Змістовий модуль 3.2. Основи трудового права Тема 13. Характеристика трудових правовідносин

1. Поняття трудового права та трудових правовідносин.

2. Особливості методу трудового права України.

3. Джерела трудового права.

4. Колективний договір: поняття, зміст та порядок укладання.

5. Поняття та умови трудового договору.

6. Порядок укладення трудового договору.

7. Види трудових договорів.

8. Види змін трудових правовідносин.

1. Поняття трудового права та трудових правовідносин

Трудове право – одна з провідних галузей права, яка стано­вить систему правових норм, котрі регулюють відносини засто­сування найманої праці. Основу предмета трудового права ста­новлять індивідуальні трудові відносини, які виникають на підставі укладення трудового договору між працівником і роботодавцем.

Роботодавцем може бути як юридична особа (підприємство, установа, організація), так і фізична. У законодавстві передба­чено особливий порядок реєстрації трудових договорів, укла­дених з роботодавцем – фізичною особою.

Предмет трудового права складають не всі відносини, пов’язані із працею взагалі, а лише ті суспільно-трудові відносини, що виникають, розвиваються та припиняються у зв’язку з безпосередньою діяльністю людей у процесі праці.

Предмет трудового права – це комплекс суспільних відносин, основу якого складають трудові відносини, що виникають у результаті укладення трудового договору, і до якого входять також відносини, тісно пов’язані з трудовими відносинами та які існують для забезпечення функціонування останніх.

Предмет трудового права становлять дві групи суспільних відносин, пов’язаних з трудовою діяльністю:

1. Трудові правовідносини;

2. Правовідносини у сфері праці, пов’язані з трудовими.

Трудове правовідношення – це двосторонній правовий зв’язок між працівником і роботодавцем, що виникає на підставі трудового договору, і зміст якого полягає у сукупності суб’єктивних прав і обов’язків з виконання працівником за винагороду роботи за певною професією, спеціальністю, кваліфікацією, посадою з підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядку, та зі створення належних умов для її виконання й оплати праці роботодавцем.

Трудовому правовідношенню притаманні загальні ознаки правовідношення:

• сторони правовідношення завжди мають суб’єктивні права і несуть юридичні обов’язки;

• правовідношення завжди являє собою двосторонній зв’язок;

• правовідношення є суспільним відношенням, де права та обов’язки сторін забезпечені можливостями державного примусу;

• правовідношення виступає як конкретний правовий зв’язок.

Крім загальних ознак, специфічними ознаками трудового правовідношення є те, що:

• воно виникає тільки з початком роботи за трудовим договором;

• трудове правовідношення є індивідуальним; його суб’єктами є працівник і роботодавець;

• юридичним змістом його є сукупність прав та обов’язків суб’єктів;

• робота за трудовим правовідношенням виконується працівником особисто, і він не вправі передоручити її нікому іншому;

• робота виконується за певною професією, спеціальністю, кваліфікацією, посадою;

• працівник підпорядковується внутрішньому трудовому розпорядку;

• працівник виконує міру праці;

• оплата провадиться на підставах, визначених законодавством, локальним регулюванням і договором сторін.

Правовідносини у сфері праці, пов’язані з трудовими відносинами, можна класифікувати:

а) залежно від кількості суб’єктів – на індивідуальні та колективні;

б) залежно від змісту – на матеріальні, процедурні і процесуальні;

в) залежно від співіснування з трудовими у часі – на ті, що передують трудовим (наприклад, відносини із працевлаштування), існують разом із трудовими (відносини із притягнення до дисциплінарної або матеріальної відповідальності), слідують за трудовими (відносини із розгляду трудових спорів про поновлення на роботі).