3.5. Надзвичайні ситуації внаслідок застосування звичайних засобів ураження

До звичайних засобів ураження належать фугасні, осколкові, запальні  боєприпаси, боєприпаси об’ємного вибуху, високоточна зброя тощо.

Сучасні звичайні засоби ураження мають велику руйнівну силу і за дією на будинки та споруди наближаються до ядерних боєприпасів. Найбільш руйнівними є боєприпаси об’ємного вибуху (вакуумні), кумулятивні і бетонобійні бомби, запальні боєприпаси. Унаслідок застосування цих засобів у містах, населених пунктах і об’єктах можуть утворитися ОУ, які характеризуються різним ступенем руйнування будинків і споруд, утворенням масових пожеж, завалами доріг і проїздів, руйнуванням і ушкодженням інженерних мереж.

Фугасні бомби застосовують найчастіше у поєднанні із запальними: перші руйнують будинки, другі поширюють пожежі, які виникають від вибухів фугасних бомб і викликають нові загоряння.

На відміну від ядерного осередку, в осередку від застосування звичайних засобів ураження масові руйнування виникають не одночасно, а впродовж тривалішого часу, крім того, немає радіоактивного зараження (якщо не зруйновані радіаційно небезпечні об’єкти).

Іншими словами, осередки не будуть настільки значними за характером ураження і масштабами руйнування, як при ядерному вибуху. Це деякою мірою дозволить швидше локалізувати аварії і виконати аварійно-відбудовні роботи.

Об’єм і характер руйнувань залежать, передусім, від калібру боєприпасів і щільності їх застосування.

У містах із високою щільністю забудови варто очікувати суцільні завали, якщо надмірний тиск УХ сягає 30 кПа і більше. Об’єм завалу для малоповерхових промислових будинків може становити 10–20 %, а для багатоповерхових житлових – 35–50 % від загального будівельного об’єму будинків.

¨ ¨ ¨ ¨ ¨

Лекція 4. Тема 5. Підвищення стійкості об’єктів господарської діяльності в умовах надзвичайних ситуацій

4.1. Стійкість роботи об’єктів господарської діяльності і фактори,

що впливають на стійкість

Ефективність економіки держави залежить від того, наскільки окремі галузі господарства здатні стійко працювати не тільки у звичайних умовах, а й в умовах НС мирного та воєнного часу.

Значні руйнування, пожежі та втрати серед населення, викликані наслідками НС, можуть стати причиною різкого скорочення випуску промислової та сільськогосподарської продукції, а отже і зниження економічного потенціалу держави. Виникає потреба завчасного вживання заходів щодо забезпечення стійкої роботи промислових об’єктів на випадок виникнення НС.

Знання можливих НС, характерних для якихось місцевості та виробництва, дозволяє диференційовано і цілеспрямовано розробляти та здійснювати заходи, які можуть запобігти аваріям, катастрофам та стихійним лихам або пом’якшити їх наслідки.

Стійкість роботи об’єкта господарської діяльності – це здатність його в умовах НС випускати продукцію у запланованому обсязі та визначеної номенклатури, а у разі слабких та середніх руйнувань або порушення матеріального постачання відновлювати виробництво власними силами у короткий термін.

На стійкість роботи об’єкта впливають такі фактори:

– захищеність робітників та службовців від уражальних факторів у НС;

– здатність інженерно-технічного комплексу об’єкта (будівель, споруд, обладнання та комунально-енергетичних мережь) протистояти руйнівній дії уражальних факторів аварій, катастроф, стихійного лиха та сучасної зброї;

– надійність постачання об’єкта електроенергією, водою, паливом, комплектуючими та сировиною;

– підготовленість об’єкта до проведення аварійно-рятувальних та відновлюваних робіт;

– оперативність управління виробництвом та здійсненням заходів ЦЗ у НС.

Підвищення стійкості об’єкта досягають проведенням комплексу інженерно-технічних, технологічних, організаційних заходів.

До інженерно-технічних заходів належать роботи, що забезпечують стійкість виробничих будівель і споруд, обладнання та комунально-енергетичних систем.

Технологічні заходи забезпечують підвищення стійкості об’єкта спрощенням технологічного процесу виробництва кінцевої продукції та виключенням або обмеженням розвитку аварій.

Організаційні заходи передбачають розробку ефективних дій керівного складу, служб та формувань ЦЗ, спрямованих на захист виробничого персоналу, проведення рятувальних та інших невідкладних робіт та відновлення виробництва.