Добавил:

Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.

Вуз:

Житомирский государственный университет им. Ивана Франко

Предмет:

[НЕСОРТИРОВАННОЕ]

Файл:

Документ Microsoft Word.doc

Скачиваний:

Добавлен:

01.07.2025

Размер:

891.39 Кб

Скачать

☆

<<< < Предыдущая 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 1213 / 1813 14 15 16 17 18 > Следующая >>>

128, 256 Мбайт. Час доступу показує, скільки часу необхідно для звертання до комірок

пам’яті, чим менше, тим краще. Вимірюється у наносекундах. SIMM - модулі - 50-70

нс, DIMM - модулі - 7-10 нс.

Постійна пам’ять ROM (Read Only Memory)

В момент включення комп’ютера в його оперативній пам’яті відсутні будь-які

дані, оскільки оперативна пам’ять не може зберігати дані при вимкненому комп’ютері.

Але процесору необхідні команди, в тому числі і відразу після включення. Тому

процесор звертається за спеціальною стартовою адресою, яка йому завжди відома, за

своєю першою командою. Ця адреса вказує на пам’ять, яку прийнято називати

постійною пам’яттю ROM або постійним запам’ятовуючим пристроєм (ПЗП).

Мікросхема ПЗП здатна тривалий час зберігати інформацію, навіть при

вимкненому комп’ютері. Кажуть, що програми, які знаходяться в ПЗП, "зашиті" у ній –

вони записуються туди на етапі виготовлення мікросхеми. Комплект програм, що

знаходиться в ПЗП утворює базову систему введення/виведення BIOS (Basic Input

Output System). Основне призначення цих програм полягає в тому, щоб перевірити

склад та працездатність системи та забезпечити взаємодію з клавіатурою, монітором,

жорсткими та гнучкими дисками.

Енергонезалежна пам’ять CMOS

Робота таких стандартних пристроїв, як клавіатура, може обслуговуватися

програмами BIOS, але такими засобами неможливо забезпечити роботу з усіма

можливими пристроями (у зв’язку з їх величезною різноманітністю та наявністю

великої кількості різних параметрів). Але для своєї роботи програми BIOS вимагають

всю інформацію про поточну конфігурацію системи. З очевидних причин цю

інформацію не можна зберігати ні в оперативній пам’яті, ні в постійній.

Спеціально для цих цілей на материнській платі є мікросхема енергонезалежної

пам’яті, яка по технології виготовлення називається CMOS. Від оперативної пам’яті

вона відрізняється тим, що її вміст не зникає при вимкненні комп’ютера, а від

постійної пам’яті вона відрізняється тим, що дані можна заносити туди і змінювати

самостійно, у відповідності з тим, яке обладнання входить до складу системи.

Мікросхема пам’яті CMOS постійно живиться від невеликої батарейки, що

розташована на материнській платі. У цій пам’яті зберігаються дані про гнучкі та

жорсткі диски, процесори і т.д. Той факт, що комп’ютер чітко відслідковує дату і час,

також пов’язаний з тим, що ця інформація постійно зберігається (і обновлюється) у

пам’яті CMOS. Таким чином, програми BIOS зчитують дані про склад комп’ютерної

системи з мікросхеми CMOS, після чого вони можуть здійснювати звертання до

жорсткого диска та інших пристроїв.

4. Зовнішня пам'ять пк

Зовнішня пам’ять – це пам’ять, що реалізована у вигляді зовнішніх, відносно

материнської плати, пристроїв із різними принципами збереження інформації і типами

носія, призначених для довготривалого зберігання інформації. Зокрема, в зовнішній

пам’яті зберігається все програмне забезпечення комп’ютера. Пристрої зовнішньої

пам’яті можуть розміщуватись як в системному блоці комп’ютера так і в окремих

корпусах. Фізично зовнішня пам’ять реалізована у вигляді накопичувачів.

Накопичувачі – це запам’ятовуючі пристрої, призначені для тривалого (що не залежить

від електроживлення) зберігання великих обсягів інформації. Ємність накопичувачів в

сотні разів перевищує ємність оперативної пам’яті або взагалі необмежена, якщо мова

йде про накопичувачі зі змінними носіями.

Накопичувач можна розглядати як сукупність носія та відповідного приводу.

Розрізняють накопичувачі зі змінними і постійними носіями.

Привід – це поєднання механізму читання-запису з відповідними електронними

схемами керування. Його конструкція визначається принципом дії та виглядом носія.

