3. Вибір переліку і складу змінних і постійних загальновиробничих витрат

та бази їх розподілу

До складу загальновиробничих витрат включаються витрати на організацію виробництва та управління цехами, дільницями, відділеннями, бригадами та іншими підрозділами підприємства, а також витрати на експлуатацію машин та устаткування. Загальновиробничі витрати поділяються на постійні і змінні.

Постійні загальновиробничі витрати – витрати на обслуговування і управління виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягів діяльності.

Змінні загальновиробничі витрати – витрати на обслуговування і управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягів діяльності.

Згідно з п. 16 П(С)БО 16 „Витрати” [95] підприємства самостійно встановлюють перелік та склад змінних і постійних загальновиробничих витрат (табл. 5.3).

Таблиця 5.3

Групування загально виробничих витрат підприємства

Назва статті витрат	Групування витрат
	постійні	змінні
Утримання апарату управління цехами, дільницями	х
відрахування на соціальні заходи	х
витрати на відрядження апарату управління цеха	х
амортизація основних засобів загальновиробничого призначення	х
амортизація нематеріальних активів загальновиробничого призначення	х
витрати на утримання основних засобів загальновиробничого призначення	х
витрати на обслуговування (ремонт) основних засобів загальновиробничого призначення	х
витрати на вдосконалення технології та організації виробництва	х
витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці обслуговуючого персоналу цехів)		х
витрати на охорону праці	х
витрати на техніку безпеки	х
Утримання охорони	х
Нестачі у межах норм природного убутку		х
Водопостачання, водовідведення, тепло і газопостачання на технологічні потреби		х
Утримання внутрішнього транспорту		х
Витрати на матеріали загальновиробничого призначення		х

Загальновиробничі витрати є непрямими витратами, тому не можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об’єкта витрат економічно доцільним шляхом на підставі первинних документів, а розподіляються між видами продукції із використанням певної бази розподілу. Згідно П(С)БО 16 змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об’єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат), виходячи із фактичної потужності звітного періоду.

Схема розподілу загальновиробничих витрат наведена на рисунку 5.4.

Рис. 5.2. Розподіл загальновиробничих витрат

Постійні загальновиробничі витрати розподіляються на кож­ний об’єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат) при нормальній потужності.

Згідно з П(С)БО 16 нормальна виробнича потужність – це очікуваний середній обсяг діяльності, що може бути досягнутий за умов звичайної діяльності підприємств протягом кількох років або операційних циклів з урахуванням запланованого обслуговування виробництва.

Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у періоді їх виникнення. Загальна сума розподілених та нерозподілених постійних загальновиробничих витрат не може перевищувати їх фактичну величину.

Рішення про перелік і склад як постійних, так і змінних загальновиробничих витрат, а також про вибір бази їх розподілу, підприємства приймають самостійно, що відображують у наказі про облікову політику. Проблема полягає у виборі оптимальної бази розподілу загальновиробничих витрат, яка б дозволила отримати величину виробничої собівартості продукції, максимально наближену до фактичних витрат на її виробництво. Стратегічна важливість оптимального визначення виробничої собівартості продукції полягає у тому, що вона є базою розрахунку відпускних цін. Відповідно, перекручення, допущені у процесі розподілу загальновиробничих витрат, спричинять лавиноподібну деформацію більшості елементів функціонування підприємства (відпускних цін, доходу від продажу прибутку, конкурентоспроможності продукції), тому підприємства повинні максимально виважено підходити до вибору бази розподілу загальновиробничих витрат, обираючи таку, яка забезпечує наближення розрахункових витрат до їх фактичного рівня. Вибір бази розподілу загальновиробничих витрат має базуватись на особливостях технології виробництва. Наприклад, якщо певний вид продукції випускається із використанням ручної праці, то вибір заробітної плати у якості бази розподілу загальновиробничих витрат призведе до перерозподілу загальновиробничих витрат на користь такої продукції і її виробнича собівартість виявиться завищеною порівняно із виробничою собівартістю тієї продукції, що випускалась із використанням машин і обладнання. У такому випадку найбільш прийнятною базою розподілу загальновиробничих витрат є години роботи обладнання з випуску конкретних видів продукції.

Порядок розподілу загальновиробничих витрат наведено у табл. 5. 4.

Таблиця 5.4