Види стендових досліджень тракторних та автомобільних двигунів

Згідно з міждержавним стандартом ГОСТ 18509-88 проводяться наступні стендові випробування: приймально-здавальні, періодичні короткочасні, періодичні тривалі, типові, попередні, атестаційні та граничні.

Цим же стандартом регламентується періодичнісгь всіх видів стендових випробувань та їх програми.

Приймально-здавальні випробування проводяться з метою контролю, складання та регулювання дизелів, що знаходяться у виробництві, а також якості готової продукції; періодичні короткочасні – для контролю відповідності основних параметрів дизелів, що знаходяться у виробництві, стандартам або технічним умовам; періодичні тривалі – для контролю безвідмовності у стендових умовах; типові – з метою контролю ефективності змін у конструкції або технології виготовлення, які впливають на технічні умови дизелів; попередні – для контролю якості виготовлення експериментальних зразків або партій дизелів, що пред’явлені для відомчих (невідомчих) або державних випробувань; атестаційні – з метою визначення технічного рівня дизелів або підготовки їх до державної атестації якості; граничні – для визначення межі допустимих значень параметрів дизелів під впливом заданих факторів.

Для всіх видів випробувань дизельний двигун повинен бути укомплектований відповідно до ГОСТ 18509-88.

Для автомобільних двигунів ГОСТ 14846-81 передбачає обсяг та методи стендових випробувань для визначення: показників потужності та економічності при повному або частковому навантаженні; показників у режимі холостого ходу; умовних механічних втрат; рівномірності роботи циліндрів; безвідмовності роботи; димності відпрацьованих газів.

Умови проведення випробувань

Відповідно до ГОСТ 18509-88:

при знятті кожної характеристики дослідження проводять не менш як на восьми режимах і на кожному з них вимірювання повторюють не менше двох разів;

двигун повинен відпрацювати на кожному режимі перед вимірюванням не менш як 5 хв;

охолоджувальна рідина та паливо-мастильні матеріали повинні відповідати вимогам стандартів або ТУ;

температура води на виході з дизеля та оливи у піддоні або перед масляним радіатором під час випробувань мають підтримуватись у межах, вказаних в технічній документації виробника; при відсутності таких даних – у межах 85–95 °С;

барометричний тиск, температуру і вологість навколишнього середовища (повітря) необхідно вимірювати в приміщенні, в якому розташований випробувальний стенд.

Випробувальні стенди та вимірювальна апаратура для випробування автотракторних двигунів

Гальмівна установка призначена для поглинання потужності досліджуваного двигуна.

З метою поглинання і вимірювання потужності двигуна використовують механічні, гідравлічні, електричні та інші гальмівні пристрої.

Незважаючи на свою простоту, механічні гальмівні пристрої (рис. 1) через малу енергоємність та нестабільність характеристик (зміни коефіцієнта тертя внаслідок випадкових факторів) практично не застосовуються.

Гальмівні пристрої будь-якого типу характеризуються максимальними та мінімальними поглинаючою потужністю, частотою обертання, гальмівним моментом.

До гальмівних пристроїв ставляться такі вимоги:

поглинаюча потужність та частота обертання гальма повинні відповідати ефективній потужності та частоті обертання випробовуваного двигуна;

гальмівний пристрій має забезпечувати плавну зміну навантаження та частоти обертання двигуна в широкому діапазоні на всіх розрахункових швидкісних режимах роботи;

під час заданого гальмівного режиму пристрій повинен зберігати відповідний швидкісний режим роботи на випадок невеликих та короткочасних змін навантаження;

бажано, щоб гальмівний пристрій забезпечував прокручування випробовуваного двигуна;

керування режимом навантаження повинно бути легким, плавним, без поштовхів, кількість операцій – зведена до мінімуму.

Рис. 1. Принципова схема механічного гальма:

М_кр – крутний момент, Нм; М_тр – гальмівний момент, Нм; l – довжина плеча, м; Р – прикладений вантаж