Графічний додаток р озташування цеха в зоні руйнування

Радіус зон руйнування:

R_сл = м.

R_сер = м.

R_сил = м.

R_повн= м.

Масштаб

1: .

Початок роботи t_п визначають за формулою

,

де t_вип – час випадання радіоактивних речовин із радіоактивної хмари становить в середньому 1 год.

Час закінчення роботи визначають за формулою

t_к = t_п + t_р,

де t_р – тривалість роботи робочої зміни – 12 годин в умовах НС.

3. Знаходять межу стійкості роботи об’єкта в умовах радіоактивного зараження за формулою

До цієї межової величини рівня радіації можлива робота об’єкта у звичайному режимі (наприклад, змінами по 12 год), і персонал отримає не більше установленої дози радіації.

4. Аналізують результати оцінювання і роблять висновки:

– чи стійкий об’єкт до радіоактивного зараження (якщо D_отр  D_уст –  стійкий; якщо D_отр > D_уст – нестійкий);

– чи забезпечує сховище надійний захист виробничого персоналу;

– чи забезпечують захисні якості цеху безперервну роботу зміни протягом установленого часу (якщо Р_1lim  Р_1max – не забезпечують).

5. Пропонують заходи з підвищення стійкості роботи об’єкта в умовах радіоактивного зараження:

– підвищити ступінь герметизації будівель (споруд), в яких працюють люди;

– підготувати системи вентиляції до роботи в режимі очищення повітря від радіоактивного пилу;

– розробити режими радіаційного захисту людей в умовах радіоактивного зараження місцевості.

Послідовність оцінювання стійкості роботи об’єкта в умовах хімічного зараження

Вплив хімічного зараження на виробничу діяльність об’єкта виявляється через його дію на людей.

Критерієм стійкості промислового об’єкта до дії хімічного зараження є гранично допустимі втрати робітників та службовців, за яких об’єкт ще не припиняє випуску кінцевої продукції. Ця величина втрат є межею стійкості об’єкта до хімічного зараження (N_меж).

Умови стійкості: якщо очікувані утрати (N_втр) перевищують межу стійкості, тобто N_втр  N_меж, об’єкт нестійкий до роботи в умовах хімічного зараження; якщо N_втр  N_меж – стійкий.

Послідовність оцінювання:

1. Виявляють, чи опиниться об’єкт в зоні хімічного зараження.

2. Розраховують час початку зараження об’єкта t_підх, хв.

3. Визначають час уражальної дії СДОР (t_ур).

4. Визначають можливі втрати (N_втр) робітників та службовців з урахуванням використання засобів індивідуального захисту.

Якщо кількість виробничого персоналу, який зберіг працездатність, може забезпечити роботу об’єкта і випуск продукції, то об’єкт вважають стійким до хімічного зараження.

У висновках після оцінювання стійкості об’єкта зазначають:

– чи опиниться об’єкт до зони хімічного зараження;

– чи стійкий об’єкт в зоні хімічного зараження;

– доцільні способи захисту робітників та службовців.

Можливі заходи щодо підвищення стійкості об’єкта:

– будівництво захисних споруд (сховищ);

– накопичення та зберігання відповідних типів засобів індивідуального захисту;

– підготовка та проведення евакуаційних заходів у стислі терміни;

– навчання робітників та службовців діям за сигналами оповіщення, а також способам надання само- та взаємодопомоги.