8.3. Основні схеми підключення до Інтернет

Для підключення до Internet необхідно придбати модем і вибрати провайдера.

Провайдер - це організація, яка надає платний доступ до служб Інтернету. Передачу інформації провайдери здійснюють через спеціальні високошвидкісні канали - волоконно-оптичні кабелі, супутник або радіозв'язок. Вибір провайдера в головному залежить від ціни, яку необхідно заплатити за надані послуги, та якості каналів зв'язку.

Є декілька способів під'єднання до глобальної мережі: через супутник, через виділену лінію, через радіозв'язок, через локальну мережу тощо. Перераховані типи зв'язку є продуктивнішими, порівняно з іншими (наприклад, телефонні лінії), проте значно дорожчі і не всім користувачам доступні. Більшість клієнтів усе ж таки використовують телефонні лінії (зв'язок додзвонювання Dial-Up). Це не є найефективнніший спосіб доступу, оскільки у нашій країні в основному використовуються аналогові телефонні лінії, а їхня пропускна спроможність досить низька. Зате він дешевий і доступний.

Є два основні види під'єднання - сеансове та постійне. Вони відрізняються якістю зв'язку та часом роботи клієнта в Інтернет. У сеансовому під'єднанні зв'язок відбувається порівняно недовго й оплата здійснюється похвилинно. Дані передаються в аналоговому вигляді. У разі постійного під'єднання комп'ютер підключений до Інтернет постійно, а оплата залежить від обсягу пересланої інформації. Дані передаються у цифровому вигляді.

Слово модем утворено від двох слів - модулятор і демодулятор. Модем - це пристрій, який дає змогу передавати сигнали між комп'ютерами через аналогові лінії зв'язку. Під час пересилання інформації від комп'ютера модем виконує модуляцію (заміну) цифрового сигналу аналоговим, а під час надходження - демодуляцію (зворотну заміну) аналогового сигналу цифровим. Якщо комп'ютери з'єднані телефонною лінією, то використовують телефонні модеми. Телефонні модеми бувають внутрішніми, зовнішніми й інтегрованими. Внутрішні модеми вставляють у материнську плату так, як, наприклад, звукову або відеоплату. Зовнішні модеми — це окремий пристрій, який з'єднаний з комп'ютером через СОМ-порт або порт USB, і має свій незалежний блок живлення. Інтегровані модеми вбудовані в материнську плату комп'ютера. Той чи інший вид модему має свої переваги та недоліки. Наприклад, внутрішній модем працює швидше, бо не має зв'язку через СОМ-порт, який сповільнює роботу, однак результатів його функціонування наочно не видно. Крім того, зовнішній модем можна увімкнути чи вимкнути незалежно від стану комп'ютера, перенести на інший комп'ютер, а внутрішній — ні. Внутрішні модеми дешевші від зовнішніх.

Програмне забезпечення для роботи в Інтернеті.

У всіх ресурсах Internet, зокрема й у Веб-сторінках, є своя адреса, задана у вигляді URL (Uniform Resource Locator – уніфікований локатор ресурсів). URL – це стандарт, прийнятий в мережі Інтернет для визначення місцезнаходження будь-якого ресурсу: документа чи служби. URL складається з трьох частин: (схема, хост, шлях) http://www.microsoft.com/windows.

Для доступу до Веб-сторінок використовують спеціальні програми Web-браузери.

До стандартного комплекту Windows входить доволі потужний web-броузер Internet Explorer.