Питання для самоконтролю

1. Поняття інформаційних ресурсів підприємства.

2. Сутність інформаційної технології інформаційних систем.

3. Сутність організаційної технології інформаційних систем.

4. Поняття концептуальної структури інформаційної системи.

5. Структура та функції відділу інформаційного обслуговування.

Тести для перевірки знань

1. Массив – це:

1. окремі елементи запису;

2. рядки первинних документів з інформацією про документ;

3. набір даних первинних документів певної форми, що стосуються одної задачі;

4. символи.

2. Поля – це:

1. окремі елементи запису;

2. рядки первинних документів з інформацією про документ;

3. набір даних первинних документів певної форми, що стосуються одної задачі;

4. символи.

3. Записи – це:

1. окремі елементи запису;

2. рядки первинних документів з інформацією про документ;

3. набір даних первинних документів певної форми, що стосуються одної задачі;

4. символи.

4. Автоматизований банк даних (АБД) – це:

1. система організації, ведення і зберігання даних, що розташовані на машинних носіях і призначені для колективного багатоцільового використання разом зі спеціальними, технічними, мовними й організаційними засобами;

2. комплекс програм забезпечує створення логічної структури бази даних, введення та редагування бази даних, пошук і збереження даних, доступ до окремих записів, полів тощо;

3. позамашинна інформаційна база і засоби її ведення;

4. забезпечує збір, передачу, накопичення, зберігання, опрацювання, використання і поширення інформації.

5. Залежно від джерела виникнення в межах організації розрізняють наступні види інформації:

1. перевірену та захищену інформацію;

2. внутрішню і зовнішню інформацію;

3. своєчасна інформація;

4. корисна та релевантна.

РОЗДІЛ 6.

Системи підтримки прийняття управлінських рішень

6.1. Сутність СППР

6.2. Аналітичні методи та інструменти підтримки прийняття управлінських рішень.

6.3. Архітектура систем підтримки ухвалення рішень

6.4. Експертні системи

6.5. Штучний інтелект

6.1. Сутність СППР

Системи підтримки прийняття рішень (СППР) виникли на початку 70-х років завдяки розвитку управлінських інформаційних систем і являють собою системи, розроблені для підтримки процесів прийняття рішень менеджерами у складних слабоструктурованих ситуаціях, пов'язаних із розробкою та прийняттям рішень.

СППР – це комп'ютерна інтерактивна автоматизована інформаційна система, яка забезпечує користувачам зручний доступ до даних і моделей з метою прийняття рішень в напівструктурованих і неструктурованих ситуаціях в різних галузях людської діяльності.

СППР характеризуються чіткою структурою, яка містить три головні компоненти: підсистему інтерфейсу користувача; підсистему управління базою даних і підсистему управління базою моделей. Ці три компоненти становлять основу класичної структури СППР, завдяки якій останні відрізняються від інших типів інформаційних систем, зокрема інформаційних систем, що грунтуються на використанні сховищ даних і мають таку саму англомовну абревіатуру.

Інтерактивність СППР означає, що система відгукується на різноманітні дії, якими людина має намір вплинути на процес обробки інформації, зокрема в діалоговому режимі. Людина та система обмінюються інформацією в темпі, який порівнянний з темпом обробки інформації людиною.

Інтегрованість СППР забезпечує сумісність складових системи щодо управління даними і засобами спілкування з користувачами у процесі підтримки прийняття рішень.

Потужність СППР означає здатність системи відповідати на різноманітні складні запитання.

Доступність СППР — це здатність забезпечувати видачу відповідей на запити користувача в потрібній формі і в необхідний час.

Гнучкість СППР характеризує можливість системи адаптуватися до змін потреб і ситуацій.

Надійність СППР означає здатність системи виконувати потрібні функції протягом заданого періоду часу.

Робасність СППР — це ступінь здатності системи відновлюватися в разі виникнення помилкових ситуацій як зовнішнього, так і внутрішнього походження.

Керованість СППР означає, що користувач може контролювати дії системи, втручаючись у хід розв'язування задачі.

