4.2. Композиційні закони та їх застосування в друкованому виданні.

При проектуванні макету газети й роботі над її графічним виглядом існують певні правила.

Наприклад, лінійки тексту, які знаходяться одна біля одної, повинні мати подібні параметри трекінгу. Не найкраще виглядає текст, коли в одній шпальті дуже тісно, а в наступній вже з’являється забагато порожнього простору.

Окремі колонки, які знаходяться поряд і починаються або закінчуються на тій же висоті, повинні мати верхні або нижні базові лінії на однаковому рівні. У проектуванні колонок також враховується відповідне використання простору. Коли залишається забагато місця в кінці тексту, це виглядає непривабливо.

Конструювання газети покликано створити дизайн видання, який передбачає поєднання трьох принципів:

– зручності (читання – для читачів, створення та оформлення – для журналістів, поліграфічного виконання – для поліграфістів);

– економічності (економія часу і коштів для читачів, журналістів і поліграфістів);

– краси (формування пропорцій між частинами цілого).

Розкривши газету, читач передусім звертає увагу на фотографії. Фотоілюстрації з їх наочністю, образністю, документальністю можуть грати роль зорового центру смуги, орієнтують читача щодо теми публікації, є засобом художнього оформлення газети. Те ж саме можна сказати і про малюнки, до яких належать мальований персонаж, шарж, карикатура, і про інформаційну графіку (таблиці, схеми, карти, креслення, діаграми).

При компонуванні на газетній смузі декількох фотографій застосовуються різні варіанти:

– розподіл фотографій по всьому тексту публікації;

– розміщення фотографій по діагоналі відносно одна одної;

– накладення фотографій одна на одну;

– розміщення заголовка або тексту на одній з фотографій;

– монтування фотографій всередині тексту тощо.

4.3. Особливості верстання газети

Як зазначає М. Дубина [7-8], верстка безпосередньо пов’язана з композицією номеру, яка багато в чому визначає її особливості. Але, незважаючи на загальну основу, у цих двох процесів своя специфіка, яка визначається різницею завдань, що стоять у кожному випадку перед дизайнером і верстальником, а також різницею у кількості та характері матеріалів.

До основних елементів графічної концепції відносять кількість і ширину шпальт та постійні елементи. Тож, розробляючи композицію номеру, доводиться мати справу з безліччю різних статей і заміток (усе відібране для публікації) і розподіляти їх по смугах, компонувати в розділи, рубрики, визначаючи місце кожного матеріалу. При верстці смуги вирішуються схожі завдання, але в іншому масштабі. Характер матеріалів, які мають бути тут надруковані, вже в основному визначено; тож тепер необхідно організувати і розмістити їх на обмеженому просторі смуги, а також виділити найважливіші.

Мова йде не лише про розподіл матеріалів на смузі, а й про розміщення кожної статті і замітки окремо, про їх конфігурацію, постановку тексту на різну кількість колонок. Це завдання пов’язане з іншими елементами оформлення, з вибором шрифтів для набору тексту і заголовка, з визначенням формату набору тощо.

У процесі верстки необхідно так розташувати і оформити матеріали газети, щоб читач зміг швидко розібратися в її змісті та знайти те, що його цікавить. Крім того, верстка повинна допомогти звернути увагу читача на головні матеріали номеру і спонукати його прочитати їх.

Ступінь відповідності верстки цим вимогам є головним критерієм оцінки її якості. Верстка якісна, якщо вона допомагає читачеві, впорядковує зібрані й підготовлені для публікації матеріали, організовує їх у номер як єдине ціле. Якщо верстка не полегшує, а ускладнює сприйняття матеріалів, вона виконана неякісно.

Розглянемо основні закономірності верстки, знання яких допоможе успішно створити оформлення газети.

Спільним для всіх газет принципом верстки є її залежність від змісту матеріалів номеру. Значимість цих матеріалів, їх тематична спрямованість та зміст визначають особливості їх розміщення в номері й на кожній смузі, ступінь їх виділення та прийоми технічного оформлення.

