3. Поняття функцій держави. Внутрішні й зовнішні функції держави.

Функції держави — це основні напрями її діяльності по забезпеченню потреб та інтересів суспільства, в яких відображаються й конкретизуються завдання держави, проявляються її сутність, соціальне призначення. Метою функціонування держави є забезпечення цілісності та стабільності розвитку й існування суспільства.

Функції держави також визначаються певним етапом розвитку суспільства та історичними типами (формами) самої держави. Так, сучасна соціальна і демократична держава покликана задовольняти потреби та інтереси всього суспільства і гарантувати права та свободи всіх його членів.

Існує багато критеріїв для класифікації функцій, але основними з них є наступні:

1) залежно від суб'єкта державної діяльності (поділу влади) — законодавчі (правотворчі), виконавчо-розпорядчі (управлінські), судові і контрольно-наглядові (парламентський контроль, прокурорський нагляд);

2) залежно від їх ролі в суспільстві — основні і другорядні;

3. залежно від сфери впливу і здійснення — внутрішні і зовнішні;

4. залежно від сфери суспільних відносин (об'єкта діяльності) — економічні, політичні (ідеологічні), функції соціального захисту, гуманітарні, екологічні;

5. залежно від терміну виконання — постійні і тимчасові;

6. залежно від форм, методів державної діяльності:

— правотворча — правове регулювання суспільних відносин шляхом видання компетентними державними орга­нами нормативних актів;

• правореалізаційна — діяльність державних органів щодо втілення нормативних актів у суспільну практику шляхом видання правозастосовних актів, які є підставою для виникнення, зміни чи припинення правовідносин;

• правоохоронна — безпосереднє реагування на скоєні правопорушення, встановлення і притягнення до юридичної відповідальності осіб, які їх вчинили.

Основні внутрішні функції Української держави.

Характер внутрішніх функцій Української держави визначається змістом ст. 1 Конституції, яка характеризує нашу державу як демократичну, соціальну і правову.

Внутрішні функції можна класифікувати за сферами суспільних відносин — тобто в економічній, політичній і гуманітарній галузях.

В економічній сфері:

• господарсько-організаторська функція (організація роботи державного і визначення засад діяльності приватних підприємств, політика держзамовлення);

• господарсько-стимулююча (забезпечення стабільності ринкових відносин, стимулювання конкуренції, обмеження монополізму);

• науково-організаторська (організація системи наукових установ як основи соціально-економічного, культурного розвитку країни, а також забезпечення її обороноздатності);

• функція регулювання міри праці і міри споживання (встановлення робочого часу, часу відпочинку, мінімальної заробітної плати).

У політичній сфері:

• функція соціального компромісу — при прийнятті рішень врахування інтересів усіх груп населення;

• забезпечення, гарантії та захист прав людини і громадянина;

• функція охорони конституційного ладу;

• ідеологічна функція — конституційне закріплення Української держави як правової, демократичної і соціальної, що відображає ціннісне призначення ролі держави у суспільстві.

У гуманітарній сфері:

• екологічна функція — охорона навколишнього природного середовища;

• функція соціального захисту — охорона здоров'я населення, соціальна допомога, пенсійне забезпечення, соціальне страхування, створення умов для реалізації права на достатній життєвий рівень (одяг, житло, харчування);

• культурно-виховна функція (розвиток освіти, культури, умов виховання особи).

Основні зовнішні функції Української держави

Як і внутрішні функції, зовнішні також можна класифікувати залежно від сфер їхнього впливу на суспільні відносини — тобто в економічній, політичній та гуманітарній.

В економічній сфері:

• участь у програмах міжнародної кооперації та інтеграції виробництва, співпраця в межах світової економічної системи;

• вирішення глобальних наукових і господарських проблем.

У гуманітарній сфері:

— міжнародне забезпечення прав людини і громадянина (допомога народам інших країн у разі стихійного лиха та інших кризових ситуацій);

• забезпечення ефективного використання, охорони та відтворення природного середовища;

• міжнародне співробітництво у сфері культури, освіти та охорони пам'яток культурної спадщини;

• участь у забезпеченні розробок та безпосередній охороні здоров'я людей, боротьба зі СНІД та ін.

У політичній сфері:

• розвиток міждержавних договірних відносин (підтримання дипломатичних взаємин, створення дипломатичних представництв);

• забезпечення суверенітету й обороноздатності країни (участь у спільних програмах з НАТО);

• участь у забезпеченні миру в усьому світі (участь у військових підрозділах ООН);

• участь у боротьбі з міжнародними правопорушеннями та особами, винними в їх скоєнні [ⁱⁱ].