- •Київський національний університет імені Тараса Шевченка
- •Геологічний факультет
- •Кафедра гідрогеології та інженерної геології
- •Хімічний аналіз води
- •Лабораторна робота № 1 Інструктаж з техніки безпеки, вступ
- •Лабораторна робота № 2 Фізичні та хімічні властивості, рН, агр. Со2 початок
- •Визначення температури
- •Визначення кольоровості
- •Визначення прозорості
- •Визначення запаху
- •Визначення концентрації іонів водню (pH)
- •Електрометричний метод визначення pH
- •Визначення агресивної вуглекислоти.
- •Лабораторна робота № 3 Лужність води
- •Лабораторна робота № 4 Мікрокомпоненти (no 2, no 3) Визначення нітрітів
- •Визначення нітратів
- •Визначення амонію
- •Визначення закисного заліза
- •Визначення окисного заліза
- •Лабораторна робота № 5 Жорсткість Твердість води
- •Визначення кальцію
- •Визначення магнію
- •Карбонатна твердість води
- •Лабораторна робота № 6 Усувана твердість води, визначення хлоридів- Тимчасова (усувана) твердість води
- •Визначення хлориду
- •Лабораторна робота № 7
- •Визначення сульфатного іону so42-.
- •Визначення сухого залишку
- •Визначення сульфатного іону.
- •Визначення сухого залишку
- •Лабораторна робота № 8 Закінчення сухого залишку, оформлення та перевірка результатів
- •Визначення натрію та калію .
Електрометричний метод визначення pH
Електричний метод визначення pH заснований на використанні приладу (pH-метр), який має два електроди (один скляний, чутливий до вмісту іонів водню, другий - електрод порівняння, що утворює з першим електродну пару). Електрорушійна сила (е.р.с.) концентраційного електричного кола відображається на шкалі приладу у одиницях pH з точністю до 0,02 pH. Електричний метод дозволяє визначити реакцію середовища дуже точно та в будь-яких водах (каламутних, забарвлених інш).
Необхідні хімічні реактиви та обладнання:
прилад-pH-метр;
дистильована вода;
фільтрувальний папір
Х і д а н а л і з у. Досліджувану воду наливають у чисту та суху скляночку. Промивають електроди дистильованою водою з промивалки та обсушують їх фільтрувальним папером, не торкаючись електродів пальцями. Занурюють електроди у досліджувану воду.
Коли стрілка на шкалі приладу зупиниться, проводять відлік приблизного pH по нижній шкалі приладу. Далі ручку перемикача границь вимірювання встановлюють так, щоб приблизне значення pH входило в цей інтервал. Після зупинки стрілки записують точне значення pH розчину, користуючись верхньою шкалою приладу.
Визначення агресивної вуглекислоти.
Під терміном "агресивна вуглекислота" розуміють ту частину розчиненого у воді вуглецевого газу (CO2 агр.), що може розчиняти твердий CaCO3 по реакції
CaCO3 (тв.) + H2O + CO2 агр. ↔ Ca2+ + 2НCO3-.
Ця реакція може йти у обох напрямках в залежності від співвідношення концентрацій CO2 та НCO3-. Кількісно агресивну вуглекислоту визначають із спеціальної проби води, яка відбирається одночасно з пробою на загальній аналіз.
Необхідні хімічні реактиви та обладнання:
хімічно чистий карбонат кальцію (CaCO3)
індикатор метиловий оранжевий
5 % розчин соляної кислоти
конічнна колба місткістю 200 мл
Х і д а н а л і з у. У чисту суху пляшку ємністю 250мл набирають воду по вінця, додають 2г хімічно чистого карбонату кальцію (CaCO3), пляшку закорковують й залишають на декілька днів, періодично збовтуючи. Через кілька днів воду з пляшки фільтрують у суху колбу, з якої піпеткою відбирають 50 мл фільтрату у конічну колбу місткістю 200 мл, додають дві краплі індикатору метилового оранжевого та тітрують розчином соляної кислоти до персикового забарвлення.