Виділення досягається за допомогою різних засобів верстки і технічного оформлення, перш за все – висуненням найважливіших матеріалів номеру вперед. Не випадково в газетній практиці існує термін «першосмуговий матеріал»: він означає, що зміст статті або замітки настільки важливий, що вона гідна розміщення на першій смузі, з якої читач починає ознайомлення з номером.

Незважаючи на виправдане бажання «закріпити» матеріали основних розділів і рубрик газети на постійних та звичних для читачів місцях, при необхідності слід змінювати їх розташування в номері, висуваючи вперед найважливіші на даний момент розділи.

Крім загальних для всіх газет основ верстки, існують особливості, характерні для кожного з видань. Це зрозуміло, адже верстка як один з головних компонентів зовнішньої форми газети багато у чому визначає її «обличчя». Як і інші елементи газетної форми, верстка залежить насамперед від характеру і спрямування матеріалів газети, а також від її типу, формату та обсягу. Її особливості пов’язані також із запитами та вимогами читацької аудиторії.

Якість верстки газети в основному визначається кваліфікацією верстальників. Саме майстерність верстальників визначає характерні риси верстки і оформлення того чи іншого видання, особливо при випуску однотипних газет, що виходять в приблизно рівних умовах, вирішують однакові завдання і призначені для схожої читацької аудиторії. Особливості верстки газети багато в чому залежать і від технічного оснащення друкарні.

Тож з декількох можливих варіантів верстки обирають той, який забезпечує найшвидший випуск номера і найбільш високий рівень його оформлення. Верстка повинна полегшувати виробництво і випуск номера, а не ускладнювати і затримувати цей процес.

Чи варто копіювати верстку інших газет? Дійсно, знайти зразок для наслідування серед українських або зарубіжних газет нескладно, але не варто забувати, що бездумне, механічне запозичення різних прийомів верстки та оформлення навіть найкращих видань без урахування можливостей використання цих прийомів в конкретній ситуації може призвести до подовження процесу випуску номеру і навіть до зриву графіка виробництва газети.

Особливості верстки газети залежать і від традицій, що склалися в процесі її розвитку, а також від національних уподобань. Так, специфіка верстки українських газет характеризується відносно великими розмірами публікацій у порівнянні з матеріалами, що розміщуються в більшості зарубіжних видань.

Ця різниця в обсягах газетних матеріалів пояснюється насамперед принципово різними завданнями, які стоять перед українською і, наприклад, американською пресою. Якщо більшість американських видань прагнуть лише інформувати читачів про події, то українська преса, як правило, пропонує читачеві матеріали аналітичного характеру.

Великими обсягами друкованих матеріалів пояснюється також поширення у вітчизняній пресі багатогарнітурного стилю оформлення газетних заголовків.

Оскільки останнім часом публікація великих аналітичних матеріалів все частіше поєднується з поданням великої кількості різноманітної короткої інформації, значна частина номерів (як центральних, так і місцевих видань) стала конструюватися із заздалегідь підготовлених інформаційних блоків та розділів. Одна із стійких форм організації таких розділів – газетна колонка. Іноді кілька колонок об’єднують в тематичний блок (збірку).

Інформаційні тематичні або різнотематичні колонки займають значне місце в кожному номері, а поєднання таких колонок є основою компонування сторінок багатьох газет. Комплекс таких інформаційних повідомлень доповнює великі проблемні статті в номері.

Прагнення поєднати публікацію кількох об’ємних матеріалів поряд з дрібними тематично організованими інформаційними повідомленнями накладає помітний відбиток не тільки на верстку, але й на композицію номеру в цілому.

Це передбачає як розміщення усталених розділів-колонок у певній частині смуги, так і планування їх появи по певних днях тижня (це характерно для щоденних газет). Інформаційні розділи-колонки повинні органічно входити в систему інформаційних рубрик газети.

Разом з тим компоновка смуги номера з елементів у формі колонки закономірно зумовлює їх розміщення по вертикалі, тобто більш часте використання прийомів вертикальної верстки та відповідного оформлення матеріалів. Ось чому для газет, де в основу композиції смуг покладена інформаційна колонка, здебільшого характерні різні різновиди вертикальної верстки.

