4.4. Принципи й завдання художньо-технічного редагування газети

Кількість матеріалів та їх взаємозв’язки обумовлюють різні види конструкцій смуги. Якщо на ній розміщено один матеріал, нескладний за структурою, то формування смуги буде простішим (такий вид частіше трапляється в журналі).

Розміщення невеликої кількості елементів композиції може бути досить різноманітним. Наприклад, заголовок необов’язково ставити над матеріалом, його можна заверстати в середині тексту чи збоку від нього.

Маленька за обсягом замітка, вміло подана, може привернути уваги більше, ніж велика стаття. Але майстерність дизайнера полягає в тому, щоб у процесі верстки створити цілісний номер газети, не порушуючи його естетичної гармонії. Це означає, що в полі зору дизайнера мають бути всі матеріали.

Дизайнери-практики вдалі варіанти верстки пояснюють словами «Так гарно», «Так краще», «Так робиться завжди», але для їх обґрунтування існують спеціальні закони дизайну.

Найперший з них – закон пропорції, який не тільки регламентує газетні сторінки в цілому, а й забезпечує гармонійне сусідство на смузі окремих частин. Незалежно від кількості колонок, на смузі може бути співвідношення газетних матеріалів, близьке до 3/4. Це дає можливість зберігати цілісність газетної сторінки, тож окремі частини загальної площі доповнюють одна одну та стають взаємно необхідними.

При верстці блок може мати прямокутну конфігурацію (текст розбитий на однакові колонки) або ламаний вигляд (колонки різної висоти або широкий формат тексту змінюється на вузький). Ламана верстка складніше, ніж пряма, але дозволяє надати динамізму композиції та урізноманітнити побудову смуги. Ілюстрації можна використовувати у формі не тільки прямокутника, але і кола, овалу, багатокутника. Щоправда, комп’ютерна техніка дозволяє навіть текстові матеріали (особливо для виділення частин публікації) розверстувати у вигляді піраміди, трикутника, кола тощо.

Як пише Ворошилов В. В. [3], багаторічна практика верстки дала життя специфічним термінам:

– на відкриття (правий верхній кут смуги);

– на відліт (правий верхній кут блоку);

– стояк (дві-три колонки зверху донизу);

– горище (верхня частина смуги);

– підвал (нижня частина);

– підвал на розворот (або «нарозхрист»);

– внакрут (добірка матеріалів на одну тему, всередині блоку з двох-трьох колонок, де нотатки йдуть одна за одною),

– «млин» (два великі матеріали врівноважують один одного по діагоналі).

Використання різних варіантів розміщення матеріалів на смузі покликане привести до її цілісності, забезпечити єдність графічного стилю, збалансованість і пропорційність в компонуванні публікацій.

Іванов В. Ф. [10] зазначає наступні основні способи подачі матеріалів у газеті.

Добірка (або блок) – комплекс матеріалів, згрупованих в одному місці за певною загальною ознакою, які мають спільну рубрику, заголовок або «шапку». Добірки можуть компонуватися за темами або жанрами.

Тематичний блок присвячений лише одній певній темі, що розкривається в його матеріалах різнобічно й широко. У різнотематичному блоці матеріали добирають за актуальністю та важливістю, а рубрики можуть бути різноманітні. Матеріали у блоці об’єднуються за часом, за місцем події, за метою публікації, за автором (наприклад, «читачі повідомляють»).

Одножанрова добірка передбачає загальний жанр для всіх публікацій. Різножанровий блок компонується з матеріалів різних жанрів (замітка, репортаж, інтерв’ю тощо). Вирішальне значення для об’єднання матеріалів у блок має інформаційний привід, а також наявність редакційних коментарів.

Графічно блок виділяють рамкою, лінійками й декоративними прикрасами. Тематична єдність матеріалів підкреслюється за допомогою шрифтографії, за допомогою вмілого вибору шрифту як для тексту, так і для заголовків.

Типова помилка: намагатися набрати і замітки, і заголовки до них, і «шапку» різними шрифтами й різним форматом. Тоді зв’язок між матеріалами добірки порушиться і через це блок не буде сприйматися як єдине ціле.

«Вікно» – середній за розміром матеріал, розміщений на двох-трьох колонках однакової висоти, найчастіше у верхньому правому чи лівому кутках смуги. Текст «вікна» виділяють лінійками або рамкою, і, що важливо, набирають його шрифтом, що суттєво відрізняється від основного тексту.

Є ще й «фотовікно», коли у правий чи лівий куток смуги ставлять фото (або малюнок) і супроводжують текстом, у якому полягає головний акцент публікації. Максимальний розмір «вікна» – 3/4 смуги (близько 80 рядків), а мінімальний – 50 рядків 8 кеглем.

«Підвал» – нижня частина газетної смуги, відділена від тексту, розміщеного вище, напівжирною або світлою лінійкою. Матеріал заверстують внизу смуги на всі колонки або на їх частину (не менше чотирьох). Висота «підвалу» – приблизно від 1/3 до 1/4 смуги. Іноді «підвал» компонують з колонок іншого формату, ніж у газеті.

