3.2.3. Елементарні показники

Рентабельність інвестицій R_і (проста норма прибутку), що відноситься до елементарних показників:

(3.15)

Ця формула стосується статичних задач, коли інвестиції К здійснюються на протязі першого року, а поточний прибуток П_pt не змінюється за розрахунковий період. У цьому випадку R_і дорівнює ВНР, тобто .

R_і характеризує частку капіталовкладень, яка повертається щорічно у вигляді прибутку. Цей показник рекомендується як критерій загальної ефективності (умова: R_і >E ) для статичних задач.

У динамічних задачах R_іt може, в разі необхідності, використовуватись для характеристики зміни рентабельності за роки розрахункового періоду, особливо для його характерних років (періоду освоєння проектної потужності, періоду нормальної експлуатації). В цьому випадку R_іt і П_pt означають, відповідно, рентабельність та поточний прибуток за рік t, а К - суму капітальних вкладень за роки, що передують t (без дисконтування).

Елементарний показник термін окупності (Т_ок) в статичних задачах дорівнює оберненій величині рентабельності інвестицій R_і (при цьому Т_ок = Т_п)

(3.16)

Т_ок рекомендується використовувати як критерій загальної ефективності у статичних задачах для характеристики періоду повернення капіталу. Оскільки для цих задач розрахунковий період , критерій ефективності є тотожним критерію : або _.

3.2.4. Вибір критерію і прийняття рішення для вибору варіантів схем електротехнічної частини електричної станції

В задачах вибору, для яких будівництво триває більше одного року або здійснюється за чергами і (або) поточні показники змінюються на протязі розрахункового періоду, рекомендовано використовувати як основний критеріальний показник інтегральний ефект (3.5), а в якості додаткового – внутрішню норму рентабельності (3.9), період повернення капіталу (3.11) і рентабельність з доходів (3.13).

Для задач, в яких будівництво станції триває не більше одного року та поточні показники постійні на протязі всього розрахункового періоду, рекомендується, як основний критеріальний показник, використовувати інтегральний ефект (3.8), а в якості додаткових використовувати такі показники як рентабельність інвестицій R_i (3.15), яка в цьому випадку дорівнює ВНР, і термін окупності (3.16), рівний T_п.

При порівнянні варіантів у задачах, які не вимагають визначення загальної ефективності та в яких доходи ідентичні для всіх варіантів, порівнювальна ефективність може оцінюватись шляхом порівняння затратної частини інтегрального ефекту (сумарних дисконтованих затрат) З_дс.

До таких випадків відносять задачі, коли фінансування будівництва електротехнічних об’єктів передбачається у складі інших проектів, а також деякі оптимізаційні розрахунки, наприклад, вибір параметрів основного устаткування об'єкту, вибір оптимальної структури електротехнічної частини станції, обґрунтування нових типів обладнання і т.і.

При виникненні в році t залишкової або ліквідної вартості Л_t її слід відняти від затрат відповідного року.

В загальному випадку З_дс можна отримати у такому вигляді:

_, (3.17)

де:

Для статичних задач можна використовувати:

(3.18)

У цій формулі, як і в попередній, витрати В визначаються без амортизаційних відрахувань.

Критерієм порівняння є умова:

. (3.19)

За отриманими значеннями критерію не рекомендується автоматично приймати рішення про вигідність інвестицій та вибору варіантів. Необхідно враховувати точність і вірогідність початкової інформації, а також додаткові чинники, які не могли бути враховані кількісно в розрахунках.

Такими чинниками являються:

• ціни (тарифи);

• перспективні графіки навантаження станції на різних рівнях напруги;

• економічні нормативи (наприклад, норма дисконту Е) і т. д., тому що вони часто не можуть бути детерміновані однозначно.

Тому основою для прийняття рішення стосовно інвестицій та вибору варіантів в ряді випадків повинна бути не формально підраховане значення критерію, а сукупність його очікуваних значень, обмежена можливими змінами вихідної інформації та економічних нормативів.

Особливо важливим є перевірка стійкості результату до зміни початкової інформації для задач, які потребують великих затрат і тривалого часу реалізації, а також у випадках, коли показники, що визначаються у відносних одиницях (ВНР і R_д.), наближаються до своїх критеріальних значень (відповідно Е і 1,0). При цьому рекомендується використати методи врахування невизначеності вихідної інформації.