II. Основи планування медико-санітарного забезпечення населення при надзвичайних ситуаціях

Важливими елементами управління службою МК при підготовці до медико-санітарного забезпечення населення при НС є прийняття рішення і планування медико-санітарного забезпечення.

Прийняття рішення і його оформлення у вигляді Плану медико-санітарного забезпечення населення на випадок НС складають основний зміст роботи керівника усякої ланки служби МК і її органу управління в період підготовки до роботи при НС. Рішення на медико-санітарне забезпечення є основою управління.

Рішення за змістом і формою повинне:

• відповідати принципам медико-санітарного забезпечення, замислу старшого начальника і його рішенню на виконання завдань, що стоять перед службою МК;

• забезпечувати найбільш ефективне, оперативне і економне виконання комплексу заходів з ліквідації медико-санітарних наслідків конкретних НС;

• бути обґрунтованим, точним, повним, конкретним, відрізнятися стислістю і ясністю викладу.

Крім того, важливою вимогою до рішення є своєчасність його прийняття або уточнення, що забезпечує можливість всебічної і своєчасної підготовки сил і засобів служби МК до роботи в НС, а також виконання підлеглими завдань в відведені строки. Очевидно, що навіть саме оптимальне і доцільне рішення не дає позитивного результату, якщо воно не доведене до виконавців чи доведено з запізненням.

В підготовці даних для прийняття рішення і його оформленні приймає активну участь вісь особовий склад органу управління (у відповідності з функціональними обов’язками).

Керівник служби МК повинний добре знати обстановку, володіти навичками її творчої оцінки і методиками розробки рішення, знати закономірності медико-санітарного забезпечення в різноманітних НС.

Робота з прийняття рішення і планування медико-санітарного забезпечення звичайно проводиться в наступній послідовності:

• збір і систематизація вихідної інформації (даних обстановки);

• з’ясування завдання служби МК (формувань, закладів);

• розрахунок часу;

• визначення заходів, вказівки про проведення яких потрібно віддати негайно (попередні розпорядження);

• оцінка обстановки і проведення медико-тактичних розрахунків;

• розробка замислу медико-санітарного забезпечення;

• прийняття рішення на медико-санітарне забезпечення;

• дача необхідних даних в документи управління ліквідацією наслідків НС (вищим органам управління служби МК);

• конкретизація порядку виконання рішень;

• оформлення і затвердження рішення на медико-санітарне забезпечення (план медико-санітарного забезпечення);

• оформлення документів планування, призначених для об’єктів управління.

На практиці ряд вказаних заходів найчастіше виконуються практично одночасно.

В рішенні на організацію медико-санітарного забезпечення населення в НС повинні бути визначені:

• основні завдання служби МК і умови їх виконання;

• можлива величина санітарних втрат і характер їх виникнення;

• найбільш раціональна угрупування сил і засобів служби МК до початку медико-санітарного забезпечення, маневрування ними в ході медико-санітарного забезпечення і обсяг медичної допомоги на ЕМЕ;

• порядок евакуації уражених (хворих) в ході медико-санітарного забезпечення;

• основні санітарно-гігієнічні і протиепідемічні заходи при підготовці і в ході медико-санітарного забезпечення;

• основні заходи служби МК щодо захисту, охорони сил і засобів служби МК;

• основні заходи з організації забезпечення медичним майном, трансфузійно-інфузійними засобами і киснем;

• резерв сил і засобів служби МК і порядок їх використання;

• управління силами і засобами служби МК в ході медико-санітарного забезпечення.

Основним документом управління службою МК є План медико-санітарного забезпечення населення на випадок виникнення НС, який розробляється на всіх рівнях ДСМК України відповідними органами управління і штабами служби за участю органів управління інших міністерств і відомств, на які покладені обов’язки з ліквідації медико-санітарних наслідків НС.

План медико-санітарного забезпечення населення на випадок виникнення НС представляє комплект документів, який забезпечує чіткий і своєчасний перевід служби в режими підвищеної готовності і надзвичайної ситуації, ефективну організацію медико-санітарного забезпечення при ліквідації наслідків НС, і повинний включати:

• медико-тактичну характеристику даної території (об’єкту) з урахуванням імовірних НС;

• характеристику служби МК даного рівня;

• календарний план переводу служби МК в різні режими готовності;

• приватні плани медико-санітарного забезпечення при ліквідації медико-санітарних наслідків конкретних (найбільш імовірних) НС.

План медико-санітарного забезпечення населення на випадок виникнення НС, як правило, оформлюється письмово з доданням необхідних карт, схем, розрахункових таблиць і з використанням умовних позначок і знаків.

Планування медико-санітарного забезпечення населення за умов НС здійснюється як на центральному, так і на територіальному рівнях.

Ефективне планування медико-санітарного забезпечення населення за умов НС можливе при досконалому володінні ситуацією в закладі, регіоні, знанні вимог правових, нормативних та директивних документів.

Складовими медико-санітарного забезпечення населення є лікувально-евакуаційне, а також санітарно-протиепідемічне забезпечення, заходи з медичного захисту населення, організація забезпечення медичним майном, організація управління силами і засобами служби МК, виконання яких покладено на ДСМК.

Згідно з положенням про Службу передбачено, що вона здійснює свою діяльність за “Планами медико-санітарного забезпечення населення на випадок виникнення НС”.

