4. Дія нормативного акта у часі, порядок набрання чинності актом, зворотна сила закону

Характеризуючи дію нормативно-правових актів у часі, слід розрізняти момент набуття нормативним актом чинності, момент зупинення дії нормативного акта, момент припинення дії нормативного акта.

Порядок і строки набрання нормативними актами чинності встановлюється в законодавстві кожної держави.

У Конституції України ч.2,3 ст.57 сформульовано, що закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права та обов’язки громадян, мають бути доведені до відома населення в порядку, встановленому законом. Якщо дана вимога не виконана і закони та інші нормативно-правові акти не доведені до відома населення, вони є нечинними.

Порядок набуття чинності:

• Нормативні акти Верховної Ради України та Президента України набирають чинності через 10 днів з дня їх офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено в самому акті, але не раніше дня їх опублікування в офіційному виданні.

• Акти Кабінету Міністрів України набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самим актом, але не раніше дня їх опублікування.

• Нормативні акти, що видаються міністерствами, органами и виконавчої влади, та підлягають державній реєстрації в міністерстві Юстиції України, набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в самому акті не встановлений пізніший строк набуття чинності.

Офіційними друкованими виданнями, згідно Указу Президента №503 є:

1. «Офіційний вісник України».

2. «Урядовий кур’єр».

3. «Відомості Верховної Ради України».

4. «Голос України».

5. «Офіційний вісник Президента України».

Після опублікування в одному з цих видань нормативний акт вважається

доведеним до відома населення.

Зупинення дії нормативного акта – є тимчасове, неостаточне переривання його дії, що зумовлюється певними обставинами та здійснюється в порядку, передбаченому законодавством.

Зупинити дію нормативного акта може: орган , що його прийняв; інший орган, якщо подібні повноваження надано йому законом.

Момент припинення дії нормативного акта – це календарна дата, з якої нормативний акт остаточно втрачає чинність.

Підстави припинення дії нормативних актів:

• Закінчення строку, на який він був прийнятий.

• Зміни обставин на які він був розрахований.

• Визнання судами акта неконституційним, незаконним.

• Скасування нормативного акта іншим актом

Зворотна сила закону – це така дія на правовідношення, де припускається, що новий нормативний акт існував на момент виникнення правовідношення.

За загальним правилом нормативні акти зворотної сили не мають. Але ст.58 Конституції України передбачає виняток для тих актів, що пом’якшують або скасовують відповідальність фізичної особи. Для застосування цього правила не потрібна спеціальна вказівка про це в тексті акта – воно діє автоматично. Стосовно юридичних осіб, це правило не діє автоматично, але може бути передбачене шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативному акті.

5. Дія нормативного акта у просторі, екстериторіальність.

Дія нормативно-правових актів у просторі визначається територіальними межами його обов’язковості.

Територія держави – це обмежений кордонами держави простір суші, її надра, континентальний шельф, повітряний простір над землею і водною територією, національні і територіальні води (до 12 морських миль).

Також до території держави дорівнюється території посольств, морські, річні, повітряні і космічні кораблі під прапором чи знаком держави, воєнні кораблі, кабелі та трубопроводи, прокладені у відкритому морі, що з’єднують території держав, технічні споруди на континентальному шельфі або в надрах відкритого моря.

Нормативні акти можуть поширюватися на:

• Всю територію України (законі України, постанови Кабінету Міністрів, Укази Президента).

• Територію Автономної Республіки Крим (нормативні акти Верховної Ради АРК, та інших органів АРК).

• Територію адміністративно-територіальних одиниць або певну їх

частину (рішення органів місцевого самоврядування, розпорядження голів

місцевих державних адміністрацій).

Це дія нормативно-правових актів за територіальним принципом. Також нормативно-правові акти діють за екстериторіальним принципом. Екстериторіальний принцип – це дія нормативно-правових актів поза межами держави. Але певні частини території держави (посольства, консульства) вважаються такими, що не находяться на території держави, де вони фактично існують, а юридично визнається, що вони знаходяться на території тієї держави, чиє посольство вміщується в даному будинку. Суб’єкти які находяться на території посольства підпадають під дію законодавства цієї держави. Кримінальному законодавству також притаманні особливості дії нормативного акта у просторі. У статті 7 Кримінального Кодексу України закріплено: «громадяни України та особи без громадянства, що постійно проживають в Україні, які вчинили злочини за її межами, підлягають кримінальній відповідальності за цим Кодексом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України. Також на території України може застосовуватись законодавство іноземних держав. Воно застосовується на території України, якщо не суперечить основним засадам регулювання цих відносин, встановлених в законодавстві України.