Найширшу колонку слід робити приблизно в 12 см. Ширші колонки важко читати і процес сприйняття буде значно уповільнений. Читач буде змушений охоплювати окремі слова, а не групи слів одночасно.

– Не вставляйте лінійки, що розділяють колонки, за винятком тих моментів, коли вони дійсно потрібні для поділу матеріалів на сторінці. Лінійки між колонками захаращують смугу, тож краще використовуйте білий простір між колонками основного тексту.

Білий простір теж є елементом дизайну та сприяє створенню привабливо оформленої газети, тому на нього слід звернути особливу увагу.

Запитання для самоконтролю

– Які основні етапи в історії видання газет?

– Які формати газетних видань є найбільш розповсюдженими?

– У чому полягають завдання і функції оформлення видань?

– Які види друку ви знаєте?

– Які головні складові газетної форми?

– Які технології використовуються у газетно-журнальному виданні?

Лекція ІІ

Тема ФОРМА ТА СТРУКТУРА ГАЗЕТНОГО ВИДАННЯ

План