Носій – це фізичне середовище зберігання інформації, на зовнішній вигляд

може бути дисковим або стрічковим. За принципом запам’ятовування розрізняють

магнітні, оптичні та магнітооптичні носії. Стрічкові носії можуть бути лише

магнітними, у дискових носіях використовують магнітні, магнітооптичні та оптичні

методи запису-зчитування інформації.

Найбільш поширеними є накопичувачі на магнітних дисках, які поділяються на

накопичувачі на жорстких магнітних дисках (НЖМД) та накопичувачі на гнучких

магнітних дисках (НГМД), та накопичувачі на оптичних дисках, такі як накопичувачі

CD-ROM, CD-R, CD-RW та DVD-ROM.

Накопичувачі на жорстких магнітних дисках (НЖМД)

НЖМД – це основний пристрій для довготривалого збереження великих об’ємів

даних та програм. Інші назви: жорсткий диск, вінчестер, HDD (Hard Disk Drive).

Ззовні, вінчестер являє собою плоску герметично закриту коробку, всередині якої

знаходяться на спільній осі декілька жорстких алюмінієвих або скляних пластинок

круглої форми. Поверхня кожного з дисків покрита тонким феромагнітним шаром

(речовини, що реагує на зовнішнє магнітне поле), власне на ньому зберігаються

записані дані.

У накопичувачі може бути до десятьох дисків. Їх поверхня розбивається на кола,

що називаються доріжками (track). Кожна доріжка має свій номер. Доріжки з

однаковими номерами, що розташовані одна над одною на різних дисках утворюють

циліндр. Доріжки на диску розбиті на сектори (нумерація починається з одиниці).

Сектор займає 571 байт: 512 відведено для запису потрібної інформації, решта під

заголовок (префікс), що визначає початок і номер секції та закінчення (суфікс), де

записана контрольна сума, потрібна для перевірки цілісності збережених даних.

Сектори й доріжки утворюються під час форматування диска. Форматування виконує

користувач за допомогою спеціальних програм. Ніяка інформація не може бути

записана на неформатований диск. Жорсткий диск може бути розбитий на логічні

диски. Це зручно, оскільки наявність декількох логічних дисків спрощує

структуризацію даних, що зберігаються на жорсткому диску.

При цьому запис проводиться на обидві поверхні кожної пластини (крім крайніх)

за допомогою блоку спеціальних магнітних головок. Кожна головка знаходиться над

робочою поверхнею диска на відстані 0,5-0,13 мкм. Пакет дисків обертається

безперервно і з великою частотою (4500-10000 об/хв), тому механічний контакт

головок і дисків недопустимий.

Запис даних у жорсткому диску здійснюється наступним чином. При зміні сили

струму, що проходить через головку, відбувається зміна напруженості динамічного

магнітного поля в щілині між поверхнею та головкою, що приводить до зміни

стаціонарного магнітного поля феромагнітних частин покриття диску. Операція

зчитування відбувається у зворотному порядку. Намагнічені частинки

феромагнітного покриття спричиняють електрорушійну силу самоіндукції магнітної

головки. Електромагнітні сигнали, що виникають при цьому, підсилюються й

передаються на обробку.

Роботою вінчестера керує спеціальний апаратно-логічний пристрій – контролер

жорсткого диска. В минулому це була окрема дочірня плата, яку під’єднували через

слоти до материнської плати. У сучасних комп’ютерах функції контролера жорсткого

диска виконують спеціальні мікросхеми, розташовані в чіпсеті.

Серед інших параметрів, що впливають на швидкодію HDD слід відзначити такі:

швидкість обертання дисків – в наш час випускаються накопичувачі EIDE із

частотою обертання 4500-7200 об/хв, і накопичувачі SCSI - 7500-10000 об/хв;

ємність кеш-пам’яті – у всіх сучасних дискових накопичувачах встановлюється

кеш-буфер, який дає змогу прискорити обмін даними; чим більша його ємність, тим

вища ймовірність того, що в кеш-пам’яті буде необхідна інформація, якої не треба

прочитувати з диску (цей процес у тисячі разів повільніший); ємність кеш-буфера в

різних пристроях може змінюватися в межах від 64 Кбайт до 2Мбайт;

середній час доступу – це час (у мілісекундах), на протязі якого блок головок

зміщуються з одного циліндра на інший. Залежить від конструкції приводу головок і

складає приблизно 10-13 мілісекунд;

час затримки – це час від моменту позиціювання блоку головок на потрібний

циліндр до позиціювання конкретної головки на конкретний сектор, іншими словами,

це час пошуку потрібного сектора;

швидкість обміну – визначає об’єми даних, які можуть бути передані з

накопичувача до мікропроцесора та в зворотному напрямку за певні проміжки часу.

