3.3. Шрифтова політика газетного видання

До мови архітектоніки газети належать:

– «лексика» (декоративні, зображальні, шрифтові, пробільні елементи);

– «граматика» (об’ємно-просторова структура та закономірності зв’язків між елементами: симетрія, асиметрія, метр, ритм, контраст, нюанс, пропорції, масштаб, цілісність, типізація, динаміка, рівновага);

– «фонетика» (світлотіньові та кольорові ефекти, коли архітектонічні елементи, як «слова», з’єднуються у «фрази» і «тексти» з урахуванням певних правил архітектоніки й набувають тонового відтінку через освітленість).

Шрифтові елементи найяскравіше демонструють особливості мови архітектоніки. Графічні ознаки шрифтів аналогічні виразним можливостям людського голосу.

Це відображається, наприклад, таким чином:

– посилення звуку голосу – збільшення кегля шрифту;

– тембр голосу – колір шрифту;

– регістр звучання – накреслення шрифту та його насиченість;

– інтонація – своєрідність гарнітури шрифту, накреслення і його сполучення;

– ритм читання і паузи – проміжки між літерами, словами, рядками.

Саме тому шрифт є чи не найважливішим елементом газети. Графічні ознаки шрифтових елементів впливають на художній образ друкованого видання, тому шрифт неодмінно пов’язується з іншими елементами (зображальними, декоративними).

Поділ шрифтових елементів на титульні та текстові дає змогу виявити тенденції щодо їх застосування: основний текстовий шрифт має основну функцію – зручність читання й оформлення, яке не відволікає від змісту, тому в більшості газет він прямий світлий розміром 8-9,5 пунктів, хоча іноді використовується й 10 кегль.

Додатковий текст має менший обсяг, отже, і розмаїття його характеристик більше (прямий світлий, жирний, курсивний, широкий, вузький).

Існує тенденція: якщо основний текст в одногарнітурній газеті рубаний, заголовки, за законом контрастності, складаються шрифтом із зарубками і навпаки. Рубрики, врізи, текстівки у більшості газет також мають рубаний шрифт.

Заголовок як елемент архітектоніки газети є складним комплексом, в якому органічно зливається змістова та графічна частини газети. До елементів заголовного комплексу належать: заголовок, підзаголовок, рубрика, лід, вріз, епіграф. Заголовний комплекс у сучасній газеті займає від 10 до 45% площі публікації. Сучасні газети здійснюють шрифтове оформлення залежно від розташування заголовка на сторінці або рубрики, в якій він використовується. Підзаголовки поділяються на основні та внутрішні. Більшість сучасних газет усі підзаголовки оформляють однаково: певним кеглем, одним шрифтом, у сполученні з декоративними та пробільними елементами.

Різноманітність шрифтів залежить не тільки від їх графічних особливостей, а й від специфіки сприйняття та психології тієї чи іншої категорії читачів. Тому, вибираючи гарнітури для видання, дизайнер повинен його уявляти читацьку аудиторію. Наприклад, діти легше сприймають шрифти типу «гротеск» (неконтрастні, цільні).

Що стосується вибору шрифту з естетичних позицій, то тут найголовніше – уникати типових помилок. Одна з них – використання шрифтів, розроблених на невисокому професійному рівні, в яких зустрічаються знаки з незвичним для ока малюнком, через що останні «випадають» із загального гарнітурного ряду. Передусім це стосується кириличних версій латинських шрифтів.

Обираючи шрифт, дизайнер має поставити перед собою три запитання:

– чи добре розпізнається шрифтовий малюнок?

– чи відповідає він характеру і стилю тексту?

– чи задовольняє шрифт читача естетично?

На вибір шрифту для видання впливають:

– вид видання (газета чи журнал);

– контент видання (художній, науковий, дитячий тощо);

– виробничо-технічні чинники (гарнітура, кегль, накреслення);

– технологічні параметри видання (формат, інтерліньяж, пробіли між словами, розташування на сторінці);

– естетичність та зручність читання.

Також рекомендується дотримуватися наступних правил при виборі шрифтового оформлення видань:

– чіткість і розбірливість шрифту;

– контрастність гарнітури;

– послідовність та узгодженість шрифтів, які використовуються.

Загальним принципом є застосування гарнітур із зарубками для основного тексту й рубаних – для заголовків й інших елементів. Треба враховувати, що текст, набраний рубаним шрифтом, важче читати; особливо це стосується великих обсягів. При виборі шрифту (особливо це стосується дуже світлих гарнітур) треба розуміти, на якому пристрої буде виводитися макет видання, адже лазерні принтери друкують літери більш товстими, ніж фотоскладальні пристрої.

Для заголовків і підзаголовків варто застосовувати більш жирне накреслення. Також треба уникати однакових гарнітур для заголовків й основного тексту. З іншого боку, для заголовків і підзаголовків краще використати схожі гарнітури; те ж саме стосується випадків, коли в основному тексті існує декілька гарнітур.

Якщо заголовок займає більше трьох рядків, гарнітура повинна бути рівною за насиченістю основному тексту. Якщо гарнітури заголовка й тексту збігаються, набір курсивом допоможе відокремити заголовок від основного тексту, не відволікаючи уваги.

Рекомендується не застосовувати на смузі більше трьох різних гарнітур. Краще обходитися різними накресленнями однієї гарнітури в межах газетної сторінки (заголовках, основному тексті тощо). До того ж деякі гарнітури дуже схожі між собою, отже, їх можна використати як варіанти однієї гарнітури.

Як зазначає М. Картер [12], у літературі часто вдаються до світлого і відкритого для створення позитивних образів, а до чорного і похмурого – для негативних образів. Газетні дизайнери можуть використовувати цей феномен для оформлення газетних смуг, роблячи їх свіжими, сучасними і привабливими.

М. Картер рекомендує наступне:

– для відділення елементів на смузі бажано використовувати білий простір, а не чорні лінії;

Коли дизайнер проводить на сторінці чорну лінію, він знищує білий простір і робить смугу більш захаращеною;

– при оформленні матеріалу треба розташовувати всі «білі плями» навколо тексту, не залишаючи їх всередині статті;

Використаний таким чином білий простір стає привабливою «рамкою» зовнішнього оформлення статті. Навпаки, порожній простір всередині тексту виглядає непривабливо. Щоб його ліквідувати, слід провести зміни у розмірах окремих елементів (заголовка або фотографій).

– бажано уникати застосування білого шрифту на чорному.

Згідно результатів багатьох досліджень, найбільш важкий для читання шрифт – це білий на чорній основі (так звана «виворотка»). Це стосується і розміщення світлого тексту на темному тлі при оформленні кольорових сторінок, адже у цьому випадку людина значно довше читає і гірше сприймає текст. Крім того, читання вставок, надрукованих білим по чорному, вимагає напруги зору. Краще звести використання цього прийму до мінімуму, наприклад, для виділення окремих елементів (заголовків статей, рубрик тощо).

Дизайнерам, що працюють з газетною рекламою, також слід мати на увазі цю інформацію. Рекламодавці часто просять надрукувати свої оголошення білим шрифтом на чорному тлі, бо вони вважають, що їх реклама при цьому буде більш помітна на сторінці. Це вірно, але вони забувають, що пересічні читачі мало уваги і часу приділяють рекламі. У першу чергу читачі звертаються до основного тексту газети. Крім того, «виворотка» довше сприймається, її не так зручно читати. Тож читач лише ковзне поглядом по подібній рекламі та перейде до іншої статті на цій сторінці, не заглиблюючись у зміст оголошення.