Та виведення чужерідних речовин з організму (Оксенгендлер, 1982).

Токсична дія СДОР на організм людини визначається такими факторами:

• фізичні якості СДОР (агрегатний стан – рідина, аерозоль, розчинність у воді, жирах, швидкість гідролізу, летючість, температура кипіння, затвердіння, спалаху);

• хімічні властивості СДОР використовуються при проведенні індикації, дегазації, при наданні медичної допомоги та лікування отруєних (ІПП, антидоти);

• шляхи надходження СДОР в організм – інгаляційний, через шкірний покрив та слизові оболонки, стравохід, а також через опікові поверхні та рани; при будь-якому шляху надходження СДОР в організм людини можливі три види дії (рефлекторна, місцева та загальнорезорбтивна);

• метеоумови – напрямок та швидкість вітру, температура повітря та ґрунту, опади, вертикальна стійкість повітря;

• токсична концентрація СДОР в повітрі, в воді, продуктах харчування та інших середовищах, яка визначається:

• гранично допустимою концентрацією (дозою) – найбільша кількість токсичної речовини, при якій симптоми отруєння не наступають;

• пороговою концентрацією (дозою) – найменша кількість токсичної речовини, яка викликає початкові симптоми отруєння;

• середньосмертельною дозою, яка викликає загибель 50% уражених LD₅₀;

• абсолютно смертельною дозою, яка приводять до загибелі 100% уражених.

Деякі хімічні сполуки, що належать до СДОР (хлор, фосген, синильна кислота тощо), в минулому застосовувалися як бойові отруйні речовини (БОР). А це означає, що поділ багатьох із хімічних сполучень на БОР та СДОР є умовним. В сучасних умовах не виключаються випадки застосування БОР терористами проти цивільного населення.

За ступенем небезпеки для організму СДОР поділяють:

I - надзвичайно небезпечні;

II - високонебезпечні;

III - помірно небезпечні;

IV - малонебезпечні.

За стійкістю СДОР (БОР) розрізняють:

• нестійкі ОР - НОР (термін дії від декількох хвилин до 1-2 годин), наприклад: синильна кислота, фосген, психохімічні й подразливі ОР;

• стійкі ОР - СОР (тривалість вражаючої дії від кількох годин до багатьох тижнів або навіть місяців), наприклад: Ві-ікс, іприт.

Нестійкі ОР (НОР) – речовини, термін дії яких становить від декількох хвилин до 1-2 годин. Їх використовують для зараження приземних шарів атмосфери в пароподібному, аерозольному (у вигляді найдрібніших частинок суспензії) стані. Такі ОР, як синильна кислота і фосген, які внаслідок високої леткості заражають приземний шар атмосфери, утворюють первинну заражену хмару, яка пересувається в напрямку руху повітря. Психохімічні й подразливі ОР також належать до категорії нестійких, якщо їх застосовують із метою зараження приземного шару повітря. При осіданні на місцевість ці ОР здатні зберігати вражаючу дію протягом тривалого часу (декілька тижнів).

Стійкі ОР (СОР) використовують в аерозольному, крапельно-рідинному, а також у вигляді спеціальних згущених рецептур. Основним способом застосування вважають аерозольний. СОР стійкі до дії вологи і здатні протягом тривалого часу зберігати уражаючи властивості при зараженні як місцевості, так і водоймищ. Тривалість вражаючої дії залежить від виду ОР, пори року, температури повітря, характеру місцевості й може коливатися від кількох годин до багатьох тижнів або навіть місяців. Найбільш типовими представниками СОР є Ві-ікс та іприт.

За швидкістю розвитку уражаючої дії СДОР (БОР) поділяють на:

• швидкодіючі (ураження розвиваються через хвилини, десятки хвилин після дії СДОР);

• сповільненої дії (з моменту контакту ураження розвивається після прихованого періоду тривалістю від 1 до 10-12 год).

За показниками виводу із строю СДОР (БОР) умовно поділяють на такі групи:

• ОР смертельної дії (фосфорорганічні ОР, іприт);

• ОР, які тимчасово виводять із строю (психохімічні);

• ОР, які короткочасно виводять із строю (подразливі й сльозоточиві).

За клінічною картиною ураження виділяють 6 груп СДОР, які можуть викликати масові ураження людей при аваріях з їх викидом в навколишнє середовище:

1. Речовини переважно задушливої дії:

а) з вираженою припікаючою дією (хлор, трихлористий фосфор);

б) зі слабкою припікаючою дією (фосген, хлорпікрин, хлорид сірки).

2. Речовини переважно загальноотруйної дії (оксид вуглецю, синильна кислота, етиленхлоргідрин).

3. Речовини, яким властиві задушлива та загальноотруйна дія:

а) з вираженою припікаючою дією (акрилонтрил);

б) зі слабкою припікаючою дією (сірководень, оксид азоту, сірчаний ангідрид).

4. Нейротропні отрути, тобто речовини, які порушують функції ЦНС та периферичної нервової системи (ФОС).

5. Речовини, яким властиві задушлива та нейротоксична дії (аміак).

6. Метаболічні отрути (етиленоксид, діметилсульфат, діоксин).