Максимальне значення цього параметра дорівнює пропускній здатності дискового

інтерфейсу і залежить від того, який режим використовується PIO або DMA; в режимі

PIO обмін даними між диском і контролером відбувається за безпосередньої участі

центрального процесора, чим більший номер режиму PIO, тим вища швидкість обміну;

робота в режимі DMA (Direct Memory Access) дозволяє передавати дані безпосередньо

в оперативну пам’ять без участі процесора; швидкість передавання даних у сучасних

жорстких дисках коливається в діапазоні 30-60 Мбайт/с.

Будова та характеристика моніторів

Процес взаємодії користувача з персональним комп’ютером (ПК) неодмінно

включає процедури введення вхідних даних та отримання результатів обробки ПК цих

даних. Тому обов’язковою частиною типової конфігурації ПК є різноманітні пристрої

введення-виведення, серед яких можна виділити стандартні пристрої, без яких

сучасний процес діалогу взагалі неможливий, та периферійні, тобто додаткові. До

стандартних пристроїв введення-виведення відносяться монітор, клавіатура та

маніпулятор "миша".

Монітор (англ. Monitor – спостерігати, стежити) – це стандартний пристрій

виведення, призначений для візуального відображення текстових та графічних даних.

Зображення на екрані монітора утворюється з окремих елементів – пікселів

(англ. picture element – елемент зображення), які інколи називають точками

зображення .

У перших комп’ютерах моніторів не було. Користувачі мали набір світлодіодів,

що блимали і роздрук результатів на принтері. Досить часто комп'ютери тих років

оснащувалися осцилографами, які, використовувалися не для виведення інформації, а

всього лише для перевірки електронних ланцюгів обчислювальної машини.

Вперше в 1950 році в Кембріджському університеті (Англія) електронно-

променева трубка (ЕПТ, або CRT, Cathode Ray Tube) осцилографа була використана для

виведення графічної інформації.

Приблизно півтора роки по тому англійський учений Крістофер Стретчи написав

для комп'ютера «Марк 1» програму, яка грала в шашки і виводив інформацію на екран.

Проте це були лише окремі приклади, які не мали серйозного системного характеру.

Реальний прорив в поданні графічної інформації на екрані дисплея стався в

Америці в рамках військового проекту на базі комп'ютера «Вихор». Даний комп'ютер

використовувався для фіксації інформації про вторгнення літаків у повітряний простір

США.

Перша демонстрація «Вихора» відбулася 20 квітня 1951 року – радіолокатор

посилав інформацію про положення літака комп'ютера, і той передавав на екран

положення літака-цілі, яка відображалася у вигляді рухомої точки. Це був перший

великий проект, в якому електронно-променева трубка використовувалася для

відображення графічної інформації.

В наш час, в залежності від принципу дії, монітори поділяються на три основні

тпи:

 монітори з електронно-променевою трубкою;

 дисплеї на рідких кристалах (LSD-монітори, Liquid Crystal Display – LCD)

 плазмові монітори (англ. PDP – Plasma Display Panel – плазмова дисплейна

панель)

Монітори на електронно-променевій трубці (англ. CRT – Cathode Ray Tube –

катодно-променева трубка) на сьогоднішній день практично не випускаються, але ще

досить часто використовуються в організаціях і навчальних закладах.

Електронно-променева трубка являє собою електронно-вакуумний пристрій у

вигляді скляної колби, в горловині якої знаходиться електронна трубка, на дні – екран

із шаром люмінофора. При нагріванні, електронна пушка випромінює потік електронів,

які з високою швидкістю рухаються до екрана. Потік електронів (електронний

промінь) проходить скрізь фокусуючу та нахиляючу котушку, що скеровують його у

певну точку люмінофорного покриття екрану. Під дією електронів, люмінофор

випромінює світло, яке бачить користувач. Люмінофор характеризується часом

випромінювання післядії електронного потоку. Електронний промінь рухається досить

швидко, розкреслюючи екран рядками зліва направо та зверху вниз.

Під час розгортки, тобто пересування по екрану, промінь впливає на ті

елементарні ділянки люмінофорного покриття, де має з’явитись зображення.

Інтенсивність променя постійно змінюється, що обумовлює випромінювання

відповідних ділянок екрана. Оскільки, випромінювання зникає дуже швидко,

електронний промінь повинен неперервно пробігати по екрану, відновлюючи його.

Екрани для моніторів з електронно-променевою трубкою є випуклі та плоскі.

