3. Закон як основне джерело права у правовій державі, підзаконні нормативні акти

Закон – це нормативно-правовий акт вищої юридичної сили, прийнятий в особливому порядку парламентом або безпосередньо народом, який визначає відправні засади правового регулювання суспільних відносин.

Ознаки закону:

Закони приймаються вищим представницьким органом держави (парламентом) або безпосередньо народом (шляхом референдуму).

Закони регулюють найбільш соціально значущі, типові, сталі суспільні відносини. (приклад, тільки закон визначає правовий режим власності, територіальний устрій держави, права, свободи і обов’язки людини і громадянина та ін.).

Закони мають вищу юридичну силу щодо усіх інших нормативних актів. Нормативні акти органів і посадових осіб держави приймаються на основі законів, не можуть суперечити ним і тому є підзаконними. Закони змінюються чи скасовуються тільки законами.

Закони приймаються в особливому порядку. Порядок прийняття законів регулюється Конституцією України, а також Регламентом Верховної Ради України. Законодавча процедура включає такі етапи:

1) законодавчу ініціативу (звернення суб’єктів – Президент України, народні депутати України, Кабінет Міністрів України – до ВРУ стосовно прийняття нового закону або зміни чинного закону).

2) підготовка проекту закону до розгляду його ВРУ. Основними етапами підготовки є прийняття рішення щодо підготовки проекту, організаційно-технічне та фінансове забезпечення підготовки проекту, розроблення концепції законопроекту, підготовка тексту та додатків до нього, наукова експертиза проекту закону. Підготовлені проекти законів можуть бути оприлюднені для обговорення державними органами, громадськістю, науковими установами. Обов’язковим є оприлюднення проектів конституційних законів та законопроектів, що виносяться на всеукраїнський референдум.

3)Розгляд і обговорення проекту закону Верховною Радою України. Закони розглядаються на пленарних засіданнях, як правило, в першому, другому, третьому читаннях. За результатами розгляду можуть прийматися такі рішення: повернути проект закону на доопрацювання із визначенням головних зауважень і строку доопрацювання; надіслати проект закону на додаткову експертизу; відхилити проект закону із зазначенням причин відхилення; схвалити текст закону в цілому і внести його на всенародний референдум; прийняти закон і направити його на підпис Президенту України.

4) прийняття закону ВРУ. Закони можуть прийматися в цілому, а частина і постатейно – за результатами другого і третього читань на відкритому пленарному засіданні шляхом голосування простою або кваліфікованою більшістю голосів народних депутатів України залежно від характеру закону. Прийнятий закон підписує Голова ВРУ не раніше двох і не пізніше п’яти днів з дня його подання.

5) введення закону в дію. ВРУ одночасно з прийняттям закону вирішує питання щодо умов введення його в дію (визначення строку, порядку умов набрання чинності законом).

Види законів:

1. За юридичною силою:

· Конституційні – нормативні акти, якими вносяться зміни чи доповнення до Конституції. Вони приймаються не менш як 2/3 від конституційного складу Верховної Ради України в порядку, передбаченому розділом ХІІІ Конституції України.

· Звичайні – нормативні акти, які приймаються на основі і на виконання Конституції і визначають основи правового регулювання суспільних відносин у певній сфері. Звичайні закони приймаються більшістю від конституційного складу Верховної Ради України.

2. За ступенем впорядкованості:

· Кодифіковані – нормативні акти, затверджені законами, в яких на науковій основі узагальнюється і систематизуються норми права, що регулюють певну групу суспільних відносин. Кодифіковані закони приймаються у формі кодексів та Основ законодавства.

· Поточні (тематичні) несистематизовані законодавчі акти, прийняті з окремих питань. (ЗУ «Про холдингові компанії в Україні»).

3. За значенням у механізмі правового регулювання

· Основні – закони, які містять в первинній редакції текст правових норм і здійснюють первинне правове регулювання суспільних відносин (ЗУ «Про цінні папери та фондовий ринок»).

· Допоміжні – закони, якими вносяться зміни і доповнення до чинного законодавства, затверджуються, ратифікуються, зупиняються, скасовуються інші нормативні акти.

4. За обсягом дії:

· Закони загальної дії – поширюються на всіх суб’єктів права незалежно від їх статусу.

· Закони спеціальної дії – адресовані чітко окресленому колу суб’єктів, які мають особливий статус.

· Закони виняткової дії – встановлюють винятки з загальних правил

щодо обмеженого кола суб’єктів тощо.

Підзаконні нормативно-правові акти (НПА) – це акти, що приймаються уповноваженими нормотворчими суб’єктами на основі і на виконання законів і не повинні суперечити їм.

Класифікація підзаконних НПА:

1. За суб’єктами прийняття

• Нормативні акти Президента України. На основі Конституції і законів України в межах своїх повноважень видає нормативні акти у формі указів, які є обов’язковими до виконання на всій території України.

• Нормативні акти Кабінету Міністрів України. Це вищий орган у системі органів виконавчої влади, і в межах своєї компетенції на основі і на виконання Конституції і законів України видає постанови і розпорядження, обов’язкові до виконання. Постанови і розпорядження приймаються на засіданні КМУ шляхом голосування більшістю голосів посадового складу.

• Нормативні акти міністерств та інших центральних органів виконавчої влади. Міністри та керівники інших центральних органів виконавчої влади в межах своєї компетенції очолюваних ними органів у відповідній сфері управління видають нормативні акти у формі наказів. Центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом (Антимонопольний комітет України, Національний банк України та ін.) можуть видавати нормативні акти і в інших формах – розпорядження, рішення, постанови.

• Нормативні акти місцевих державних адміністрацій. Голови місцевих державних адміністрацій в межах своїх власних і делегованих повноважень видають розпорядження, обов’язкові для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб та громадян, які знаходяться на відповідній території. Керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів місцевої державної адміністрації видають накази.

• Нормативні акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування. Органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов’язковими до виконання на відповідній території. Рішення Ради приймаються на її пленарному засіданні після обговорення відкритим або таємним голосуванням більшістю депутатів від загального складу Ради. Сільський, селищний, міський голова, голова районної в місті, районної, обласної ради, яким делеговані державні функції, в межах своїх повноважень видають розпорядження.

• Локальні нормативні акти – акти, які приймаються керівниками підприємств, установ, організацій в межах наданих їм повноважень з метою регулювання службової і трудової діяльності – накази, статути, правила внутрішнього трудового розпорядку, положення та інше. Деякі з них потребують узгодження з профспілками. Такі акти є локальними, тому що діють тільки в межах відповідного підприємства, установи, організації.