При верстці газети слід враховувати її особливості, пов’язані з історичними і національними традиціями, які потрібно підтримувати і розвивати. Зрозуміло, це не повинно вести до відмови від запозичень кращих прийомів оформлення закордонних видань, вони можливі, але за умови, що не будуть суперечити характеру газети, завданням, принципам і традиціям її оформлення.

Тут протипоказані й шкідливі обидві крайнощі: як своєрідний національний нігілізм (нехтування національними традиціями оформлення своєї преси), так і різновид національного газетного шовінізму – відмова від усього «чужого».

Відомий англійський газетний дизайнер А. Хатт писав, що знання відмінностей у національних стилях оформлення газет сприяє розумінню власного стилю і може допомогти верстальнику і дизайнеру критично поставитися до власної роботи. Чимале значення мають і традиції верстки конкретного видання.

Для радянських газет були характерні чітка композиція, динамічна та доцільна верстка, економне використання площі. У способах розміщення матеріалів переважали горизонтально-вертикальні побудови зі строго прямокутною конфігурацією матеріалів, але мала місце й ламана верстка, коли колонки в одних і тих же статтях і замітках мають різну величину. Зарубіжні газети, навпаки, відрізнялися великою кількістю строкатої реклами, сенсаційними формами подачі матеріалів, великими обсягами (зазвичай від 24 до 32 сторінок).

За кордоном розрізняють три головні школи оформлення: англійську, німецьку і франко-італійську.

Англійську школу характеризують ламана верстка з яскраво вираженою вертикальною структурою та малогарнітурність шрифтів.

Німецьку школу – широкоформатні колонки, застосування додаткового кольору, великі розмежувальні пробіли.

Франко-італійській школі властиве шрифтове різноманіття та застосування курсивів у текстах.

Останнім часом великий вплив на верстку газет здійснює журнальна верстка. Однак при збігу цілей і завдань ці верстки багато в чому розрізняються, адже верстка газети повинна забезпечити швидкий, оперативний випуск номеру. Верстальник журналу зазвичай має у своєму розпорядженні незрівнянно більше часу, що дозволяє йому користуватися іншими, більш складними прийомами верстки та дизайну. Як правило, журнал друкується на іншій поліграфічній техніці й на папері вищої якості, ніж газетний, що дозволяє відтворювати складні види ілюстрацій.

Механічне перенесення в газету різних журнальних прийомів верстки та дизайну (наприклад, вертикальної постановки набраного заголовка поруч зі статтею), призводить до неприйняття газети читачами, які звикли до традиційних прийомів газетної верстки.

Як зазначає Іванов В. Ф. [10], у газетах застосовують декілька типів (або стилів) верстки. Для кожного з них характерні свої прийоми розміщення і технічного оформлення текстових та ілюстративних матеріалів. Неодноразово робилися спроби знайти спільну основу для класифікації цих типів верстки та їх різновидів.

Німецький дизайнер Альберт Мейер виділяв верстку, «що не перехрещується по вертикалі і жорстку по горизонталі», «що перехрещується по вертикалі і жорстку по горизонталі», «горизонтально-змінну» і «таку, що перехрещується по вертикалі і змінну по горизонталі».

Подібна класифікація, незважаючи на її простоту та зручність, недостатня. Вона не враховує низки важливих ознак верстки, напрямку розміщення матеріалів на смузі, їх симетрії або асиметрії. Тому доцільно відмовитися від спроб визначення загальної основи всіх типів (стилів) і видів верстки та класифікувати їх за трьома групами ознак.

Види верстки, що входять до першої групи, визначаються за конфігурацією матеріалів. Головною ознакою другої групи є напрям розверстки матеріалів на смузі – вертикальний або горизонтальний. Види верстки, пов’язані з третьою групою, визначаються за ступенем симетрії розміщення матеріалів на смузі.

До першої групи належать чотири види верстки: два з них (верстка, постійна по вертикалі і по горизонталі, а також постійна по вертикалі і змінна по горизонталі), зазвичай об’єднуються в практиці під загальною назвою «простої» верстки (іноді її називають прямокутною). Дійсно, у цьому випадку кожна стаття і замітка на газетній шпальті отримує форму простого прямокутника.