Стандартний монітор - випуклий. В деяких моделях використовують технологію

Trinitron, в якій поверхня екрана має невелику кривину по горизонталі, по вертикалі

екран абсолютно плоский. На такому екрані спостерігається менше бліків і покращена

якість зображення. Єдиним недоліком можна вважати високу ціну.

Дисплеї на рідких кристалах (Liquid Crystal Display - LCD)

У дисплеях на рідких кристалах безбліковий плоский екран і низька потужність

споживання електричної енергії (5 Вт, у порівнянні монітор з електронно-променевою

трубкою споживає 100 Вт).

Існує три види дисплеїв на рідких кристалах:

 монохромний з пасивною матрицею;

 кольоровий з пасивною матрицею;

 кольоровий з активною матрицею.

У дисплеях на рідких кристалах поляризаційний фільтр створює дві різні

світлові хвилі. Світлова хвиля проходить скрізь рідкокристалічну комірку. Кожен колір

має свою комірку. Рідкі кристали являють собою молекули, що можуть перетікати як

рідина. Ця речовина пропускає світло, але під дією електричного заряду, молекули

змінюють свою орієнтацію.

У дисплеях на рідких кристалах із пасивною матрицею кожною коміркою керує

електричний заряд (напруга), який передається скрізь транзисторну схему у

відповідності з розташуванням комірок у рядках і стовпцях матриці екрана. Комірка

реагує на імпульс напруги, що надходить.

У дисплеях з активною матрицею кожна комірка керується окремим

транзисторним ключем. Це забезпечує вищу яскравість зображення ніж у дисплеях із

пасивною матрицею, оскільки кожна комірка знаходиться під дією постійного, а не

імпульсного електричного поля. Відповідно, активна матриця споживає більше енергії.

Крім того, наявність окремого транзисторного ключа для кожної комірки ускладнює

виробництво, що у свою чергу збільшує їх ціну.

Плазмові дисплеї (англ. PDP – Plasma Display Panel – плазмова дисплейна

панель) використовуються для створення великих інформаційних екранів. Як монітор

настільного комп’ютера не використовується.

PDP-екрани створюються шляхом заповнення простору між двома скляними

поверхнями інертним газом, наприклад, аргоном або неоном. Фактично, кожний

піксель на екрані працює як звичайна флуоресцентна лампа.

Крім цих видів моніторів, в останні роки почали активно використовувати

монітори на органічних світлодіодах (в портативних пристроях, які вимагають

зниженого споживання енергії) і монітори на основі так званих електронних чорнил

(наприклад, у пристроях типу «електронна книга»).

Основні характеристики моніторів:

Од

ин

иці

мі

юв

нняЗ

на

че

ння

су

час

их

мо

ні

тора

Властивість

Що

хара

те

из

ує

Розмір екрана Довжина діагоналі екрана монітора Дюйм Від 17′′ до 24′′

Роздільна здатність

Це кількість точок екранного

зображення по горизонталі та по

вертикалі

Кількість точок

(пікселів)

Від 800 на 600 до

2048 на 1536

Кількість кольорів

Величина зерна

–

Ко

ль

оров

ий

ре

жи

м:

шв

ид

кі

ть

ру

ку

Частота

регенерації

(частота

кадрової

розгортки)

показує скільки разів за

секунду монітор може

повністю обновити

зображення на екрані.

Гц

комфортною - 100

Гц і більше.

оботою

моніто

ра

керує

спеціал

ьна

(

тр.

хв.

)

Роз

ді

ль

на

тні

ть

Мо

нохро

мн

ий

ре

жи

м:

Ві

дст

плата,

яка

назива

ється

відеоад

аптеро

(відеок

артою).

Разом

із

моніто

ром

відеока

рта

створю

відеопі

дсисте

му

персон

альног

комп’ю

тера.

ідеоада

птер

має

вигляд

нь

мі

усі

ні

ми

чка

ми

бра

же

ння(

то

чо

на д

юй

м)

шв

окремо

ї плати

розшир

ення,

яка

вставля

ється у

певний

слот

матери

нської

плати.

Відеоа

даптер

викону

функці

відеоко

нтроле

ра,

відеоп

роцесо

ра та

відеопа

м’яті.

сновни

пристр

ид

кіс

ть д

ру

ку (

тр./хв.)

оєм

відеоад

аптера

спеціал

ьний

графіч

ний

процес

ор

(англ.

