- •Сутність, складові та засади організації місцевих фінансів
- •1.2. Історичні аспекти розвитку інституту місцевого самоврядування
- •1.3. Основні принципи та функції місцевих фінансів
- •1.4. Склад та структура інститутів місцевих фінансів
- •1. Інститут громадських послуг
- •1.5. Нормативно-правове регулювання місцевих фінансів
- •Фінансова політика місцевих органів влади
- •2.1. Інститут місцевого самоврядування
- •2.2. Склад та структура фінансових ресурсів місцевого самоврядування
- •2.1. Інститут місцевого самоврядування
- •2.2. Склад та структура фінансових ресурсів місцевого самоврядування
- •Світовий досвіду організації місцевих фінансів
- •3.2. Зарубіжний досвід місцевого оподаткування
- •3.3. Позабюджетні фонди у Європейських країнах
- •3.4. Міжбюджетні відносини та касове виконання бюджетів
- •Механізм управління фінансами на місцевому рівні
- •Календарний графік складання, розгляду, затвердження, виконання місцевих бюджетів України та складання звітності
- •4.2. Організація бюджетного процесу на місцевому рівні
- •4.3. Основні принципи планування та прогнозування доходів і видатків місцевих бюджетів
- •Органи управління та фінансовий контроль на місцевому рівні
- •5.2. Казначейське обслуговування місцевих органів влади
- •5.3. Фінансовий контроль на місцевому рівні
- •Місцеві бюджети як основа фінансової бази місцевих органів влади
- •6.2. Місцевий бюджет: склад, структура та принципи побудови
- •6.3. Інвестиційна складова місцевих бюджетів
- •Планування та формування доходів бюджетів місцевого рівня
- •7.2. Доходи поточного (операційного) бюджету та бюджету розвитку
- •7.3. Місцеві податки та збори
- •Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки
- •Єдиний податок
- •Збір за місця для паркування транспортних засобів
- •Збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності
- •7.4. Розрахунок доходної частини бюджету
- •Позабюджетні фонди та місцеве запозичення у системі місцевих фінансів
- •8.1. Історичні аспекти розвитку місцевого запозичення
- •8.2. Поняття та види місцевих позик
- •Порівняння характерних ознак місцевих запозичень
- •8.3. Порядок розрахунку та надання місцевих позик
- •8.4. Цільові фонди
- •Планування та фінансування видатків місцевих бюджетів
- •9.1. Теоретичні засади планування видатків бюджету
- •9.2. Поняття, функції та класифікація видатків місцевих бюджетів
- •9.3. Склад та структура видатків місцевих бюджетів
- •9.4. Поняття бюджетних програм та методологія щодо їх оцінювання
- •Міжбюджетні відносини місцевих органів влади
- •10.1. Поняття міжурядових фінансових відносин
- •10.2. Інструменти міжбюджетних відносин
- •10.3. Поняття та суть фінансового вирівнювання
- •10.1. Поняття міжурядових фінансових відносин
- •10.2. Інструменти міжбюджетних відносин
- •10.3. Поняття та суть фінансового вирівнювання
- •Організація фінансової діяльності підприємств місцевого господарства
- •11.1. Поняття місцевого господарства
- •11.2. Складові елементи місцевого господарства
- •11.3. Інфраструктура місцевого господарства
- •11.1. Поняття місцевого господарства
- •11.2. Складові елементи місцевого господарства
- •11.3. Інфраструктура місцевого госопдарства
- •Фінанси підприємств комунального господарства
- •12.2. Види комунальних підприємств
- •12.3. Фінансові ресурси підприємств комунальної власності
- •Фінансова діяльність житлово-експлуатаційного комплексу
- •13.1. Суть, склад та структура жкг
- •13.2. Фінансові показники діяльності житлово-комунального господарства
- •13.3. Механізми формування тарифів на житлово-комунальні послуги
- •13.1. Суть, склад та структура жкг
- •13.2. Фінансові показники діяльності житлово-комунального господарства
- •13.3. Механізми формування тарифів на житлово-комунальні послуги
- •Формування одноставкових тарифів на послуги з централізованого опалення
- •Загальні підходи до формування тарифів на послуги з централізованого постачання гарячої води
- •Державно-приватного партнерства в оптимізації фінансування інфраструктури місцевого господарства
- •Глосарій
- •161 Конспект лекцій для студентів денної, заочної та скороченої форми навчання
11.2. Складові елементи місцевого господарства
Ефективність діяльності галузей місцеве господарство залежить від рівня їхньої функціональної організації, управління, інформаційного забезпечення, а також від умов розміщення у функціональній і архітектурно-планувальній структурі території.