Клінічна картина уражень СДОР задушливої дії

Тяжкий ступінь ураження:

відчуття різі в очах, стиснення в грудях, кашель, запаморочення (рефлекторна стадія), прихований період до 1-3 годин, в стадії набряку легень приєднається серцево-судинна недостатність, смерть може настати від паралічу дихального та серцево-судинного центрів, в стадії вирішення ускладнення (тромбози судин, інфаркт у легенях, нирках, міокарді, гангрена кінцівок, запалення чи абсцес легень, рецидивні бронхіти, астматичні стани і функціональні розлади ССС.

Середній ступінь ураження:

латентний період до 3-5 годин, клінічні прояви менше виражені, може розвинутися набряк легень або виражена токсична пневмонія, яка легко лікується і має сприятливий перебіг.

Легкий ступінь ураження:

латентний період до 8 годин, потім слабкість, запаморочення, незначна ядуха, відчуття стиснення в грудях, кашель, субфебрильна температура тіла, явища гострого бронхіту починають зникати через 5-6 днів.

Клінічна картина уражень СДОР загальноотруйної дії

Основні клінічні форми перебігу: - блискавична (апоплексична);

- сповільнена.

Блискавична форма:

симптоми ураження розвиваються надзвичайно швидко: ядуха, рухове збудження, непритомність, клоніко-тонічні судоми, смерть настає в перші хвилини після зупинки дихання.

При сповільненій формі

перебігу отруєння чітко проявляється стадійність розвитку патологічного процесу, в якому виділяють три ступені тяжкості.

Легкий ступінь отруєння:

неприємний смак гіркоти в роті, загальна слабкість та запаморочення, оніміння в роті, слинотеча, м’язова слабкість, ядуха, головний біль, розлади сну. Як правило, настає видужання.

Середній ступінь отруєння:

крім названих симптомів, приєднаються загальне збудження, почуття страху, дихання стає частим і поверхневим, окремі короткочасні напади клонічних судом, розлад функції ССС.

Тяжкий ступінь отруєння:

симптоми як при блискавичній формі, але ураження розвивається поступово, в декілька стадій: початкова, диспноетична, судомна, паралітична.

Клінічна картина уражень ФОС (нервово-паралітичної дії)

Легка ступінь:

стійкий міоз, біль в очах, зниження гостроти зору (перші ознаки ураження ФОР), гіперемія слизових, незначне збудження, утруднення дихання, відчуття нестачі повітря

У зв’язку з тим, що клінічне ураження легкого ступеня може проявитися з переважанням тих або інших симптомів отруєння, виділяють такі форми перебігу інтоксикації:

- міотична форма (провідним є порушення зору);

- диспноетична форма (переважають симптоми із боку дихальної системи):

- невротична форма (порушення нервово-психічної сфери):

- кардіальна форма (порушення функцій ССС);

- шлунково-кишкова форма (біль у животі й розлади функції травлення).

Середня ступінь ураження ФОР

характеризується вираженим бронхоспазмом, різкім утрудненням дихання, значною салівацією, бронхореєю, а також в наявності болюче відчуття тягаря і стиснення в грудях, більш виражені порушення органу зору, очі набряклі, різко виражена гіперемія слизових оболонок, різні перешкоджання бачення, сильні болі в очних яблуках та лобних пазухах, глибокі розлади в емоційно-психічній сфері.

Тяжкий ступінь ураження

виникає при надходженні в організм смертельних доз ФОР: м’язові дрижання і фібриляції з тенденцією наростання до розвитку тяжких клоніко-тонічних судом, зупинки дихання та смерті, слизові оболонки синіють, сильний бронхоспазм, із ротової порожнини і носа велика кількість слизових виділень.

Клінічна картина уражень СДОР сльозоточивої і подразливої дії

Клініка уражень розвивається в перші хвилини після контакту з ОР. Спочатку з’являються відчуття подразнення в носі та зіві, дряпаючий біль за грудиною та стиснення в грудях, приєднуються головний біль, біль у яснах і щелепах, у ділянці вух. Одночасно виникають масивні виділення секрету з носу, чхання, сухий болючий кашель, слинотеча, нудота, блювання, біль у животі, гіперемія слизових носа і зіва, помірний набряк язика, можливі рефлекторні розлади дихання (сповільнення чи затримка) і серцевої діяльності (брадикардія, підвищення артеріального тиску).

Симптоми ураження тривають недовго (декілька годин), але клінічні прояви наслідків дії ОР можуть наростати і після виходу із зараженої атмосфери.

Клінічна картина уражень СДОР психохімічної (психоміметичної) дії

Клінічна картина ураження може мати такі періоди:

• стан збудження та неадекватної поведінки (зовні важко відрізнити від норми);

• стан ейфорії та грубих розладів психіки без різко вираженого психомоторного збудження (розлади психіки в поєднанні з немотивованим збудженням та рухливістю);

• стан пригнічення ЦНС з вираженими явищами гальмування та відсутністю реакції на зовнішнє подразнення;

• глибокий сон протягом декількох годин, після чого виникає психомоторне збудження, що супроводжується розладами психіки.