Одним з різновидів простої верстки є так звана «брускова» верстка, що одержала широке поширення в газетах різних типів та базується на розміщенні матеріалів у колонках однакової висоти при можливій зміні їх горизонтального формату.

Завдяки цьому при брусковій верстці тексти отримують форму прямокутників (частіше широких та розподілених горизонтально) – «блоків» різного розміру. Для цього різновиду верстки характерні також установка заголовка на повний формат статті (без «повітря» з боків).

Верстка з розміщенням матеріалів у колонках різної висоти відразу змінює конфігурацію текстів на смузі та є основою різновидів так званої «ламаної» верстки. Стаття або замітка набуває при цьому незвичайних та складних форм, поєднуючи декілька прямокутників-колонок різної висоти.

Друга група ознак класифікує верстку в залежності від напрямку розверстки матеріалів на смузі. Напрямок визначається відношенням висоти текстового матеріалу до його ширини (до уваги беруться всі текстові колонки, на яких розміщується матеріал).

Якщо висота більшості статей і заміток на смузі перевищує їх ширину, верстка називається вертикальною. При цьому всі або майже всі тексти є одноколонні або багатоколонні прямокутники, витягнуті по вертикалі. Якщо текст розміщують в декількох колонках різної висоти, він може отримати й іншу, більш складну форму, проте головним для його верстки залишається витягнутість по вертикалі.

Для горизонтальної верстки характерно розміщення текстів багатоколонними прямокутниками, розтягнутими по горизонталі: загальний формат публікації при цьому більше її висоти. У такому випадку газетна смуга може бути розділена на декілька «поверхів».

При вертикальній верстці застосовують прийоми як простої, так і ламаної верстки. Горизонтальне розміщення публікацій майже завжди додає їм форми простих прямокутників. Лише зрідка, наприклад, коли хочуть уникнути «перерізу» смуги або небажаного смислового поєднання сусідніх заголовків, вдаються до прийомів ламаної верстки: текст розверстують горизонтально на нерівні по висоті колонки, трохи збільшуючи або скорочуючи дві-три останні.

Види верстки можна класифікувати і залежно від ступеня симетрії розташування матеріалів на смузі (третя група).

При симетричній верстці смуга або добірка поділяється на дві рівні частини: права її половина по розташуванню матеріалів, ілюстрацій та особливостей їх оформлення є дзеркальним відображенням лівої половини. При відсутності такої симетрії верстку називають асиметричною.

При симетричній або асиметричній верстці в рівній мірі допустимо користуватися прийомами вертикального та горизонтального розташування матеріалів, які можуть приймати просту прямокутну або складну ламану форму.

Як визначити тип верстки, який максимально відповідає завданням, що стоять перед газетою?

У кожному окремому випадку потрібно брати до уваги конкретні особливості видання і відповісти на наступні питання:

– чи відповідає верстка типу газети?

– чи забезпечить вона ясність у розміщенні матеріалів і разом з тим дасть достатні можливості для виділення найважливіших статей і заміток?

– чи дозволить домогтися різноманіття, жвавості та динамізму в оформленні?

Отже, верстальнику доводиться зважувати переваги та недоліки того чи іншого виду верстки.

Проста (прямокутна) верстка забезпечує ясність розміщення матеріалів в номері та полегшує їх сприйняття. Верстальник отримує широкі можливості виділення найважливіших публікацій номера і смуги, зміни формату колонок, застосування різних прийомів технічного оформлення. Ця верстка особливо зручна для газет з ущільненим графіком випуску. Вона дозволяє при необхідності швидко переверстати смугу, замінити одну або кілька статей.

Але при всій простоті застосування цей вид верстки вимагає від верстальників і дизайнерів досить високого рівня професійної майстерності. Невміле її використання може привести до одноманітності у оформленні газети.

Є свої переваги і у ламаної верстки. Вона дозволяє надавати матеріалам газети різну, іноді складну конфігурацію та надає великі можливості їх виділення. Завдяки цьому розширюється вибір засобів, за допомогою яких можна пожвавити композицію газети.

