3. Структура правової норми: гіпотеза, диспозиція, санкція

Структура норми права – це внутрішня будова норми. Норма права складається з трьох елементів: гіпотези, диспозиції та санкції.

Гіпотеза – це елемент норми права, що вказує на життєві обставини, за наявності та/або відсутності яких реалізується правило поведінки (диспозиція).

За допомогою гіпотези певний варіант поведінки, сформульований в нормі права, прив’язується до конкретного життєвого випадку, конкретного суб’єкта, часу та місця.

Диспозиція – це елемент норми права, що вказує на правило поведінки, якому повинні підкорятися учасники правовідносин. За допомогою диспозиції впорядковуються суспільні відносини, в диспозиції формулюються права та обов’язки, яких набувають суб’єкти суспільних відносин.

Санкція – це елемент норми права, що встановлює невигідні наслідки на випадок порушення правила, визначеного в диспозиції. Санкція логічно завершує норму права. Санкція містить вказівку на наслідки відхилення від диспозиції і є одним із засобів спонукання особи до додержання норми права [^viii].

Тема 4. Джерела права

1. Поняття джерела права та його форми

2. Нормативні акти як джерела права та їхня система

3. Закон як основне джерело права у правовій державі, підзаконні нормативні акти

4. Дія нормативного акта у часі, порядок набрання чинності актом, зворотна сила закону

5. Дія нормативного акта у просторі, екстериторіальність.

6. Дія нормативного акта за колом осіб, імунітет та його різновиди

7. Систематизація законодавства: поняття, форми

1. Поняття джерела права та його форми

Джерело права – це спосіб юридичного виразу права, його організація в належну юридичну оболонку.

В юриспруденції склалися такі підходи до розуміння терміна «джерело права».

• Джерела виникнення права як соціального явища, сила, що творить право (правоутворююча сила).

• Пам’ятки історії, літератури, судові справи та звичаї, що існували історично та мали значення для чинного на той час права.

• Певний вид діяльності державної влади з утворення правових норм.

• Матеріали, взяті за основу того чи іншого законодавства.

• Способи зовнішнього виразу, існування та перетворення права.

Термін «джерело права» вперше було введено в обіг ще за часів Давнього Риму. Тіт Лівій назвав Закони ХІІ таблиць «джерелами всього публічного і приватного права», оскільки вони вважалися витоками чинного на той час права. Таке розуміння джерела права відповідає етимології слова «джерело».

Також поняття «джерела права» нерідко використовуються в літературі у розумінні «джерела пізнання права». Цим поняттям охоплюється все, що містить відомості, які дають можливість пізнати зміст та особливості права різних країн у різні історичні періоди.

Наприкінці ХІХ сторіччя джерела права починають досліджуватися правознавцями на доктринальному рівні. З’являються декілька шкіл. Позитивісти вважали, що джерелом права є створені державою нормативні приписи, які держава захищає примусово. Представники психологічної школи розглядали право як явище людської психіки.

2. Нормативні акти як джерела права та їхня система

Нормативно-правовий акт – це офіційний документ, прийнятий компетентними суб’єктами нормотворчості, який встановлює, змінює або скасовує норми права.

На відміну від інших форм права, нормативно-правовий акт характеризується наступними рисами:

1. Приймається тільки уповноваженими суб’єктами нормотворчості

2. Має письмову форму

3. Оприлюднюється в офіційних виданнях

4. Має визначену структуру, чітко формулює зміст правових норм

5. Розробляється і ухвалюється за встановленою законом процедурою

6. Відповідно до потреб соціальної практики може бути оперативно змінений або доповнений

7. Є обов’язковим до виконання і містить гарантії на випадок його

можливого порушення

8. Підлягає систематизації.

Завдяки цим особливостям нормативно-правовий акт займає домінуючу роль в країнах романо-германської правової сім’ї. Нормативно-правовий акт є основною формою права в Україні.

Нормативно-правові акти диференційовані за видами органів, які їх видають. Апарат держави складається з системи органів, які наділені певним обсягом нормотворчих повноважень, що реалізується шляхом прийняття нормативних актів різних видів та різної сфери дії.

Також нормативно-правові акти конкретизовані за предметом правового регулювання, що відображається в назві або преамбулі нормативного акта.

Нормативно-правові акти існують у вигляді ієрархічної системи. В основі такої системи лежить юридична сила акта.

Юридична сила акта – це властивість нормативних актів, що визначає їх співвідношення за змістом з іншими нормативними актами і залежить від компетенції нормотворчого органу та його місця в механізмі держави.

Система нормативно-правових актів:

1. Конституція держави.

Конституція є основним законом країни та має вищу юридичну силу.

2. Закони.

Закони виокремлюють за їх змістом, формою, юридичною силою і порядком ухвалення.

3. Підзаконні акти. Це акти прийняті центральними і місцевими органами виконавчої влади. Такі акти засновані на законах, не можуть їм суперечити, основною метою їх прийняття є конкретизувати зміст законів.