GPU –

Graphic

Process

or Unit

–

графіч

ний

процес

ор),

який

забезпе

чує

опрац

ювання

даних

для

відобра

ження

їх на

екрані 47

Матричний 1–2 – 180

Струменевий 15–25 10–20 4800 на 1200

1200

на

600

Мульт

ме

ді

йне

бла

на

ння

Лазерний

’

(

)



по



ульт

имед

ійні

прое

ктор

призн

ачені

для

пара

лельн

ого

відоб

раже

ння

зобра

женн

я на

винос

ному

екран

і,

інте

ракт

ивній

дошц

(

така

дошк

а мас

вигля

звича

йної

білої

дошк

и,

все,

що

запис

уєтьс

я на її

повер

хні,

миттє

во

з'явля

ється

на

екран

комп'

ютер

а).

Елект

ронн

дошк

можн

викор

истов

увати

як

Інтер

актив

ний

моніт

ор —

таком

у разі

вона

перет

ворю

ється

на

велик

ий

сенсо

рний

екран

кома

нди

на

якому

можн

виби

рати

дотик

ом

пальц

ів

руки.

’

(

)

(

)

(

’

)

(

)

100

101

102

103

104

105

106

107

108

109

(

110

)

111

’

112

113

114

115

116

117

118

119

120

121

122

123

124

125

126

127

128

129

130

131

132

133

134

135

136

137

138

139

140

141

142

143



Ро



Гл



144



Ле



Дл



Пр



Мі



145

Службовий рівень15–258–10

Системний рівеньБазовий рівеньРис. 1. Програмне забезпеченняlviv.uaIII рівеньII рівеньI

рівеньЧасто в доменній адресі вказують відповідну службу

(www.edu.ua чи ftp.lviv.ua), а браузер автоматично дописує

відповідний до даної служби протокол (http://www.edu.ua чи

ftp://ftp.lviv.ua).

Домени І рівня

Від початку розвитку Інтернету, коли мережа поширювалася лише на теренах

США, було створено перші 6 доменів:

.com Commercial. Комерційні структури.

.net Network. Організації, що забезпечують роботу мереж.

.org Organization. Некомерційні організації.

.edu Educational. Освітні заклади.

.mil

Milit

Ві

йс

ові

орг

ні

.gov

146

ції.

Goverment. Урядові організації.На сьогодні з’являються нові тематичні домени:

.info

mati

ces.

фор

ма

ці

йні

уз

.biz

147

и.

aeroBusines

s. Бізнес.

Авіа індустрія.

.pro

essi

onal.

Для

про

фесі

на

лі

в,

ок

ре

ма,

.name

148

юр

исті

в,

лі

ка

рі

в,

бухг

лт

рі

в.

Cooperativ

e. Для

кооперат

ивних

співтовар

иств..mus

eumДля

особистого

використанн

я.

Наприклад,

щоб

зареєструват

Музеї. Передбачається створення доменів другого рівня, для

створення мережного каталогу музеїв миру.

149

и поштову

скриньку

имя@фамил

ия.name.

.coopКоли Інтернет вийшов на міжнародний рівень, створюють домени за

територіальною ознакою:

uaУкраїна.azАзербайджан.lvЛатвія.ruРосія.kzКазахстан.ltЛитва.byБілорусь.kgКиргизст

ан.eeЕстонія.geГрузія.tjТаджикистан.amВірменія.mdМолдова.tmТуркменія.uzУзбекист

ан.suКраїни бувшого СРСР

.eu

.gb .uk

150

з.

.de

151

я.

.fr

152

я.

.it

153

я.

.es

154

я.

.fi

155

www.sit

e.lviv.u

a/docu

ments/p

age.htm

lДомен

и інших

рівнів.a

tФінлянд

ія

До

менні

адреси

веб-

сайтів

складаю

ться з

доменів

ІІ чи ІІІ

рівня.

Австрі

.cz Чехія .jp

156

До

мени ІІ

рівня

(наприкл

ад,

edu.ua,

lviv.ua)

може

отримат

и будь

яка

приватна

особа чи

організа

ція.

Власник

домену

ІІ рівня

може

надавати

домени

ІІІ рівня

(наприкл

ад,

lp.edu.ua

polynet.l

viv.ua).

Доменні

імена

можуть

157

бути

теоретич

но і

більших

рівнів, а

практич

но

використ

овують

максиму

м 4

рівнів.

Багато

мовні

домени

Інт

ернет

зародивс

я в

англомов

ному

середови

щі і

обмежен

ням

існуючої

системи

доменни

х імен

DNS

(Domain

158

s Name

System)

стала

необхідн

ість

використ

овувати

лише 37

символів

ASCII -

латинськ

і букви

від A до

Z, цифри

і символ

«-».