Плани медико-санітарного забезпечення населення на випадок виникнення НС на центральному рівні розробляються МОЗ України, попередньо розглядаються Центральною координаційною комісією і затверджуються Урядом. На територіальному - вони розробляються в МОЗ АРК, управліннях охорони здоров’я обласних (міських) державних адміністраціях, розглядаються територіальними координаційними комісіями і затверджуються відповідно урядом АРК і обласними (міськими) державними адміністраціями.

Основною метою планування є аналіз реального стану всіх ланок системи ОЗ адміністративної території та їх готовність до функціонування в умовах НС, стан ліжкового фонду ЛПЗ і можливість його перепрофілювання та розгортання додаткових ліжок, матеріально-технічний стан медичних закладів та створених на їх базі медичних формувань ДСМК, наявність резерву медичного, санітарно-гігієнічного та спеціального майна.

Основою для планування ЛЕЗ є прогнозовані розміри і структура санітарних втрат, які в свою чергу визначаються:

• своєчасністю оповіщення населення;

• характером уражаючих факторів;

• наявністю і можливістю використання засобів індивідуального і колективного медичного захисту;

• оперативністю і адекватністю реагування аварійно-рятувальних формувань;

• інформацією про санітарно-епідемічний стан у зонах прогнозованих НС.

Підставою для організації розробки Плану медико-санітарного забезпечення населення на випадок виникнення НС є наказ МОЗ України та затверджене останнім Завдання на планування.

Останнє визначає мінімум вимог, обов’язкових для виконання при плануванні, а саме:

- прогноз медико-тактичної обстановки в межах адміністративної території;

- основні завдання медико-санітарного забезпечення населення, що витікають із прогнозованої обстановки;

- склад і чисельність медичних формувань Служби, кількість і профіль ліжко-місць на центральному і територіальному рівні;

- терміни приведення у готовність медичних формувань і ліжкової мережі для прийому постраждалих;

- порядок постачання медичних формувань медичним майном;

- склад, терміни приведення у готовність сил і засобів, що виділяються різними міністерствами та відомствами;

- розташування пунктів управління з ліквідації медико-санітарних наслідків і порядок надання повідомлень.

Після отримання наказу МОЗ та Завдання на планування територіальні центри ЕМД готують проект наказу органу управління ОЗ адміністративної території. Затверджуються відповідні завдання закладам Служби на планування заходів з медико-санітарного забезпечення, проводяться відповідні розрахунки і визначається кількість і профіль формувань та додаткового ліжкового фонду Служби.

З метою єдиного розуміння і послідовності проведення плануючих заходів стосовно медико-санітарного забезпечення населення плануючі документи повинні відповідати таким вимогам:

- мати сучасний погляд на організацію і тактику Служби;

- відтворювати реальне положення стану сил і засобів, органів управління відповідного рівня Служби;

- бути доступними розумінню і аналізу без додаткових розрахунків.

Планування заходів щодо медичного забезпечення населення за умов НС здійснюється на п’яти рівнях:

План першого рівня розробляється фахівцями медичного закладу, узгоджується з органами управління ОЗ і затверджується керівником закладу.

Плани другого (район) і третього (місто) рівнів розробляються органами управління ОЗ району або міста, погоджуються з органом управління вищого рівня і затверджуються начальниками управлінь (відділів) ОЗ адміністративного району або міста.

Плани четвертого рівня складають в МОЗ АРК, обласних (міських) управліннях ОЗ, погоджуються в територіальних координаційних комісіях Служби і затверджуються керівниками відповідних адміністрацій.

План п’ятого рівня розробляється МОЗ України, погоджується на засіданні Центральної координаційної комісії ДСМК і затверджується Урядом України.

План медичного забезпечення населення за умов НС має включати такі основні розділи:

Розділ 1. Коротка характеристика сил і засобів системи ОЗ (об’єкт, адміністративна територія).

Розділ 2. Прогноз медико-санітарної обстановки на території забезпечення.

Розділ 3. Заходи щодо ліквідації медико-санітарних наслідків НС.

3.1. Організація медичної розвідки.

3.2. Організація лікувально-евакуаційного забезпечення.

3.3. Організація санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів.

3.4. Організація медичного постачання.

Розділ 4. Організація управління, зв’язку і оповіщення.

План оформляється у 3-х примірниках і подається:

- перший – в орган управління ОЗ адміністративної території;

- другий – у територіальний центр ЕМД і МК;

- третій – в УНПЦ ЕМД і МК.

Територіальні центри екстреної медичної допомоги та їх роль у проведенні планування

Територіальні центри екстреної медичної допомоги (далі Центри) входять до складу ДСМК територіального рівня, як головні організаційно-методичні заклади, на які покладено функції управління Службою адміністративної території. Тому основне призначення Центру є організація надання ЕМД населенню території за умов НС, прогнозування медико-санітарних наслідків в зоні обслуговування та планування заходів з їх ліквідації.

Центр виконує функції базового закладу територіальної координаційної комісії Служби, організує розробку проекту Плану роботи комісії, готує її засідання, узгоджує проекти рішень цих засідань та після їх прийняття, контролює виконання. Для реалізації свого призначення на Центр покладено низку завдань та виконання певних функцій:

в повсякденних умовах:

На підставі прогнозування медико-санітарних наслідків НС розробляє рекомендації щодо здійснення конкретних скоординованих заходів з метою зниження їх негативного впливу на здоров’я і життєдіяльність населення і захисту довкілля.

Проведена в цьому напрямку робота є основою для розробки та обґрунтування проекту плану медико-санітарного забезпечення населення адміністративної території в надзвичайних ситуаціях.