3.Способи забезпечення виконання зобов'язань: неустойка, застава, порука, завдаток, гарантія.

Здійснення права у зобов’язальних правовідносинах залежить не лише від волі суб’єкта права, але й від волі боржника. Загальним заходом, що стимулює боржника до належного виконання своїх обов’язків, є можливість стягнення збитків. Однак така міра не завжди здатна викликати необхідний практичний результат. Можливі випадки, коли боржник не виконує свої зобов’язання, але кредитор ніяких збитків не несе, або якщо і несе, з тих чи інших причин не взмозі довести їх розмір. Тому сторони у зобов’язальних правовідносинах досить часто використовують додаткові забезпечувальні заходи, що покликані стимулювати боржника до своєчасного та належного виконання зобов’язання шляхом встановлення невигідних наслідків в разі невиконання чи неналежного виконання зобов’язання.

Такі додаткові заходи в праві мають назву способи забезпечення виконання зобов’язань. Згідно з ЦК України до них відносяться неустойка, порука, гарантія, застава, притримання та завдаток.

Неустойка – це визначена законом чи договором грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі невиконання або неналежного виконання зобов’язання. Предметом неустойки може бути не тільки грошова сума, але й рухоме чи нерухоме майно. Різновидами неустойки є штраф та пеня. Штрафом визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання. Отже пеня - це тривала неустойка, сума якої збільшується з кожним днем прострочення.

Застава – це спосіб забезпечення виконання зобов’язання, при якому кредитор-заставодержатель має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом.

Предметом застави може бути будь-яке майно (речі, гроші, цінні папери, майнові права) за виключенням тих обмежень, що встановлюються законом.

Сутність поруки як способу забезпечення виконання зобов’язання полягає в тому, що третя особа (поручитель) зобов’язується перед кредитором іншої особи нести відповідальність в разі невиконання останньою її обов’язку перед кредитором.

Не так давно, в українському законодавстві закріплений новий спосіб забезпечення виконання зобов’язань – гарантія. Суть його полягає в тому, що банк, інша кредитна установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов’язку.

Гарантія є одностороннім правочином, змістом якого є обов’язок гаранта сплатити кредитору-бенефіціару грошову суму відповідно до умов гарантії.

Завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником в рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов’язання і на забезпечення його виконання. Завдаток може бути використаний при укладенні різних договорів, зокрема, купівлі-продажу, найму житлових приміщень, підряду і т.і. Обмежень стосовно суб’єктного складу договору про встановлення завдатку ЦК не містить.

Специфіка завдатку порівняно з іншими способами забезпечення проявляється в тому, що ним можуть забезпечуватися лише договірні грошові зобов’язання (ст.570 ЦК).