Швидке

зростанн

кількості

користув

ачів

Інтернет

в світі

призвело

до появи

доменни

х імен,

які

зазначен

о не

159

латинице

ю.

 Це

зр

ні

е,

ім

ні

160

ст

ва

ці

ву

 Ви

рі

161

ес

та

чі

зр

ім

н,

ві

ва

162

ві

ст

ва

св

ої

163

ва

рі

уг

 За

рі

ін

ві

ні

ст

164

ні

ї.



аг

ат

165

зв

166

ат

мі

ст

ть

в'

яз

167

ік

(о

ка

у)

за

168

ва

ас

у,

ка

ек

ва

169

ці

ав

іт

і.

170

д,

ау

зе

рі

ав

іа

ат

171

ій

н.

ог

ав

то

ат

172

ек

ва

».



173

ог

зр

ні

ст

ев

ні

174

ть

ст

ім

а,

ег

за

м'

ят

175

ть

ся

»,

кі

ст

кт

ва

176

лі

ві

ог

д.

177

ь,

ст

ва

ве

ет

ьс

ст

и,

178

кі

оз

ці

лі

ат

ас

179

у,

кі

уг

у,

вс

180

ве

ет

ьс

ат

181

ве

ет

ьс

м'

ят

ат

и,

лі

ат

са

182

»,

зв

сі

183

ат



ні

184

еє

ст

ці

аг

ат

185

ні

зо



186

зо

ст

еє

ст

ці

ні

187

ат

сь

у,

гр

ьк

у,

ці

ві

сь

188

у,

ів

ті

сь

гр

уз

сь

ав

189

іт

х.

зо

бі

м:

ст

190

ні

ат

сь

й,

гр

й,

я,

ві

сь

191

й,

ів

т,

сь

й,

гр

уз

сь

й,

га

ьс

192

й,

рі

я,

мі

л,

ка

а,

та

сь

й,

ет

бі

сь

193

й,

ні

й,

го

ьс

ав

іт

и,

та

194

сь

кі

та

сь

кі

сь

кі

іє

ог

лі

и.



195

ні

ст

ас

те

ве

еє

ст

ці

196

і .

(д

ні

ім

а,

кі

мі

197

ст

ят

ці

ав

іт

ів

198

ст

те

за

еє

ст

ва

199

аї

сь

сі

сь

ва

и.



200

еє

ст

ці

ст

вс

іх

ні

201

ві

рі

яє

ть

ся

ві

еє

ст

ці

зв

ог

202

у.

еє

ст

ці

203

ст

ва

чі

в,

ть

ні

204

ат

ці

ач

о.



ці

205

ці

ет

ав

за

206

ст

«.

».

«.

ст

207

ев

ій

зо

ні

ав

208

у.

209

ог

сі

сь

ог

ке

ва

Ін

те

210

ет

м.

и,

кі

ва

211

зо

ні

«.

ні

ав

212

ст

/п

ез

.р

/п

213

о.

р,

кт

вс

ас

ні

ау

214

зе

пі

ть

ні

ім

а.



215

іл

іс

ть

Ін

те

ет

са

ті

ог

216

«.

дз

ат

сь

ні

217

о.

та

кі

са

за

218

и:

ез

219

ез

ат

сь

н.

мі

ст

са

ті

ід

220

м,

за

ят

ог

ім

ні



та

221

са

ті

ві

ся

ть

ся



кі

222

и,

«.

223

ві

чі

224

225

д,

рі

226

с.

227

228

рі

л.

—

229

ді

230

231

232

«.

233

а,

кі

ві

234

ті

в,

л.



235

236

ід

ік

237

т,

238

рі

ої

ії

рі

239

х,

д,

ді

240

лі

в,

ві

ь,

рі

241

о.

242

рі

ої

ії

рі

243

ті

ів

244

(

245

ід

246

ік

ь-

247

т.

ві

248

лі

а.



протокол

Японія

служба доменна

адреса

шлях файл

Універсальний покажчик ресурсу відображає:

 Протокол відповідної служби. В даному прикладі використано протокол http:// –

протокол передачі гіпертексту.

 Назву служби. В даному прикладі це служба Веб - www

249

 Доменну або IP-адресу, яка однозначно ідентифікує веб-сервер в мережі Інтернет,

на якому розміщено потрібний сайт чи інший ресурс.

 Шлях, що складається з імен директорій, розділених символом «/» (слеш),

послідовно відкриваючи які, можна «дістатися» до потрібної інформації. У

даному прикладі інформація знаходиться в директорії «documents».

 Ім'я файлу, який містить потрібну інформацію. В цьому прикладі інформація

знаходиться у файлі page.html.

