4. Прогалини у праві та засоби їх усунення і подолання

Прогалина в законодавстві — це відсутність нормативно-правової регламентації певної групи суспільних відносин у сфері правового регулювання, окреслюваній основними принципами права. Або, іншими словами, це відсутність правової норми, яка б регулювала суспільні відносини даного виду, які потребують правового врегулювання.

Найбільш ефективним шляхом усунення прогалин в законодавстві є прийняття відповідних змін і доповнень до певного нормативно-правового акту, яким вводиться нова норма права. Але в деяких випадках, зокрема, коли дані суспільні відносини є нетиповими чи потрібно оперативно врегулювати спір, що виник, прогалина в законодавстві усувається за допомогою аналогії закону та аналогії права.

Аналогія закону — це застосування для врегулювання певних відносин, за наявності прогалини в законодавстві, правових норм, які регулюють найбільш подібні, схожі суспільні відносини.

У випадках, коли суспільні відносини прямо не врегульовані ніякими чинними нормами права, а норми, що регулюють схожі відносини відсутні, застосовують аналогію права.

Аналогія права — це застосування для врегулювання певних відносин, за наявності прогалини в законодавстві та за відсутності можливості застосування аналогії закону, загальних принципів відповідної галузі права або законодавства в цілому. Це значить, що юридична справа вирішується на основі принципів права, таких як справедливість, гуманізм, юридична рівність, відповідальність за вину тощо, які переважно закріплені у відповідних статтях Конституції або в загальних положеннях законодавчих актів.

Окрім прогалин у праві можуть існувати колізії — розбіжності між приписами двох або більше чинних норм права, що регулюють одні і ті ж самі суспільні відносини.

Усунення колізій можливе трьома шляхами:

• Скасування всіх нормативних актів, що містять у собі суперечливі норми, і видання замість них нового акту;

• Скасування всіх НПА, що містять суперечності, крім одного, що й буде регулювати відносини.

• Прийняття спеціальних колізійних норм, які дозволяють обрати норму (право), яке необхідне для регулювання конкретних суспільних відносин.

5. Поняття та структура (елементи) правовідносин: учасники, їхні суб'єктивні права та обов'язки, об'єкт правовідносин.

Правовідносини — такі суспільні відносини, суб'єкти яких конкретно пов'язані взаємними правами, обов'язками та повноваженнями. Правовідносини є соціальною формою реалізації правових норм. Правовідносини мають складну побудову: суб'єкти, об'єкти і зміст.

Суб'єкти правовідносин це учасники правовідносин, які є носіями суб'єктивних прав і юридичних обов'язків, ними можуть бути: держава та її структурні одиниці; фізичні особи; юридичні особи; політичні партії, громадські та релігійні організації, комерційні підприємства і товариства та ін.; соціальні спільноти (народ, нація, територіальна громада, національна меншина, трудовий колектив, громадяни певного виборчого округу).

Суб'єкти правовідносин повинні володіти правосуб'єктністю, яка складається з: правоздатності (здатності суб'єкта бути носієм суб'єктивних прав і юридичних обов'язків); дієздатності (здатності суб'єктів своїми діями набувати і самостійно здійснювати суб'єктивні права і юридичні обов'язки); деліктоздатності (від лат. delictum — провина, проступок) - здатності суб'єктів правовідносин нести юридичну відповідальність за скоєне правопорушення або спричинення шкоди.

Об'єкти правовідносин — це реальні, матеріальні чи нематеріальні соціальні блага (цінності), що задовольняють інтереси й потреби людей і з приводу яких між суб'єктами виникають, змінюються чи припиняються суб'єктивні права та юридичні обов'язки.

Зміст правовідносин характеризується синтезом фактичного і юридичного:

1. Юридичний зміст — це суб'єктивні права та юридичні обов'язки уповноважених та зобов'язаних суб'єктів правовідносин, тобто можливість певних дій уповноважених суб'єктів і необхідність відповідних дій зобов'язаних суб'єктів.

2. Фактичний (матеріальний) зміст — це реальна, фактична поведінка суб'єктів, їх дії (діяльність), в якій реалізуються суб'єктивні права та юридичні обов'язки сторін. Матеріальний зміст правовідносин може бути також пов'язаний з юридичними фактами.

6. Юридичні факти.

Юридичні факти — це конкретні життєві обставини, з якими норми права пов'язують виникнення, зміну чи припи­нення правовідносин. Таким чином, юридичний факт є матеріальною передумовою правовідносин.

Види юридичних фактів:

— за юридичними наслідками (правотворчі; факти, що змінюють або скасовують певні права);

— залежно від форми їх прояву (позитивні й негативні);

— за характером дії (одноразові чи такі, що діють безперервно);

— за волевиявленням відокремлюють юридичні дії та події.

Юридичні дії — це такі життєві обставини, що характеризують вольову поведінку суб'єктів, зовнішнє вираження їх волі та свідомості.

Юридичні дії поділяють на:

1. Правомірні:

• юридичні акти — правомірна поведінка, що здійснюється з метою породити юридичні наслідки (укладання договору);

• юридичні вчинки — такі дії, що не мають на меті спричи­нення юридичних наслідків, але які можуть породити права і обов'язки (наприклад, написання вірша, що може бути по­в'язано з виникненням авторських прав, знайдення скарбу).

2. Неправомірні:

— правопорушення;

— правові аномалії — зловживання правом, що не є правопорушенням.

Юридичні події — це такі життєві обставини, що виникають, розвиваються і припиняються незалежно від волі суб'єктів правовідносин (стихійне лихо, введення надзвичайного стану).

Правовідносини можуть також виникати на підставі презумпції (від лат. praesumptio — припущення) — закріплене у законі припущення про наявність чи відсутність певних фактів, що мають юридичне значення. Тобто самі по собі презумпції не є юридичним фактом, але у них відображається правдоподібне знання про розвиток природи, суспільства і вихідні засади та принципи права (див. тему «Презумпція невинуватості у кримінальному процесі»).