4. Ознайомлення з фондами бібліотеки, методичного кабінету та порядком користування літературою і навчально-методичними матеріалами

Невід’ємною складовою життя студента є робота в бібліотеці та навчально-методичних кабінетах. Кожний студент повинен навчитися правильно і швидко знаходити необхідну книжку, довідник, словник, тобто знати основи бібліографії.

Бібліографія – це галузь знань про способи і методи складання та вивчення показників літератури, оглядів творів у пресі. Бібліографія полегшує та прискорює пошук потрібної літератури при підготовці доповідей, інформації, а також у процесі наукової роботи. Бібліографічні видання інформують читачів про видану літературу, публікують анотації до книжок і журнальні статті до бібліотечних каталогів.

Кожна бібліотека має каталоги, що полегшують підбір літератури. Каталоги є систематичні, предметні й алфавітні.

У систематичному каталозі відображено весь фонд бібліотеки, а картки розкладаються за галузями знань.

Предметні каталоги містять картки за галузями знань і розміщені в алфавітному порядку.

В алфавітних каталогах картки стоять в алфавітному порядку за прізвищами авторів або назв книг, якщо автори не вказані. До цього каталогу звертаються тоді, коли потрібно вияснити наявність книжок певного автора в бібліотеці або знайти потрібну книжку, назва якої вже знайома читачеві.

Для відшукання книжки з якогось питання читач повинен знайти в систематичному каталозі відповідний розділ (наприклад, «Педагогіка») або підрозділ у цьому розділі (наприклад, «Моральне виховання учнів»), переглянути всі зібрані карточки і скласти необхідний список літератури.

У кожній бібліотеці є картотека журнальних і газетних статей. У такій картотеці можна знайти назви статей, опублікованих у періодичних виданнях. Ці картотеки містять оперативну інформацію, тому що часто поповнюються свіжою інформацією.

У бібліотеках є також картотеки авторефератів дисертацій та кваліфікаційних робіт студентів.

На картках, окрім авторів книг, їх назв, року видання і видавництва, проставляють бібліотечні шифри (у лівому верхньому кутку). Щоб швидко отримати замовлену книгу, необхідно вказати всі дані, включаючи шифр. Це прискорює пошук потрібної книжки.

Під час навчання студенту доводиться часто звертатися до довідкових видань: енциклопедій, довідників, словників. Безцінними для вчителя є енциклопедичні та тлумачні словники, різного роду довідники. На таких книгах не заощаджуйте! Їх бажано мати у домашній бібліотеці учителя.

Щоб знайти потрібну літературу, можна переглянути останні номери журналів, де подається зведена інформація про опубліковані в них протягом року статті. Списки літератури є і в багатьох книжках, підручниках та посібниках.

Для майбутнього вчителя дуже важливо навчитися раціонально працювати з книжкою.

Російський письменник і бібліограф Микола Олександрович Рубакін писав: «Читання є створенням власних думок за допомогою думок інших людей». На розуміння тексту впливає те, що кожний автор розраховує на певний життєвий досвід читача. Тому він свідомо не розкриває деякі суттєві моменти, вважаючи їх загальновідомими. Таким чином, у тексті залишаються інформаційні прогалини, які читач мусить заповнити самостійно. Якість заповнення таких інформаційних прогалин залежить від життєвого досвіду читача, його знань, уміння мобілізувати ці знання, допитливості.

Від того, яку книгу ми читаємо – художню, наукову, технічну – залежить і те, як ми її читаємо: побіжно, вибірково чи поглиблено. Спосіб читання залежить також від мети. Якщо ми читаємо для задоволення, то воно розслаблює і захоплює. Якщо ж ми хочемо навчитися щось робити чи отримати відповідь на якесь питання, читання концентрує увагу, напружує пам'ять, активізує розумові механізми переробки інформації.

Важливо удосконалювати техніку читання, тобто навички швидкого і ненапруженого читання. Техніка швидкого читання ґрунтується на вмінні сприймати одночасно кілька слів, а то й цілий абзац. Для цього потрібне спеціальне тренування. Стимулом для покращення техніки читання є установка на самовдосконалення. Дуже важливою умовою тут виступають воля, вміння змусити себе працювати.