Основною особливістю дії психоміметичних ОР є те, що остаточний ефект дії отрути залежить від особливостей стану нервової системи людини, на яку діє ОР. Тому завжди важко передбачити, яка картина ураження буде переважати у випадку бойового застосування ОР. Є можливість виникнення тяжких віддалених наслідків (наприклад, загострення шизофренії).

Характеристика осередків СДОР

Ситуація виникнення аварії визначається характером хімічно небезпечного об’єкту (ступенем хімічної небезпеки, способом зберігання СДОР, його кількістю, часом аварії, метеоумовами, а також ступенем зараження території об’єкту). В результаті попадання в навколишнє середовище СДОР, на території аварійного об’єкту утворюється зона хімічного зараження, в середині якої виникає вогнище хімічного ураження СДОР.

Осередок хімічного ураження – це територія, в межах якої в результаті аварії на ХНО виникли масові ураження людей, зараження місцевості.

В зоні зараження може формуватись одне або декілька вогнищ хімічного ураження. Вогнища хімічного ураження характеризуються стійкістю і швидкістю дії СДОР на організм людини. Критерієм оцінки є 1 година (більше чи менше): стійкість і дія на людину більше 1 години – стійкі і сповільненої дії, менше 1 години – нестійкі і швидкої дії.

За цими критеріями виділяють 4 типи (види) осередків ураження СДОР:

– осередок ураження нестійкими швидкодіючими ОР (хлор, аміак, синильна кислота, окис вуглецю);

– осередок ураження нестійкими СДОР сповільненої дії (фосген, азотна кислота, гексахлоран);

– осередок ураження стійкими швидкодіючими ОР (ФОС, анілін);

– осередок ураження стійкими СДОР сповільненої дії (сірчана кислота, тетраетилсвинець тощо).

Для осередків уражень швидкодіючими речовинами характерно:

• одномоментне (від кількох хвилин до кількох десятків хвилин) ураження значної кількості людей;

• швидкий перебіг інтоксикації з перевагою тяжких уражень;

• дефіцит часу для органів охорони здоров’я для організації роботи;

• необхідність надання медичної допомоги безпосередньо в осередках ураження (вирішальне значення в цих умовах набуває само- і взаємодопомога);

• швидка одночасна евакуація уражених за один рейс.

Особливості осередків уражень речовинами сповільненої дії:

• формування санітарних втрат йде поступово, повільно (декілька годин);

• наявність деякого резерву часу для корегування роботи закладів охорони здоров’я;

• необхідність активного виявлення постраждалих серед населення;

• евакуація уражених із осередку здійснюється у міру їх виявлення (в декілька рейсів).

В осередку необхідно негайне проведення часткової санітарної обробки (ЧСО), а на ЕМЕ – повної санітарної обробки (ПСО) і дегазації одягу, взуття і транспортних засобів. Медичний персонал під час контакту з ураженими, які не пройшли ПСО, працює в протигазах і засобах захисту шкіри, а після завершення роботи проходять санітарну обробку.

Під час перебування людей в осередку хімічного ураження СДОР на відкритій місцевості без протигазів практично майже 100% населення можуть отримати ураження. У разі повного забезпечення населення ЗІЗ втрати не перебільшать 10-12%. В останньому випадку втрати можливі за рахунок несвоєчасного використання засобів захисту або їх зіпсованості.

Принципи невідкладної медичної допомоги при отруєннях СДОР

В розвитку гострого отруєння виділяють дві фази – токсикогенну та соматогенну. Перша відображає специфічну дію отрути на організм. Друга фаза наступає у віддалений час і характеризується формуванням основних симптомів (синдромів) отруєння.

Основні синдроми, що виникають при гострих отруєннях СДОР: порушення дихання, кровообігу, судоми, ураження печінки та нирок, синдром психічних порушень, порушення водно-електролитної та луго-кислотної рівноваги, порушення терморегуляції, алергічні реакції, кисневе голодування тканин.

Надання невідкладної медичної допомоги при отруєннях під час хімічних аварій базується на 4 основних принципах:

1. Запобігання подальшого надходження отрути в організм та прискорення виведення її з органів та тканин.

2. Застосування протиотрут (антидотів).

3. Патогенетична та симптоматична терапія.

4. Попередження ускладнень.

Запобігання подальшого надходження отрути в організм може бути здійснено такими прийомами, як надівання протигазу (підручних засобів), змивання уражених ділянок шкіри водою з милом або застосування дегазуючих розчинів чи рецептур. При надходженні отрути в шлунок необхідно викликати штучне блювання, провести промивання шлунку, а в подальшому – спорожнення кишечнику і проведення різноманітних видів діалізу.

Застосування антидотів є найбільш радикальним, але забезпечує свою ефективність на початковій стадії отруєння.

Патогенетична та симптоматична терапія при гострих отруєннях включає в себе використання як методів посиндромного лікування, так і методів детоксикації організму.

Попередження ускладнень передбачає використання антибіотиків широкого спектру дії, сульфаніламідних препаратів, введення розчинів глюкози, а також вітамінів групи В та аскорбінової кислоти тощо.