5. Правопорушення як підстави юридичної відповідальності.

Питання про правопорушення та юридичну відповідальність тісно пов'язані з проблемою реалізації права та правових засобів спонукання до цього. Правопорушенням зачіпаються права та законні інтереси інших суб'єктів (громадян, юридичних осіб, держави та ін.). Відомо, що держава має таку можливість впливу на осіб, які ігнорують право, як примус. Важливою його формою є юридична відповідальність, яка застосовується до правопорушників. Отже правопорушення — антипод правомірної поведінки.

Правопорушення — це особливий прояв поведінки, що відступає від виконання вимог норм права в умовах, коли вона мала б будуватися на їх основі, і в зв'язку із цим викликає відповідне реагування з боку держави у вигляді відповідальності, яка застосовується до правопорушника Правопорушення в умовах законності та правопорядку є єдиною підставою притягнення до юридичної відповідальності.

6. Склад правопорушення, зміст його елементів

Склад правопорушення – це сукупність передбачених законом об’єктивних і суб'єктивних ознак протиправного соціально шкідливого діяння, за вчинення якого винна особа несе юридичну відповідальність.

Склад правопорушення містить чотири необхідні елементи: об’єкт, об’єктивну сторону, суб’єкта і суб’єктивну сторону правопорушення.

1. Об’єкт правопорушення – це ті суспільні відносини та цінності (певні блага), що охороняють правом, на які спрямовано посягання суб’єктів правопорушення (наприклад, здоров’я людини, власність тощо). Не існує правопорушень, в яких був би відсутній об’єкт.

2. Об’єктивна сторона правопорушення – це зовнішній прояв самого протиправного вчинку. До обов’язкових елементів об’єктивної сторони належать: діяння (дія чи бездіяльність суб’єкта), шкідливі наслідки (їх настання або загроза настання), необхідний причинно-наслідковий зв’язок між діянням та наслідками, які настали. До факультативних елементів належать спосіб, місце, оточення, обставини та час вчинення правопорушення.

3. Суб’єкт правопорушення – це фізична або юридична особа, яка вчинила правопорушення. Обов’язковою ознакою суб’єкта правопорушення є його деліктоздатність – визнана законом спроможність особи персонально відповідати за свої протиправні діяння.

Для всіх правопорушень є такі обов’язкові умови: особа обов’язково повинна бути осудною та деліктоздатною. Особливий правовий статус мають такі індивідуальні суб’єкти, як державні службовці, посадові особи, депутати різного рівня представництва, що відображено в їх правовому статусі, в тому числі в підставах юридичної відповідальності за вчинене ними правопорушення.

4. Суб’єктивна сторона правопорушення – це сукупність таких ознак, які відображають психічне ставлення особи до вчиненого нею діяння та його шкідливих наслідків. Здатність особи усвідомлювати значення свого вчинку (інтелектуальний аспект) і керувати ним (вольовий аспект) є необхідною умовою оцінки суб’єктивної сторони правопорушення (вини). Вина може виступати у двох основних формах: умислу та необережності.

7. Види правопорушень

За ступенем суспільної небезпеки, завданої шкоди, а також характером санкції, що застосовується до суб’єктів правопорушення поділяються на злочини і проступки.

Злочин – це передбачене і заборонене кримінальним законодавством протиправне суспільно небезпечне винне і карне діяння (дія чи бездіяльність), яке спричиняє чи може причинити істотну шкоду суспільним відносинам.

За вчинення злочину застосовуються найбільш суворі заходи державного примусу – кримінально-правові санкції, які встановлюють значні обмеження на поведінку особи, винної у вчиненні злочину. У Кримінальному кодексі України міститься вичерпний перелік злочинів, тому злочинами можна назвати лише ті діяння, що порушують заборони, встановлені кримінальним законом.

Проступок – це протиправне, винне діяння (дія чи бездіяльність), які не настільки небезпечні як злочини, але завдають шкоду особі, суспільству, державі, вчиняється у всіх врегульованих правом сферах суспільного життя, має різні об’єкти посягання і викликає юридичні наслідки за їх вчинення.

Залежно від галузі права, до якої належать норми, що порушуються, та від характеру стягнення, що застосовується на правопорушників, проступки поділяються на конституційні, дисциплінарні, адміністративні, цивільні, екологічні та ін.