Економія часу у процесі роботи з книгою досягається і за рахунок вибору вірного різновиду читання. Існують такі види читання:

Переглядове читання – ознайомлення з книгою, отримання загального уявлення про неї.

Попереднє читання – у процесі читання відмічаємо всі незнайомі слова, наукові терміни й поняття для подальшого вияснення їх значення.

Наскрізне читання – уважне читання всього матеріалу, коли необхідно повністю охопити зміст тексту в цілому.

Вибіркове читання – передбачає відбір потрібного матеріалу з метою його наступного поглибленого вивчення. Це робиться, коли треба знайти відповідь на певне питання, наприклад, працюючи над курсовою роботою, рефератом тощо.

Повторне читання – використовується з метою повернутися до того, що дуже потрібне або не зовсім зрозуміле.

Аналітичне читання – це критичний розбір змісту, його глибоке вивчення і конспектування. Використовується під час роботи з першоджерелами, супроводжується виписуванням фактів, цитат, висновків.

Партитурне читання означає дуже швидке ознайомлення з книжкою в цілому (за 1,5-2 години прочитується до 200-300 сторінок).

Змішане читання – застосування різних видів читання залежно від змісту матеріалу, цілей і завдань його вивчення.

Читання може супроводжуватися підкреслюваннями та помітками на полях. Але так працювати можна лише з власною книгою. В бібліотечних роблять паперові закладки.

Після ознайомлення з книгою студенту потрібно правильно обрати раціональний план запису – план, тези, конспект, анотацію, рецензію, реферат та ін. Конспектування сприяє кращому розумінню і запам'ятовуванню змісту книги. У Стародавньому Римі казали: «Хто записує, той читає двічі».

План – короткий, логічно побудований перелік питань, що розкривають зміст прочитаного матеріалу. Щоб скласти план, потрібно навчитися виділяти з прочитаного головне, встановлювати співвідношення, зв'язки між ними. При складанні плану слід: а) виділити основні думки; б) розділити текст на частини, згруповані навколо цих думок; в) дати заголовок кожній частині, вони й будуть пунктами плану.

Тези – це коротко сформульовані основні думки, положення прочитаного матеріалу. Якщо кожен пункт плану – це запитання, то тези – це узагальнена, коротка відповідь на нього; вони виражають сутність, але не деталізують зміст.

Конспект – короткий виклад прочитаного матеріалу, доповіді, лекції, статті. Конспект містить у собі не тільки констатуючу, але й аргументуючу частини: приклади, доведення, власні думки, висновки тощо. Іноді студенти не хочуть писати конспект, покладаючись на підручник. Однак під час конспектування концентрується увага, внаслідок чого відбувається не тільки краще розуміння, але й запам'ятовування інформації. Загальний обсяг конспекту зазвичай у 7-15 разів менший тексту, що конспектується. Цього досягають за рахунок ретельного відбору інформації, використання скорочень, абревіатур, засобів зв’язку. У кожного студента конспект індивідуальний, тому скористатися конспектом товариша не вдасться, адже він обирає інформацію на свій смак.

Анотація – невеликий (10-20 рядків) опис змісту книжки або статті. Анотація слугує для орієнтування у пошуках потрібного матеріалу.

Реферат – це невеликий цілісний виклад основних ідей здебільшого з кількох джерел. Реферати пишуться переважно для виступів на лекціях, семінарах, конференціях.

Цитата – дослівна виписка з книги, що точно відображає ту чи іншу думку автора, вказується назва роботи, місце і рік видання, сторінка. Цитати беруться у лапки.

Дуже важливо навчитися точно вести бібліографічні записи. Це необхідно для того, щоб не витрачати дорогоцінний для навчання час, а також грамотно оформляти реферати, курсові та дипломні роботи.

Правила поведінки та протипожежної безпеки

Майбутній учитель має бути зразком для своїх учнів, а отже студентові слід засвоїти основні правила поведінки ще у стінах вишу.