Одночасно визначають вміст у воді іону HCO3- (без CaCO3). Кількість агресивної вуглекислоти у мг/л вираховують за формулою:
[СО2]
агр =
,
де V3 – об‘єм соляної кислоти витраченої на тітрування фільтрату,мл;
V2 - об‘єм соляної кислоти, який витрачено на тітрування іону HCO3- у воді, мл
V0 - об‘єм води, що взяли на тітрування, мл;
N - нормальність розчину соляної кислоти;
22 - еквівалентна вага CО2 .
Лабораторна робота № 3 Лужність води
(визначення карбонатного та гідрокарбонатного іонів)
Загальна лужність природних вод утворюється аніонами слабких кислот: HCO3-, CO32-, SiO32-, HS-, а в болотяних та нафтових водах - аніонами органічних кислот. Вміст усіх перелічених аніонів, за винятком карбонатних та гідрокарбонатних, у природних водах дуже малий, тому за значення загальної лужності води приймають вміст карбонатних та гідрокарбонатних іонів.
Визначення карбонатного та гідрокарбонатного іонів проводять методом тітрування проби води соляною кислотою. Реакція йде у дві фази:
1) СO32- + H+ ↔ HCO3- ; 2) HCO3- + H+ → H2O + CO2
pH>8,3 pH = 3
Перша фаза реакції проходить у присутності індикатору фенолфталеїну, який у лужному середовищі (pH>8,3) забарвлює воду у рожевий колір. Тітруючи цей розчин соляною кислотою до знебарвлення, ми досягаєм такого моменту, коли вода вже не містить іону CO32-, а тільки іон HCO3- . Оскільки іон CO32- визначається по індикатору фенолфталеїну тільки наполовину (до форми HCO3-), то для визначення загальної кількості карбонатного іону, об‘єм витраченої на тітрування кислоти треба подвоїти.
Подальше тітрування води соляною кислотою проходить по другій фазі реакції, для якої індикатором є метиловий оранжевий. Він забарвлює воду у жовтий колір, а при pH=3 переходить у рожевуватий (персиковий) колір. При розрахунку вмісту HCO3-, первісно присутнього у воді треба із загальної кількості мілілітрів соляної кислоти, витрачених на титрування води з метиловим оранжевим, відняти кількість мілілітрів соляної кислоти, витрачених на титрування води з фенолфталеїном.
Необхідні хімічні реактиви та обладнання:
1% розчину фенолфталеїну
5 % розчин соляної кислоти
індикатор метиловий оранжевий
конічна колба місткістю 200мл
[CO32-] Х і д а н а л і з у . Відміряти піпеткою 50 мл досліджуваної води у конічну колбу, додати 4 краплі 1% розчину фенолфталеїну.
Якщо рідина забарвиться у рожевий колір, її тітрують соляною кислотою до знебарвлення. Відсутність рожевого забарвлення свідчить про відсутність іону CO32-.
Розрахунок [CO32-]
=
(мг-екв/л) .
30 (мг/л) де V1
– об‘єм соляної кислоти, витраченої
на тітрування води з
фенолфталеїном,мл;
N - нормальність соляної кислоти;
30 - еквівалентна вага іону CO32-;
V0 - об‘єм води, яку тітрували, мл.
В тій самій колбі, де визначали вміст CO32-, до знебарвленої рідини додати 2 краплі метилового оранжевого та тітрувати розчин соляною кислотою до переміни кольору з жовтого на рожеватий (персиковий).
Розрахунок [НCO3-]
=
мг-екв/л .
61 (мг/л).
де V2 – об‘єм соляної кислоти, витраченої на титрування з метиловим оранжевим, мл;
V1 – об‘єм соляної кислоти, витраченої на титрування з фенолфталеїном, мл;
N - нормальність соляної кислоти;
V0 – об‘єм води, яку тітрували, мл;
61 - еквівалентна вага іону НCO3-.