За однією з існуючих класифікацій заклади й підприємства, діяльність яких спрямована на забезпечення життєдіяльності суспільства в цілому, належать до місцевотвірної групи; а підприємства і заклади, що забезпечують життєдіяльність міського організму, − місцевозабезпечуючої, орієнтовані на обслуговування населення - до обслуговуючої.
Між цими сферами існує безперервний зв'язок. Підприємства другої сфери надають підприємствам першої сфери матеріально-технічні ресурси і послуги, необхідні для виробничої діяльності останніх, такі як тепло, енергія, вода, газ, послуги очисної мережі міста, продукція будівництва та ін. В свою чергу, підприємства місцевозабезпечуючої бази використовують багато видів продукції, що надаються підприємствами і організаціями місцевотвірної групи - сировина, енергія, устаткування, промислові матеріали, інженерно-технічні і управлінські кадри тощо.
Розмір і склад місцеве господарство визначаються чисельністю населення, темпами його зростання, територією міста та зонами його впливу. Ці та інші фактори певною мірою залежать від величини, складу і темпів зростання місцевотвірної бази.
В складі місцеве господарство розрізняють заклади охорони здоров’я, освіти і культури, підприємства житлово-комунального господарства (ЖКГ), міської торгівлі, побутових послуг, виробництва місцевих будівельних матеріалів. Вагомішим серед інших є житлово-комунальне господарство, яке, в свою чергу, складається з житлового, комунального господарства і міського благоустрою (рис. 22).
Рис. 22. Інформаційна схема міського господарства
Житлово-комунальне господарство − це галузь, яка забезпечує першочергові потреби населення і суттєво впливає на створення необхідних умов для функціонування всього господарства країни.
Побутове обслуговування являє собою багатогалузеве господарство. Побутове обслуговування населення - організована діяльність суб'єктів підприємницької діяльності, пов'язана з наданням побутових послуг. Побутова послуга - вид діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, пов'язаної із задоволенням конкретної побутової потреби індивідуального замовника. Існують декілька основних типів підприємств побутового обслуговування населення: виробничі об’єднання та спеціалізовані підприємства централізованого виробництва; комбінати побутового обслуговування, що мають у своєму складі декілька цехів або майстерень, розміщених в одній будівлі, які спеціалізуються на наданні певних послуг; майстерні, ательє, цехи, ремонтно-будівельні контори, фотографія, пункти прокату, сільські будинки побуту та ін.
Специфічною особливістю місцеве господарство є те, що більшість підприємств не створюють матеріальної продукції, а надають послуги. Однак це не може бути підставою для того, щоб класифікувати міське господарство як невиробничу сферу, оскільки послуги надаються переважно підприємствам виробничої сфери. Спожиті цими підприємствами послуги збільшують вартість створеної на них продукції, оскільки сам процес надання послуги створює вартість. Віднесення міських підприємств до невиробничої сфери позбавляє можливості правильно визначити обсяг суспільного продукту та національного доходу, їх розподіл, перерозподіл і використання.
До нематеріальної сфери виробництва доцільно віднести підприємства, які надають послуги безпосередньо населенню. Вони не є ланкою єдиного суспільного процесу виробництва і споживаються населенням в момент їх придбання (послуги перукарень, транспорту, парків, готелів тощо).
Відмінною рисою надання послуг, які не мають фізичної форми втілення, є співпадання процесу виробництва і споживання послуги у часі і просторі.
Це явище призводить до таких характерних особливостей:
- неможливість накопичення, зберігання і транспортування послуг, що збільшує ступінь підприємницького ризику і вимагає більш точного врахування фактора часу і сезонності, годин пікових навантажень протягом доби;
- ускладнений вибір споживача, який може оцінити корисність послуги тільки після її споживання і заздалегідь оцінити її тільки приблизно;
- нерозривний зв’язок послуги і виробника. У процесі її надання завжди здійснюється особистий контакт виробника і споживача. Це ставить залежним результат діяльності підприємства не тільки від професійних навичок і знань персоналу, але й від їх комунікативних здібностей;
- участь споживача у виробничому процесі і можливість впливати на нього. Це вимагає від виробника готовності оперативного реагування на непередбачувані обставини, а споживачеві дозволяє отримати послугу необхідної для нього якості;
- труднощі у визначенні якісних показників. Послуга існує у вигляді живої людської праці і неможливо гарантувати постійність її якості. З метою зменшення впливу цього фактора підприємства сфери послуг вирішують питання підвищення кваліфікації працівників, впровадження новітніх технологій, визначення матеріальних факторів, що впливають на якість послуги.
