12.3. Математичні методи обробки інформації та моделювання

Математичні методи обробки інформації та моделювання являють собою цілий комплекс, який поєднує:

1) методи економічної статистики (балансовий метод та ін.);

2) методи математичної статистики (різні види математичного аналізу – кореляційний, регресійний, варіаційний, дискримі-нантний, факторний, кластерний та ін.);

3) методи математичного програмування (лінійне, нелінійне, дина-мічне, стохастичне та ін.);

4) методи регіонального економічного аналізу (гравітаційне моде-лювання, центрографічний метод та ін.);

5) методи прийняття оптимальних рішень (масового обслугову-вання, розподілу ресурсів, управління запасами та ін.);

6) методи економічної кібернетики (методи імітації, розпізнавання образів, ділові ігри та ін.).

Застосування економіко-математичних методів у економіці сприяє проникненню в її дослідницький апарат положень інших наук, які користуються загальним визнанням (математики, фізики, кібернетики), підвищує її творчий потенціал і конструктив-ність, дозволяючи вирішувати різного роду завдання теоретичного й прикладного характеру.

Сфера можливого застосування економіко-математичних методів у соціально-економічних дослідженнях і конструюванні моделей управління дуже широка. Однак, через відсутність формалізації, тобто кількісної оцінки більшості категорій і понять, вони можуть застосовуватися для вивчення далеко не всіх явищ і процесів та управління ними. Можна виділити три рівні застосування економіко-математичних методів у дослідницьких завданнях економіки.

Перший рівень пов'язаний із уведенням у дослідження кількісних показників. Кількісні показники, що відповідають на запитання “Скільки?”, здавна широко застосовувалися в науці (чисельність і щільність населения, обсяг сільськогосподарського й промислового виробництва, товарообіг та ін.). Але розвиток досліджень в галузі управління соціально-економічними процесами висуває всі нові й нові вимоги до кількісних показників, і ті показники, якими ми най-частіше користуємося, уже не відповідають зростаючим вимогам з боку науки й практики. Тому виникає необхідність впровадження нових кількісних показників. Прикладом таких показників можуть бути кількісні характеристики конфігурацій територій (районів, міст тощо), індекси несхожості, знаходження населених пунктів та низка інших коефіцієнтів.

Другий рівень економічних досліджень являє собою впровадження в них певних математичних операцій, за допомогою яких шляхом обробки фактичного матеріалу виводять емпіричні формули, рівняння, що розкривають сутність взаємозв'язків і залежностей політичних, економічних і соціальних процесів та явищ. Він дозволяє відповісти на запитання “Які зв’язки?”. Такий індуктивний напрямок використання математичного апарата є досить цінним, оскільки спирається на досвід як дже-рело знань. Прикладом може бути складання регіональних міжгалу-зевих балансів виробництва й розподілу продукції.

Третій рівень - це уявна (дедуктивна, а не індуктивна) побудова моделей регіонального розвитку, які розкривають причинно-наслідкові зв'язки і намагаються відповісти на запитання “ У чому причина?”. До цього рівня відноситься математичне моде-лювання розвитку територіально-виробничих комплексів прямого спілкування з комп’ютером за допомогою діалогового режиму.