Як уже зазначалося, важливою рисою вчителя є педагогічний такт. Це означає, що за будь яких обставин учитель має з повагою ставитися до кожного учня і його батьків. Не дозволяти собі втрачати контроль над своїми емоціями, намагатися розв’язати будь-яку конфліктну ситуацію, а не загострювати її. З такою ж повагою треба ставитися і до своїх колег.

Йшлося також про авторитет учителя. Авторитет здобувається наполегливою працею вчителя над собою. Щоб учні та їхні батьки визнали вчителя, йому належить культивувати в собі такі достоїнства, як: висока духовність, культура, інтелігентність, ерудиція, високі моральні якості, педагогічна майстерність. Учні вважають авторитетним того вчителя, який глибоко знає свій предмет і майстерно його викладає, любить і поважає дітей, відчуває їхні наміри, доброзичливо ставиться до них, створює навколо себе позитивну атмосферу.

Не останнє місце займає і зовнішній вигляд учителя. У представників кожної професії існує певний дрес-код. Як недоречно буде виглядати вечірній одяг і прикраси у лікарні чи на будмайданчику, так же дивно буде виглядати й учитель у домашніх капцях чи у пляжному вбранні у школі. Робочий одяг має бути робочим у тому середовищі, в якому ми працюємо. Занадто короткі блузки чи спідниці не годяться для роботи в аудиторії чи у читальній залі. Студентові треба навчитися одягатися сучасно і красиво, але з гарним смаком і почуттям міри. Як ви вже переконалися, не у всіх (навіть викладачів!) це почуття міри розвинене достатньо.

В університеті існує неписана ієрархія у відносинах, якої дотримуються всі працівники і студенти.

Загальне правило – не перебивати старших за віком, посадою чи статусом. Не втручатися в розмову інших, доки вона не закінчиться і співрозмовники не дадуть вам зрозуміти, що вони готові до спілкування з вами.

Часто викладачі призначають студентам консультації чи зустрічі на кафедрі. Якщо викладач затримується, запитувати про його присутність треба у лаборанта, підійшовши до нього, а не кричати через всю аудиторію, адже ви таким чином не лише продемонструєте свою невихованість, але й будете заважати працювати іншим.

Під час заняття не можна жувати жуйку, пити каву тощо. Для цього існують перерви, які тривають по 20 хв. Але пити воду можна.

На заняттях заборонено користуватися мобільними телефонами! Якщо ж у вас виникла нагальна необхідність, попередьте про це викладача заздалегідь і попросіть дозволу вийти з аудиторії.

Щодо виходу з аудиторії під час заняття існують різні думки. Деякі викладачі не зважають на пересування студентів під час проведення лекції чи практичного заняття, інші ж дратуються. У кожному разі треба пам’ятати, що це відволікає викладача від напруженої інтелектуальної роботи, збиває його з думки, викликає негативні емоції. Тому намагайтеся розв’язати всі свої проблеми під час перерви. Якщо ж все-таки така потреба виникла, краще жестом дайте йому знати, що вам треба вийти, й отримавши дозвіл (кивок головою), виходьте.

Інколи під час заняття з аудиторії треба покликати іншого студента. У такому випадку звертаються за дозволом до викладача, наприклад: «Вибачте, Іване Семеновичу. Дозвольте, будь-ласка, мені поспілкуватися з Ковалем В.»

Паління на території університету заборонено! Можна палити лише у відведених для цього місцях. Водночас хотілось би зауважити, що студентам філологічного факультету, особливо цієї спеціальності, палити не годиться з таких міркувань. По перше, це шкодить здоров’ю. Про це знають всі, але до певного часу на це не зважають. По-друге, на сьогодні це – ознака поганого тону. В англомовних країнах паління вже давно вважається прерогативою людей низького походження, людей так званого дна. Здоровий спосіб життя – це модно. Це круто, бо непросто, вимагає наполегливої роботи над собою.

Більше про правила поведінки вчителя ви дізнаєтесь із книги О.В. Бобиря «Етикет вчителя» (2009).

З правилами безпеки детально вас ознайомлять лаборанти кабінетів і лінгафонного класу, а також викладач інформаційних технологій і керівник комп’ютерної практики Кудіна Ірина Сергіївна.