Протоколи Інтернет

Але, для того, щоб скористатися відповідною службою, мають порозумітися між

собою всі комп’ютери, що задіяні в цьому процесі. Для цього розроблено спеціальні

правила – протоколи. Кожен протокол виконує притаманну йому функцію і має бути

сумісним з іншими протоколами.

Сукупність протоколів, що пов’язані між собою і є розподіленими по рівнях

називається стеком протоколів.

В кожному комп’ютері, що під’єднаний до локальної чи глобальної мережі

протоколи встановлюються і мають обов’язково виконуватися.

В самому узагальненому вигляді стек має такі протоколи:

 Протоколи прикладного рівня.

 Протоколи транспортного рівня.

 Протоколи мережного рівня.

Протоколи прикладного рівня

Це самий верхній рівень. Протоколи прикладного рівня є посередником між

програмою-клієнтом та мережею. Вони перетворюють інформацію, що передається по

мережі у форму, яка є зрозумілою для програми-клієнта.

Протокол HTTP (Hyper Text Transfer Protocol). Забезпечує передачу з віддаленого

веб-серверу до локального комп’ютера документів у форматі HTML і навпаки.

За допомогою протоколу HTTP організується відправлення запитів до веб-

серверу, обробка його відповіді і формування інформації у вікні браузера.

Протоколи для роботи з електронною поштою. Призначені для організації

доставки та передачі повідомлень через поштовий сервер.

250

Протокол SMTP (Simple Mail Transfer Protocol). Відповідає за відправлення

листів від клієнта до поштового серверу. Дозволяє відправляти повідомлення на кілька

адрес, проміжні збереження, пересилання копій на інші адреси.

Протокол РОР3 (Post Office Protocol). Доставка листів від поштового серверу до

клієнта. Цей протокол має вбудовані механізми розпізнавання адрес електронної

пошти, а також модулі підвищення надійності отримання повідомлень.

Протоколи FTP, TelNet та інші. Призначені для постачання інформації до

програм-клієнтів відповідних служб.

З появою можливостей під’єднання до Інтернету мобільних пристроїв

(телефонів, смартфонів, КПК) застосовується WAP протокол, який надає доступ до

різних служб Інтернету.

Протоколи транспортного рівня

Керують передачею інформації. Основним завданням є контроль правильності

передачі даних, а також забезпечення надійної доставки даних до призначеного

комп’ютера.

Протокол отримує інформацію від протоколів прикладного рівня і розділяє її на

окремі частинки – пакети. Важливою частиною пакету є його заголовок, в якому

зазначається: номер пакету, інформація про комп’ютер-відправник та комп’ютер-

приймач, а також контрольна сума, що потрібна для перевірки цілісності пакету.

Для подальшої передачі пакет скеровується на наступний рівень (в межах цієї

лекції - мережний) і далі по мережі до комп’ютер-приймача і звідти має надійти

підтвердження про прийом пакету. Якщо пакет не дійшов, загубився або пошкодився,

його буде надіслано ще раз. Після надходження пакетів до місця призначення, протокол

транспортного рівня комп’ютера-приймача аналізує їх заголовки, об’єднує пакети до

єдиного цілого і відправляє інформацію до протоколів прикладного рівня.

Щоб запобігти спотворенню інформації при пакетуванні комп’ютер-відправник

обчислює і вписує у заголовок контрольну суму. Комп’ютер-приймач за тим же

алгоритмом обчислює свою контрольну суму для цього пакету і порівнює її з тою, що є

у заголовку і, якщо сума не збігається, пакет вважається спотвореним і надсилається

ще раз. Такий спосіб передачі інформації є доволі зручним і швидким.

251

Самим поширеним і відомим є протокол TCP (Transmission Control Protocol),

який має давню історію, є одним з найперших транспортних протоколів і постійно

вдосконалюється.

Протоколи мережного рівня

Здійснює взаємодію конкретних комп’ютерів мережі, тобто визначає маршрут

руху інформації всередині мережі. Такий процес називається маршрутизацією. На

шляху між комп’ютером-клієнтом та комп’ютером-сервером може знаходитися кілька

проміжних комп’ютерів, які називаються маршрутизаторами. Маршрутизатор визначає,

які на даний момент з’єднання існують і є менш завантаженими для передачі пакету.

Тому пакети не завжди передаються одним шляхом і за однаковий час.

На мережному рівні комп’ютера-приймача пакети накопичуються

(буферизуються), потім передаються до протоколу транспортного рівня.

Найпопулярнішим і відомим мережним протоколом є ІР-протокол (InterNet Protocol).