«Підвал» складають із кількох матеріалів або цілих добірок, прикрашають ілюстраціями та добре оформленими заголовками. Велику статтю, нарис, рецензію часто оформлюють у вигляді «підвалу».

У газетах використовують кілька видів «підвалів»:

– «повний підвал» заповнює всю нижню частину смуги (на весь її формат);

– «неповний підвал» («напівпідвал») забирає лише частину смуги, але не менш як три-чотири колонки;

– «наскрізний підвал» – частину тексту переносять на іншу смугу, для цього рекомендується мінімальна висота підвалу 1/5 газетної смуги.

У «наскрізному підвалі» кількість колонок може бути як однако-вою, так і різною. Але якщо кількість колонок «підвалу» на суміжних смугах неоднакова, то на 2-й смузі їх має бути більше, ніж на 3-й.

При розверстці «наскрізного підвалу» на дві суміжні смуги іноді виникають певні труднощі з побудовою заголовка, адже не можна весь заголовок «наскрізного підвалу» чи більшу його частину верстати справа від середника (середник – це пробіл між двома суміжними смугами номеру). Можна встановити заголовок на однакову кількість колонок на 2-й і 3-й смугах, або весь заголовок чи більшу його частину розмістити зліва від середника.

Якщо «наскрізний підвал» верстають з переносом не на суміжну сторінку, а, наприклад, на 3-й і 4-й, то заголовок потрібно обов’язково повторити. При цьому рекомендується набирати його шрифтом тієї ж гарнітури й того ж накреслення, що на попередній смузі, але можна меншим кеглем і на меншу кількість колонок.

При цьому на 3-й смузі «наскрізного підвалу» в дужках обов’язково зазначають: «Закінчення на 4-й сторінці», а на 4-й одразу під заголовком вказують теж у дужках: «Закінчення. Початок на 3-й сторінці».

Також треба, щоб матеріал на попередній смузі не закінчувався кінцевим рядком абзацу, щоб у читача не склалося враження про завершення статті. Боятися того, що з’явиться розрив речення з однієї смуги на іншу, не треба, адже читач бачитиме, що матеріал має продовження.

«Горище» – текстовий матеріал, зверстаний у верхній частині газетної смуги на кілька колонок (не менше ніж 4) і відбитий знизу лінійкою або взятий у рамку. Максимальна висота «горища» – 1/4 смуги, мінімальна – приблизно 10 рядків 8 кеглем. Дуже добре виглядають у «горищах» так звані «занурені» заголовки, перенесені вглиб публікації.

Інколи «горище» роблять «наскрізним», скажімо, на другу і третю смуги. У цьому разі не рекомендується верстати його на всі колонки, бо можуть загубитися інші матеріали.

Якщо «наскрізні горища» набрані ширшим форматом (порівняно зі стандартним) та кожну їх колонку узято у рельєфну рамку (це рамка, де поєднуються двопунктова світла лінійка з 4-х або 6-ти пунктовою жирною лінійкою) то така верстка називається «книжечкою» (здебільшого використовується для «горища» і «підвалу»).

«Стояк» – спосіб розміщення значного за обсягом текстового матеріалу у верхній частині смуги (на 3-4 колонки); здебільшого – до «підвалу», але часто редакції практикують «стояк» і на 2/3 і на 3/4 висоти смуги, а то й до її низу.

Важливо пам'ятати, що великий суцільний фрагмент тексту (його в редакціях називають «цеглиною») читається зі значним ускладненням. Тому, щоб поліпшити оформлення «стояка» та зробити його більш читабельним, можна застосувати підверстку.

Підверстка – невеликий за обсягом матеріал (навіть коротка замітка), який підставляють під інший матеріал чи добірку, завершуючи цим компонування смуги.

Також для розчленування на окремі частини значного за розміром суцільного тексту публікації використовують внутрішній заголовок.

Отже, компонуючи номер, дизайнер повинен мати у своєму розпорядженні багато різних за розміром матеріалів.

Великі статті служать основою, фундаментом для побудови кожної смуги. Але формувати номер, використовуючи тільки великі матеріали, можна лише у виняткових випадках, тому що таку газету буде важко читати.

Крім великих статей, на сторінках мають бути розміщені й середні за розмірами кореспонденції, і різноманітні маленькі замітки. Подібний перехід від великих проблемних статей до заміток полегшує сприймання всього номера.

Запитання для самоконтролю

– Які головні принципи створення макету?

– Які композиційні закони застосовуються в друкованому виданні?

– Які існують особливості верстки елементів газети?

– Які основні принципи художньо-технічного редагування газети?

– Які існують види верстки?

– Що таке «вікно», «горище», «млин», «підвал»?

Лекція V

Тема ОСОБЛИВОСТІ ЖУРНАЛЬНОГО ВИДАННЯ

План