6. Дія нормативного акта за колом осіб, імунітет та його різновиди

Дія нормативно-правових актів за колом осіб – це їх поширення на певні категорії суб’єктів права.

За характером зв’язку суб’єкта з державою розрізняють:

• Нормативні акти загальної дії (поширюються на всіх осіб, що перебувають на території держави, наприклад, Конституція).

• Нормативні акти, які поширюються тільки на громадян даної держави (наприклад Закон України «Про вибори Президента України).

• Нормативні акти, які поширюються на іноземних громадян та осіб без громадянства (наприклад Закон України «Про статус іноземців»).

Також виокремлюють нормативні акти спеціальної дії, що поширюються тільки на коло спеціальних суб’єктів (осіб, що володіють певною професією і займають певні посади – судді, народні депутати), або мають особливе соціальне положення (пенсіонери, інваліди та ін.).

Залежно від місця проживання осіб виділяють:

• Нормативні акти, що діють відносно осіб, що постійно проживають на території держави.

• Нормативні акти, що поширюються на осіб, які тимчасово перебувають на даній території (переселенці, біженці та ін.).

Дія нормативного акта за колом осіб пов’язана також з наявністю чи відсутністю в осіб юридичного імунітету.

Юридичний імунітет – це повне або часткове звільнення його носія від поширення на нього дії загальних правових норм.

Нормами національного законодавства можуть бути встановленні дипломатичний президентський, депутатський, суддівський та інші види імунітету.

7. Систематизація законодавства: поняття, форми

Систематизація нормативно-правових актів – це діяльність зі зведення нормативно-правових актів у впорядковану систему.

Завдання систематизації: а). Забезпечення уніфікації національного законодавства шляхом приведення до єдиної системи шляхом усунення розбіжностей і надання одноманітності правовому регулюванню подібних або близьких видів суспільних відносин. б). В Конституції України гарантовано кожній людині право знати свої права і обов’язки. Враховуючи дію десятків тисяч нормативно-правових актів, засміченості системи законодавства не чинними, колізійними нормативними приписами пересічному громадянину важко відшукати необхідні норми самостійно без організаційної і технічної фахової підтримки. Тому систематизація є ефективним засобом реалізації цього права шляхом забезпечення вільного і оперативного доступу громадян до національного законодавства.

Суб’єкти систематизації:

• Спеціально вповноважені компетентні органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Вони діють на підставі повноважень, наданих правовими актами. Така систематизація називається офіційною. Результатом офіційної систематизації є прийняття кодифікованих нормативно-правових актів (кодексів, Основ законодавства), оприлюднення офіційних друкованих видань збірників законодавства.

• Приватні особи (громадяни та організації).

Систематизація законодавства здійснюється ними за власною ініціативою з метою забезпечення їх господарської, освітньої, наукової або іншої діяльності.

Форми (види) систематизації

Існують чотири форми систематизації: облік, інкорпорація, консолідація та кодифікація.

Облік нормативно-правових актів – це діяльність зі збирання, фіксування в логічній послідовності та зберігання нормативно – правових актів, підтримання їх у актуальному стані з урахуванням усіх змін та доповнень, а також зі створення спеціальних систем їх нагромадження і пошуку.

Інкорпорація – це впорядкування нормативно – правових актів без зміни їхнього змісту шляхом їх зведення в єдині друковані видання за хронологією та/або предметом регулювання.

Консолідація – це зведення у єдиний нормативно-правовий акт декількох актів, що регулюють певну сферу суспільних відносин без зміни їх змісту. Результатом консолідації є видання нового нормативно – правового акта, при цьому попередні консолідовані акти втрачають свою чинність. В Україні консолідація нормативно-правових актів не практикується, але вона поширена в Німеччині, США, Франції, Англії.

Кодифікація – це перероблення та зведення правових норм, що містяться у різних актах, у логічно узгоджений нормативно – правовий акт, котрий регулює певну сферу суспільних відносин на галузевому рівні [Error: Reference source not found].

Модуль 2 – Теоретичні засади правознавства.

Змістовий модуль 2.1. Основи теорії держави і права

Тема 5. Система права

1. Поняття системи права та її структури.

2. Поняття елементів системи права: галузь права та інститут права.

3. Види галузей права.

4. Поняття системи законодавства.

5. Правотворення як процес самоорганізації права

1. Поняття системи права та її структури.

Система права — це комплекс взаємопов'язаних і взаємодіючих чинних юридичних норм певної держави, що характеризується єдністю, узгодженістю, а також поділом на галузі та інститути.

Система права характеризується такими ознаками:

• це цілісна єдність чинних правових норм певної держави;

• ці норми права розподілені за галузями й інститутами, відповідно до предмету і методу правового регулювання;

• об'єктивний характер розподілу юридичних норм на галузі та інститути.

Отже, основними елементами системи права є правові (юридичні) норми, інститути права, галузі права.

Отже, структура системи права — це об'єктивно зумовлена внутрішня організація права певної держави, яка полягає в єдності й погодженості всіх юридичних норм держави та в їхньому розподілі за галузями та інститутами права.

Таким чином, поняття системи права, на відміну від правової системи, охоплює не сукупність всіх правових (юридичних) явищ у їхній взаємодії, а тільки внутрішню будову права як системи правових норм.

Системність, як ознака права, означає сукупність норм, які взаємообумовлюють, взаємодоповнюють і взаємозалежать одна від одної.