5. Організація внутрішнього контролю

Організація внутрішнього контролю полягає у проведенні фінансової перевірки структурних підрозділів підприємства, які фінансово-господарську діяльність відображують у регістрах обліку та складають звітність. Такий контроль організується за двома варіантами:

1. у формі оперативного контролю за ходом діяльності;

2. у формі періодичної перевірки документів, регістрів, форм звітності.

Цей контроль є подальшим, оскільки здійснюється після проведених операцій. У процесі контролю використовуються документи, якими оформляються господарські операції, облікові регістри, звітні форми. Об’єктом контролю є структурний підрозділ, який має фінансово-замкнений цикл.

Перевірка має з’ясувати правильність показників, що характеризують діяльність підрозділу, зокрема, обсягів випущеної продукції, величини витрат, фінансових результатів від реалізації продукції, розрахунків, виконання договірних зобов’язань, відповідність законам, планам, нормам, квотам.

Особливістю подальшого контролю у формі перевірок є те, що він проводиться на основі показників первинних документів, записів у облікових реєстрах та звітних форм. Перевірці підлягає фактичний стан наявності грошей, товарно-матеріальних цінностей. Такий контроль дозволяє виявити недоліки, помилки, зловживання, що не були визначені бухгалтерією у процесі поточного (оперативного) контролю діяльності відповідальних підрозділів. Вибір методів і форм контрольних перевірок залежить від топологічних особливостей об’єкту перевірки. Наприклад, при перевірці складського господарства потрібно дослідити наступні питання: контрольною інвентаризацією виявити стан, якість та надійність зберігання запасів, стан складського приміщення, забезпечення збереження (договір про матеріальну відповідальність). Перевіркою документів щодо надходження і витрачання запасів контролюється повнота оприбуткування, правильність обліку наявності та руху запасів на складах. При перевірці визначають критичні моменти господарської діяльності, види діяльності, що є вирішальними для підприємства. При цьому, важлива персоніфікація відповідальності за результати як фінансово-господарської роботи, так і контролю.

Для перевірки повноти та стану фінансово-економічної роботи організовують спеціальну групу внутрішнього контролю із фахівців (бухгалтерів, фінансистів), які здійснюють перевірку на підприємстві.

Етапи внутрішнього контролю:

1. підготовчі роботи, визначення об’єкта перевірок, завдання, складу виконавців;

2. обстеження й аналіз основних показників за документами, регістрами, звітами;

3. складання робочої програми перевірки - конкретизація завдань, обговорення з учасниками, вручення кожному учаснику конкретного завдання, інструктаж щодо виконання завдань;

4. перевірка показників у відповідності із робочою програмою, а також аналіз результатів перевірки;

5. систематизація результатів перевірки, формування чорнового і чистового варіантів;

6. узагальнення матеріалів перевірки - ознайомлення з результатами перевірки перевірених; оформлення акта, винесення пропозицій, рекомендацій.

Тема 7

НАКАЗ ПРО ОБЛІКОВУ ПОЛІТИКУ

План лекції

1. Порядок розробки наказу про облікову політику

2. Структура наказу про облікову політику

1. Порядок розробки наказу про облікову політику

Заключним етапом формування облікової політики є процес її документального оформлення, тобто складання та затвердження Наказу про облікову політику підприємства. Наказ про облікову політику – це внутрішній регламент підприємства, яким затверджується сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності, тобто положення облікової політики підприємства. Необхідність його складання регламентується Законом України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні".

Розробка наказу про облікову політику здійснюється за такими етапами:

1. Створення робочої комісії з розробки положень облікової політики.

2. Підготовка комісією Наказу про облікову політику.

3. Підготовка додатків до наказу про облікову політику.

4. Затвердження наказу про облікову політику.

5. Ознайомлення з наказом (під розписку) усіх виконавців.

За формування облікової політики відповідає головний бухгалтер підприємства. Саме в обліковій політиці головний бухгалтер здатний і повинен проявити свій рівень професійної підготовки та досвід, запропонувавши найбільш оптимальні і раціональні методи оцінки і обліку майна, капіталу та зобов’язань підприємства. Головний бухгалтер складає проект наказу і зі всіма додатками та розрахунками передає на затвердження власнику (керівнику) підприємства. Керівник аналізує запропоновану головним бухгалтером облікову політику і в разі згоди затверджує її. Наказ набирає юридичної сили з дня його підписання власником (керівником) підприємства і є обов’язковим для виконання всіма службами і працівниками підприємства.

Облікову політику (зміни до неї) може розробляти внутрішній аудитор підприємства, аудиторська фірма під керівництвом головного бухгалтера та за участю інших відповідальних спеціалістів або ж якщо така фірма здійснює бухгалтерський облік на підприємстві – під керівництвом власника (керівника). Це завдання може входити до складу наданих послуг протягом проведення перевірки або бути предметом окремого договору.

Наказ про облікову політику підписують особи, що мають право першого та другого підпису (традиційно - керівник та головний бухгалтер або бухгалтер). При складанні наказу, крім факторів нормативно-правового характеру, необхідно також враховувати: юридичний статус підприємства (форма власності та організаційно-правова форма), галузеву специфіку підприємства, наявність кваліфікованих бухгалтерських кадрів та ін. Сам наказ має повно відображати особливості організації та ведення бухгалтерського обліку і складання звітності на підприємстві. Форма та зміст наказу на сьогодні не регламентуються.

Підготовка наказу про облікову політику підприємства є досить трудомісткою справою і вимагає від учасників цього процесу неабияких здібностей, комплексних знань усіх процесів, які відбувались на підприємстві і за його межами у минулому, здійснюються зараз і проводитимуться в майбутньому. Усе це потребує ґрунтовного аналізу подій і фактів, уміння бачити перспективу, неординарне мислення тощо.

Складаючи наказ про облікову політику, можна ввести до нього деякі постулати Закону чи витяги з інструкції, з метою ознайомлення власника (керівника), який підписуватиме наказ, про необхідні вимоги, незнання яких може спричинити певні недоробки, які призведуть у майбутньому до негативних наслідків.

Наказ повинен оптимально поєднувати в собі організаційні й програмні (унормовані законодавством) питання, які безпосередньо пов’язані з діяльністю підприємства, стати першим продуманих кроком до прибуткової діяльності.

Для усунення невизначеності у способах, які використовуються при складанні звітності, сприяння покращенню дисципліни підприємства щодо формування облікової політики передбачено встановлення термінів формування та затвердження облікової політики протягом тридцяти днів з моменту державної реєстрації підприємства, але не пізніше складання квартальної (річної) фінансової