4. Професійні права та обов’язки педагогів. Вимоги до особистості учителя

Майбутній учитель уже за студентською лавою повинен мати чітке уявлення про свій правовий статус педагогічного працівника. У «Положенні про загальноосвітній навчальний заклад» чітко визначено професійні права і обов'язки педагогів.

Педагогічні працівники загальноосвітнього закладу мають право:

• самостійно обирати форми, методи, засоби навчальної роботи, не шкідливі для здоров'я учнів;

• брати участь у роботі методичних об'єднань, зборів навчального закладу, у заходах, пов'язаних з організацією навчально-виховної роботи;

• обирати форми підвищення своєї кваліфікації;

• проводити в установленому порядку науково-дослідну, експериментальну, пошукову роботу;

• вносити пропозиції керівництву закладу і органам управління освітою щодо поліпшення навчально-виховної роботи;

• на соціальне і матеріальне забезпечення відповідно до законодавства;

• об'єднуватися у професійні спілки та бути членом інших об'єднань громадян, діяльність яких не заборонена законодавством.

Педагогічні працівники навчального закладу зобов'язані:

• забезпечувати належний рівень викладання навчальних дисциплін відповідно до навчальних програм, дотримуючись вимог «Державного стандарту загальної середньої освіти»;

• сприяти розвитку інтересів, нахилів та здібностей дітей, а також збереженню їх здоров'я;

• утверджувати особистим прикладом і настановами повагу до державної символіки, принципів загальнолюдської моралі;

• виконувати статут навчального закладу, правила внутрішнього розпорядку, умови контракту чи трудового договору;

• брати участь у роботі педагогічної ради;

• виховувати в учнів повагу до батьків, жінки, старших за віком, народних традицій та звичаїв, духовних та культурних надбань народу України;

• готувати учнів до самостійного життя в дусі взаєморозуміння, миру, злагоди між усіма народами, етнічними, національними;

• дотримуватися педагогічної етики, моралі, поважати гідність учнів;

• постійно підвищувати свій професійний рівень,педагогічну майстерність, загальну і політичну культуру;

• виконувати накази і розпорядження керівника навчального закладу, органів управління освітою.

Професійним обов'язком учителя є постійне підвищення кваліфікації. Це головна умова творчої діяльності і зростання педагогічної майстерності. Основи цієї майстерності закладаються у вищому навчальному закладі. Завершується формування педагога-майстра у процесі самостійної практичної діяльності. Це передбачає засвоєння досягнень психолого-педагогічної науки, осмислення власного досвіду та досвіду своїх колег. Не випадково видатні педагоги минулого підкреслювали, що учитель залишається учителем, поки сам постійно вчиться. Тому так важливо студентові оволодіти основами наукової роботи та розвинути в собі потяг до пошукової діяльності ще під час навчання у виші.

У процесі методичної роботи підвищується науковий рівень вчителя. Він постійно ознайомлюється з досягненнями психолого-педагогічних наук і методик викладання навчальних дисциплін.

Щоб краще й глибше оволодіти своїм навчальним предметом, учитель знайомиться з науковою літературою у своїй галузі, аналізує основну методичну літературу.

З метою активізації творчої професійної діяльності, посилення мотивації якісної праці, підвищення відповідальності за результати своєї роботи в закладах освіти здійснюється атестація педагогічних працівників. Періодичність проведення атестації – один раз на 5 років. Атестація проводиться атестаційними комісіями, які створюються при загальноосвітніх навчально-виховних закладах, відділах та управліннях освіти. За рішенням атестаційної комісії педагогічним працівникам встановлюються наступні кваліфікаційні категорії: спеціаліст вищої категорії; спеціаліст І категорії; спеціаліст ІІ категорії; спеціаліст.

Можуть також присвоюватись педагогічні звання: старший вчитель; вчитель-методист; вихователь-методист; педагог-організатор; методист та інші.

Вимоги до кваліфікаційних категорій та педагогічних звань наведено у «Типовому положенні про атестацію педагогічних працівників України».

Життя ставить певні вимоги й до особистості вчителя. Передусім він має бути патріотом своєї Батьківщини. Хто, як не вчитель, повинен навчити дітей любити й шанувати рідну землю, свій народ і країну, в якій зростали їх батьки, діди і прадіди?

Важлива риса вчителя – його педагогічна вираженість. Вона проявляється не тільки в педагогічній діяльності, але й у різних життєвих ситуаціях. Це своєрідна установка на педагогічну діяльність і психологічна готовність до неї. Вона виявляється у спрямованості думок і прагнень до навчання і виховання дітей, у манері розмовляти, у поведінці тощо. Німецький педагог А.Дістервег писав: «Хто не усвідомлює значення своєї професії, не цінує її високо, той небагато зробить як учитель, тобто не виконає свого призначення учителя і людини, а отже, не виправдає свого існування».

Важливою морально-психологічною рисою вчителя є розумна любов до дітей. А.Макаренко вважав, що розумна любов виключає безпринципне і поблажливе ставлення до дитини, потурання її слабкостям. Вимогливість не суперечить любові і повазі до дитини. Навпаки, саме у вимогливості полягає повага до людини.

