16

ПРИВАТНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

„МІЖНАРОДНА АКАДЕМІЯ ЕКОЛОГІЇ ТА МЕДИЦИНИ”

КАФЕДРА ВНУТРІШНЬОЇ МЕДИЦИНИ

Затверджую

завідуючий кафедри

внутрішньої медицини

О.І. Карпенко

“__” _____________ 2012

Прим № ______

НАВЧАЛЬНІ МАТЕРІАЛИ

з навчальної дисципліни «Медицина надзвичайних ситуацій»

до практичного заняття № 5

ТЕМА № 4. Аварії на хімічно небезпечних об’єктах,

їх медико-санітарні наслідки

Для студентів медичного факультету

Міжнародної академії екології та медицини

(програма 2007 року)

Київ – 2012

Час: 2 навчальні години. Місце: аудиторія ІЕМ.

Навчальна та виховна мета:

ознайомити студентів з класифікацією аварій на хімічно небезпечних об’єктах (ХНО), їх медико-санітарними наслідками, прищепити студентам почуття особистої відповідальності за медико-санітарне забезпечення населення в умовах НС.

Навчальні питання і розподіл часу

Вступ 5 хв.

1. Класифікація радіаційно небезпечних об’єктів (ХНО) 10 хв.

2. Медико-санітарні наслідки аварій на ХНО. Класифікація СДОР 30 хв.

3. Оцінка хімічної обстановки в осередку надзвичайної ситуації.

Прилади хімічної розвідки 20 хв.

4. Засоби колективного, індивідуального та медичного захисту 20 хв.

Висновки та відповіді на питання 5 хв.

Всього 90 хв.

Навчально-матеріальне забезпечення

1. Плакати: 1) Надання першої медичної допомоги при ураженнях ОР.

2) Часткова санітарна обробка при ураженнях ОР.

3) ПХР-МВ.

4) Засоби профілактики уражень ОР.

2. Прилади: 1) ВПХР.

3. Засоби захисту: 1) Л-1.

2) Протигаз ГП – 4,5,7.

4. Індивідуальне медичне оснащення: АІ, ППІ, ІПП.

Навчальна література

1. Постанова Кабінету Міністрів України від 24.03.2004 р. № 368 „Про затвердження Порядку класифікації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру за їх рівнями”.

2. Черняков Г.О., Кочін І.В., Сидоренко П.І. та ін. Медицина катастроф. / Підручник для студентів вищих медичних навчальних закладів I-II рівнів акредитації. – К., Здоров’я, 2001. – С. 37-47.

3. Військова токсикологія, радіологія та медичний захист. Підручник для студентів ВНЗ III-IY рівнів акредитації. / За ред. Ю.М. Скалецького, І.Р. Мисули. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2003. – Розділ 10. Сильнодіючі отруйні речовини. С. 22-29, 122-144.

4. Сергеев В.С. Защита населения и территорий в чрезвичаных ситуациях. / Учебное пособие для студентов высших учебных заведений. – М.: Академический Проект, 2003. – С. 302-322.

5. Волошин В.О. Надзвичайні ситуації природного і техногенного характеру. Державна служба медицини катастроф як система медичного забезпечення населення за умов надзвичайних ситуацій. / Лекція для студентів НМУ ім. О.О. Богомольця. – К., 2004. – 26 с.

6. Нам’ятов О.В. Надзвичайні ситуації природного і техногенного характеру. Державна служба медицини катастроф як система медичного забезпечення населення за умов надзвичайних ситуацій. / Лекція для студентів ІЕМ. – К., 2006. – 29 с.

7. Нам’ятов О.В. Ураження бойовими отруйними речовинами. / Лекція для студентів міжнародного медичного коледжу. – К., 2005. – 10 с.

Вступ

Сучасний етап світової економіки характеризується неухильним зростанням обсягу хімічного виробництва.

В країнах світу в промисловості, сільському господарстві та для побутових цілей використовується до 6 млн. токсичних речовин, біля 60 тис. із них виробляється у великих кількостях, в тому числі 500 речовин, що відносяться до групи сильнодіючих отруйних речовин (СДОР) – найбільш токсичні для людини.

СДОР – це високотоксичні хімічні сполуки, які при аваріях легко переходять в атмосферу і здатні за певних умов спричинити масові ураження людей і тварин, а також забруднювати навколишнє середовище.

На території України функціонує 1810 об’єктів промисловості, на яких зберігається або використовується у виробничій діяльності більше 283000 т СДОР, в тому числі: 98000 т хлору, 178000 т аміаку. При великих хімічних аваріях СДОР можуть потрапити в навколишнє середовище – на поверхню ґрунту, різні об’єкти, в атмосферу, що може стати причиною масових отруєнь людей. Прикладом може бути аварія, яка трапилась в 1984 р. в м. Бхопала (Індія) на хімічному комбінаті. В результаті отруєння ізоціанатом померло 20 тис. чоловік, постраждало близько 200 тис. чоловік.