Прийоми ламаної верстки успішно використовують, коли необхідно більш різноманітно оформити номер або певну смугу, вміло подати в газеті матеріали, контрастні за змістом і формою.

Однак при такій верстці необхідно точно розрахувати весь процес макетування номеру, адже верстання газетних смуг ускладнюється і може вимагати додаткового часу, не передбаченого графіком. Також ламана верстка ускладнює сприйняття матеріалів номеру.

Зайвий контраст між матеріалами може привести до строкатості оформлення газети. Тому сфера застосування ламаної верстки в українській пресі останнім часом звужується. Якщо кілька десятиліть тому її прийомами охоче користувалися не тільки в молодіжних, але і в цілому ряді обласних та центральних газет, то тепер багато газет перейшли до більш простої верстки.

Бажаючи використовувати переваги різних видів верстки та уникати недоліків, газетні верстальники часто поєднують їх елементи. В одному і тому ж номері статті та нотатки розверстують на колонки рівної або різної висоти, надають матеріалам прямокутної або більш складної форми. Подібна змішана верстка дозволяє поєднати простоту і ясність розміщення газетних матеріалів, нескладність втілення задумів з досить широкими можливостями оформлення. Вона набула великого поширення в центральній та місцевій пресі.

Крім того, можливе комбінування вертикального і горизонтального розміщення матеріалів в номері.

Вертикальна розкладка текстів – один з найстаріших прийомів розміщення матеріалів в газеті.

Тривалий час усі статті та нотатки розверстували в газетах послідовно в одну колонку за одною. Зрозуміло, що в результаті всі тексти мали форму витягнутих по вертикалі вузьких прямокутників.

Важливо пам’ятати, що сучасні газети так вже не верстають! Прийом вертикального розміщення матеріалів в одну колонку застосовують лише при розподілі численних дрібних інформаційних заміток і повідомлень.

Статтю або замітку найчастіше заверстують на обмежене число колонок (одну, дві, три). Читачі звикли до такої традиційної побудови газетних текстів, зручна вона і для верстальників.

Подібне розташування матеріалів номеру дозволяє з рівним успіхом застосовувати як просту, так і ламану верстку і не ускладнює виділення матеріалів. Отже, перевагами вертикальної верстки пояснюється широке застосування її варіантів у багатьох газетах.

Горизонтальна верстка також дозволяє чітко розмежувати матеріали різних розділів і рубрик газети: зазвичай на кожному «поверсі» смуги розташовуються статті й замітки, що входять в певний розділ. Смуга при цьому отримує незвичайний вигляд.

Але подібна верстка обмежує можливості верстальника, змушуючи його відмовитися від зміни висоти текстових колонок. Крім того, вона ефективна лише при розміщенні великих статей (коли смуга компонується з трьох-чотирьох великих фрагментів тексту), а от оформлені таким чином дрібні замітки виглядають досить дивно.

Практика показала, що непомірне вживання горизонтальної верстки призводить до одноманітності в оформленні газети, тому багато верстальників намагається поєднувати прийоми вертикальної і горизонтальної верстки. Ставлячи більшість текстів вертикально, окремі великі статті вони розміщують по горизонталі – «підвалом», «горищем» тощо.

Застосовуючи симетричну й асиметричну верстку, треба враховувати їх особливості. Вміло зверстана симетрична смуга виглядає привабливо, тому симетричну верстку зараз застосовують в основному при оформленні, наприклад, святкових номерів, тематичних сторінок і збірок. Але в більшості випадків використовується асиметрична верстка, оскільки у прагненні домогтися однакової величини симетрично розташованих заміток доводиться часом скорочувати деякі з них, видаляючи речення і цілі абзаци, жертвуючи змістом матеріалів заради обраної форми.

Асиметрична верстка більш динамічна, дозволяє оформити газету жваво і різноманітно, використовувати різні засоби виділення найважливіших матеріалів. Але асиметрія не означає безладу на газетних шпальтах – вона повинна бути продуманою, тільки тоді така верстка допоможе уникнути одноманітності в оформленні газети.

Розумне поєднання прийомів симетричної і асиметричної верстки є найкращим із можливих варіантів компоновки номеру.