Важлива вимога до педагога – знання свого предмету. А.Макаренко відзначав, що учні вибачають своїм учителям і суворість, і навіть прискіпливість, але не вибачають поганого знання справи.

Для вчителя важливе не просто знання свого предмета, але й уміння передавати ці знання іншим.

Окрім досконалого знання свого предмета, вчитель повинен орієнтуватися і в суміжних предметах.

Мова і мислення учителя повинні бути педагогічними. Мається на увазі конкретність, чіткість і ясність думок, їх логічність, дохідливість, переконливість, здатність викликати в учнів відповідні почуття. Мова має бути позбавлена таких дефектів як шепелявість, заїкання, спотворення окремих звуків, надмірно швидкий або сповільнений темп.

Педагог має бути різнобічно ерудованою людиною. Окрім глибоких знань зі свого предмета, він повинен володіти ґрунтовними знаннями з питань політики, філософії, мистецтва, літератури, техніки тощо. Ерудиція вчителя має важливе значення для організації позакласної виховної роботи.

Особливе місце займають моральні якості вчителя. Педагог повинен бути таким, яким він хоче зробити вихованця, не забуваючи при цьому, що в руках його вихованців опиниться майбутнє і держави, і навіть його близьких.

Учитель повинен вміти володіти своєю емоційно-вольовою сферою. Емоції педагога проявляються у продуманій поведінці, переході від «мажорного» до «мінорного» тону. Для успішної роботи з дітьми вчителю потрібні такі вольові якості, як цілеспрямованість, ініціативність, дисциплінованість, самовладання, вимогливість до себе та інших.

Професія вчителя вимагає великого нервового та фізичного напруження, а тому ставить певні вимоги до його здоров'я. Педагог повинен мати гучний голос, добрий зір, вміти довго стояти, багато ходити, вільно і легко рухатись.

Для ефективної професійної діяльності вчителю потрібні такі риси, як педагогічна спостережливість та уважність. Йому необхідно тримати в полі зору всіх учнів класу, особливо контролювати тих, кому властива надмірна рухливість. Необхідно вміти концентрувати свою увагу на розвитку теми й одночасно змінювати види навчальних завдань, слідкувати за дисципліною, оцінювати діяльність учнів протягом уроку та ін.

Вчитель повинен володіти педагогічною майстерністю, якої він набуває у процесі своєї практичної діяльності. А.Макаренко писав: «Майстерність вихователя не є якимось особливим мистецтвом, що вимагає таланту, але це спеціальність, якої треба навчитись, як треба навчити лікаря його майстерності, як треба навчити музиканта».

Завдання педагогічного ВНЗ – допомогти студентові опанувати основні закони педагогічної майстерності: сформувати гуманістичну спрямованість, дати ґрунтовні знання, розвинути педагогічні здібності, озброїти технікою взаємодії, підготувати до професійного самоаналізу.

У творчій діяльності вчителя важлива роль належить натхненню та інтуїції. Натхнення – піднесення творчих потенцій людини. Натхнення є таким психічним станом, коли одночасно задіяні усі сфери психіки – розум, почуття, сприймання, інтуїція тощо. Інтуїція дає можливість виявити правильний напрямок діяльності, відчути, що саме так, а не інакше треба діяти.

Невід'ємною рисою сучасного вчителя має бути його оптимізм. Він викликає в учнів позитивні емоції, добрий настрій, зацікавленість і захопленість справою, упевненість у своїх силах. Учитель повинен вміти створювати свій настрій, а для цього зміцнювати себе в радості, бадьорості, енергійності.

Важливою рисою вчителя є педагогічний такт. Це психолого-педагогічна особливість поведінки вчителя у взаємовідносинах з учнями. Педагогічний такт передбачає поважливе ставлення до учня у конкретній ситуації.

Сукупність особистих якостей учителя складають його авторитет. Авторитет учителя – загальновизнана учнями та їхніми батьками значущість достоїнств учителя. До таких достоїнств належать висока духовність, культура, інтелігентність, ерудиція, високі моральні якості, педагогічна майстерність. Учні вважають авторитетним того вчителя, який глибоко знає свій предмет і майстерно його викладає, любить і поважає дітей, відчуває їхні наміри, доброзичливо ставиться до них.

Серед вимог до сучасного вчителя не останнє місце займає і його зовнішній вигляд. К.Ушинський зауважував, що у дитячому віці зовнішнє і внутрішнє, форма і суть змішуються дуже легко. Неохайна класна кімната, погано надрукований підручник майже так само відбивають у дітей бажання вчитися, як і неприваблива зовнішність учителя.

Особисті якості вчителя є для учня і взірцем, і засобом виховного впливу на нього. Учень наслідує вчителя, переймає його знання, вміння, манери, звичку працювати і поводитися. Знання вчителя, його кращі моральні й вольові якості – важливий засіб переконання і впливу на учня.

Макаренко писав: «Обов'язок педагога – щоби його любили діти».