Можна вирізнити два покоління СППР.

Перше покоління СППР (1970 — 1980), майже повністю повторювало функції звичайних управлінських систем щодо надання комп'ютеризованої допомоги у прийнятті рішень. Основні компоненти СППР мали такі ознаки:

- управління даними — велика кількість інформації, внутрішні і зовнішні банки даних, обробка й оцінювання даних;

- управління обчисленнями (моделювання) — моделі, розроблені спеціалістами в галузі інформатики для спеціальних проблем;

- користувацький інтерфейс (мова спілкування) — мови програмування, створені для великих ЕОМ, які використовуються виключно програмістами.

СППР другого покоління (з початку 1980 року й донині) уже мають принципово нові ознаки:

- управління даними — необхідна і достатня кількість інформації про факти згідно зі сприйняттям ОПР, що охоплює приховані припущення, інтереси та якісні оцінки;

- управління обчисленням і моделюванням — гнучкі моделі, які відтворюють спосіб мислення ОПР у процесі прийняття рішень;

- користувацький інтерфейс — програмні засоби, «дружні» користувачеві, звичайна мова, безпосередня робота кінцевого користувача.

Мету і призначення СППР другого покоління можна визначити так:

- допомога в розумінні розв'язуваної проблеми. Сюди належать структуризація проблеми, генерування постановок задач, виявлення переваг, формування критеріїв;

- допомога в розв'язуванні задачі: генерування і вибір моде­лей та методів, збір і підготовка даних, виконання обчислень, оформлення і видача результатів;

- допомога щодо аналізу розв'язків, тобто проведення аналізу типу «Що ... коли ...?» і т.ін., пояснення ходу розв'язування, пошук і видача аналогічних рішень у минулому та їх наслідків.

Сучасні комп'ютерні системи підтримки прийняття рішень мають такі характеристики:

1. СППР надає керівникові допомогу у процесі прийняття рішень і забезпечує підтримку в усьому діапазоні контекстів структурованих, напівструктурованих і неструктурованих задач. Розум людини та інформація, що генерується комп'ютером, становлять одне ціле для прийняття рішень.

2. СППР підтримує і посилює (але не замінює і не відміняє) міркування та оцінки керівника. Контроль лишається за людиною. Користувач «почуває себе комфортно» і «як удома» у системі, а не зазнає «залякування» з боку системи.

3. СППР підвищує головним чином ефективність прийнятих рішень (а не лише продуктивність ОПР). На відміну від адміністративних інформаційних систем, в яких акцент робиться на максимальній продуктивності аналітичного процесу, у СППР значно вагомішою є ефективність процесу прийняття рішень.

4. СППР виконує інтеграцію моделей та аналітичних методів зі стандартним доступом до даних і вибіркою даних. Для надання допомоги у прийнятті рішення активізуються одна чи декілька моделей (імітаційних, кількісних, якісних і комбінованих).

Зміст БД охоплює історію поточних і попередніх операцій (сильна сторона типової АІС), а також інформацію зовнішнього характеру та інформацію про середовище.

5. СППР проста в роботі для осіб, які не набули значного досвіду спілкування з комп’ютером. Системи є дружніми для користувачів, не потребують практично жодних глибоких знань з комп’ютерної техніки і забезпечують просте пересування по системі, діалогову документацію, вмонтовані засоби навчання та інші атрибути програмних інтерфейсних систем.

6. СППР побудована за принципом інтерактивного розв'язування задач. Користувач має змогу підтримувати діалог із СППР в безперервному режимі, а не обмежуватися видаванням окремих команд з наступним очікуванням результатів.

7. СППР зорієнтована на гнучкість та адаптивність для пристосування до змін середовища чи підходів до розв'язування задач, що їх обирає користувач. Керівник має пристосуватися до змінюваних умов сам і відповідно підготувати систему. Еволюція та адаптація системи мають бути поєднані з її життєвим циклом.

8. СППР не повинна нав'язувати користувачеві певний процес прийняття рішень.