Ще одним призначенням ІР-протоколу є забезпечення адресації під час пересилання

інформації.

Базовий рівень. Цей рівень є найнижчим рівнем програмного забезпечення.

Відповідає за взаємодію з базовими апаратними засобами. Базове програмне

забезпечення міститься у складі базового апаратного забезпечення і зберігається у

спеціальних мікросхемах постійного запам’ятовуючого пристрою (ПЗП), утворюючи

базову систему введення-виведення BIOS. Програми та дані записуються у ПЗП на

етапі виробництва і перевстановити їх досить складно.

Системний рівень – є перехідним. Програми цього рівня забезпечують

взаємодію інших програм комп’ютера з програмами базового рівня і безпосередньо з

апаратним забезпеченням. Від програм цього рівня залежать експлуатаційні показники

всієї обчислювальної системи. При під’єднанні до комп’ютера нового обладнання, на

системному рівні повинна бути встановлена програма, що забезпечує для решти

програм взаємозв’язок із цим пристроєм. Конкретні програми, призначені для

взаємодії з конкретними пристроями, називають драйверами.

252

Інший клас програм системного рівня відповідає за взаємодію з користувачем.

Завдяки йому є можливість вводити дані у обчислювальну систему, керувати її

роботою й отримувати результат у зручній формі. Це засоби забезпечення

користувацького інтерфейсу, від них залежить зручність та продуктивність роботи з

комп’ютером.

Сукупність програмного забезпечення системного рівня утворює ядро

операційної системи комп’ютера. Наявність ядра операційної системи – є першою

умовою для можливості практичної роботи користувача з обчислювальною системою.

Ядро операційної системи виконує такі функції: керування пам’яттю, процесами

введення-виведення, файловою системою, організація взаємодії та диспетчеризація

процесів, облік використання ресурсів, оброблення команд і т.д.

Службовий рівень. Програми цього рівня взаємодіють як із програмами базового

рівня, так і з програмами системного рівня. Призначення службових програм (утиліт)

полягає у автоматизації робіт по перевірці та налаштуванню комп’ютерної системи, а

також для покращення функцій системних програм. Деякі службові програми

(програми обслуговування) відразу додають до складу операційної системи,

доповнюючи її ядро, але більшість є зовнішніми програмами і розширюють функції

операційної системи. Тобто, у розробці службових програм відслідковуються два

напрямки: інтеграція з операційною системою та автономне функціонування.

Класифікація службових програмних засобів:

1. Диспетчери файлів (файлові менеджери). За їх допомогою виконується

більшість операцій по обслуговуванню файлової структури копіювання, переміщення,

перейменування файлів, створення каталогів (папок), знищення об’єктів, пошук файлів

та навігація у файловій структурі. Базові програмні засоби містяться у складі програм

системного рівня і встановлюються разом з операційною системою

2. Засоби стиснення даних (архіватори). Призначені для створення архівів.

Архівні файли мають підвищену щільність запису інформації і відповідно,

ефективніше використовуються носії інформації.

3. Засоби діагностики. Призначені для автоматизації процесів діагностування

програмного та апаратного забезпечення. Їх використовують для виправлення помилок

і для оптимізації роботи комп’ютерної системи.

253

4. Програми інсталяції (встановлення). Призначені для контролю за додаванням

у поточну програмну конфігурацію нового програмного забезпечення. Вони слідкують

за станом і зміною оточуючого програмного середовища, відслідковують та

протоколюють утворення нових зв’язків, загублені під час знищення певних програм.

Прості засоби управління встановленням та знищенням програм містяться у складі

операційної системи, але можуть використовуватись і додаткові службові програми.

<<< < Предыдущая 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 1213 / 1813 14 15 16 17 18 > Следующая >>>

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]

#
01.05.2025698.88 Кб0Додаток (1).doc
#
01.03.202527.94 Кб0Документ Microsoft Office Word (9).docx
#
19.11.201935.9 Кб4Документ Microsoft Office Word (9).docx
#
14.02.201638.25 Кб39Документ Microsoft Word (12).docx
#
14.02.201629.46 Кб13Документ Microsoft Word (4).docx
#
01.07.2025891.39 Кб0Документ Microsoft Word.doc
#
14.02.2016172.54 Кб12Документ Microsoft Word.doc
#
14.02.2016269.77 Кб89Документ Microsoft Word.docx
#
14.02.201670.12 Кб24Документ Microsoft Word.docx
#
01.05.2025159.7 Кб0Документ WordPad.doc
#
20.09.201941.64 Кб46доповідь діплом.docx