Верстаючи газету в основному асиметрично, можна при необхідності використовувати окремі елементи симетрії, наприклад, розташувати на асиметрично зверстаній смузі симетричну добірку або виділити в номері тематичну сторінку з допомогою симетричної верстки її матеріалів.

Отже, верстальники мають широкі можливості для вибору різних видів верстки газет. В основі цього вибору лежить розуміння і оцінка ряду об’єктивних і суб’єктивних моментів (тип газети, досвід і майстерність дизайнерів і верстальників, можливості поліграфічної бази тощо).

Тип газети та верстка.

Вибір типу верстки багато в чому визначається особливостями читацької аудиторії, а також прагненням знайти для газети індивідуальне «обличчя», відмінне від інших періодичних видань.

Тож прийомами спокійної брускової верстки все частіше користуються в молодіжних газетах, однак у них частіше, ніж в інших виданнях, застосовують ламану верстку.

Це пов’язано з особливостями читацької аудиторії молодіжних видань, з необхідністю більш жвавого і яскравого їх оформлення. Молодіжні газети, як правило, збільшують кількість текстових колонок на смугах, що дає додаткові можливості для розміщення матеріалів.

Основні недоліки різних видів верстки.

Недоліки верстки, пише М. Дубина [7-8], не є чимось усталеним: те, що раніше вважалося недоліком, з часом може перестати бути таким. Один з найбільш яскравих прикладів – зміна ставлення до так званого перерізу.

Переріз газетної сторінки горизонтальною лінійкою або внаслідок встановлення на одному рівні заголовків кількох сусідніх матеріалів раніше вважався неприпустимим. Щоб його уникнути, застосовували різні прийоми: пересували один із заголовків у середину статті, відбивали лінійками тощо. Але коли в газетах стала активно використовуватися горизонтальна верстка, ставлення до перерізу змінилося.

Однак існують недоліки, які повторюються в сотнях різних за своїм типом і характером видань. Незважаючи на їх відмінність, у більшості цих недоліків загальна основа – невисока кваліфікація деяких верстальників і дизайнерів, нерозуміння ними специфіки верстки та оформлення тієї чи іншої газети, пов’язане з цим прагнення застосувати прийоми верстки, які не відповідають її завданням і характеру, а також ігнорування обмежень, пов’язаних з можливостями поліграфічної бази. Одна з причин виникнення багатьох недоліків в області газетної верстки – вперте застосування певних прийомів, навіть коли в цьому немає ніякої необхідності.

Так, виправдане прагнення до простоти і ясності верстки у найгіршому варіанті може призвести до так званої «сірої» верстки, для якої характерна подача матеріалів суцільно, в одну колонку, без спроби розрядити текст. Сіра верстка одноманітна і може відштовхнути читача від будь-якого, навіть найцікавішого матеріалу. Часто цей ефект виникає при невмілій подачі великих матеріалів, особливо в малоформатних місцевих газетах.

У той же час зрозуміле бажання уникнути штампів і стандартів у верстці, доведене до межі, призводить до гіпертрофованих форм ламаної верстки, до крайнього ускладнення оформлення і дивного розміщення матеріалів. Така верстка починає заплутувати читача, адже з’являються потворні «горбаті» підвали, замітки з жахливо довгими «ніжками», статті незрозумілої багатокутної форми. Подібні помилки особливо часто зустрічаються в «жовтій» пресі та в рекламних виданнях.

Наслідуючи центральним газетам, у багатьох місцевих виданнях стали активно застосовувати горизонтальну верстку. При цьому нерідко втрачається почуття міри: будь-яку статтю і замітку, незалежно від їх розмірів, намагаються розподілити виключно горизонтально. В результаті доходять до абсурду: невеличку замітку розміщують на три-чотири колонки по чотири-п’ять рядків у кожній.

Поширений недолік багатьох газет – мінливість стилів верстки, коли за дуже короткий час безліч разів змінюються види і типи верстки. Подібна нерозбірливість свідчить лише про нерозуміння можливостей верстки, про невміння знайти стиль, найбільш відповідний типу і характеру даної газети.