5. Облікова політика по інших необоротних матеріальних активах

До складу інших необоротних матеріальних активів належать: бібліотечні фонди; малоцінні необоротні матеріальні активи; тимчасові (нетитульні) споруди; природні ресурси; інвентарна тара; предмети прокату; інші необоротні матеріальні активи. Підприємства можуть установлювати вартісні ознаки предметів, що входять до складу малоцінних необоротних матеріальних активів. Наприклад, облікова політика може містити норму, за якою до їх складу належать об’єкти вартістю до 1000 грн., відповідно, об’єкти вартістю понад зазначену величину належать до основних засобів. Для одних підприємств той чи інший предмет може бути основним засобом, а для інших – малоцінним необоротним активом, тому різних підприємств така сума може бути різною залежно від величини активів, виду діяльності тощо.

Амортизація об'єктів, що належать до інших необоротних матеріальних активах нараховується за методами:

• прямолінійним;

• виробничим.

Амортизація малоцінних необоротних матеріальних активів і бібліотечних фондів може нараховуватися у першому місяці використання об'єкта в розмірі 50 % його вартості, яка амортизується, та решта 50 % вартості, яка амортизується, у місяці їх вилучення з активів (списання з балансу) внаслідок невідповідності критеріям визнання активом або в першому місяці використання об'єкта 100 % його вартості.

Тема 5. Облікова політика по доходах, витратах і фінансових результатах

Ключові поняття:

Витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками) за звітний період.

Доходи - збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників) за звітний період.

Збиток - перевищення суми витрат над сумою доходу, для отримання якого були здійснені ці витрати.

Прибуток - сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати.

Елемент витрат - сукупність економічно однорідних витрат.

Прямі витрати - витрати, що можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об'єкта витрат економічно доцільним шляхом.

Об'єкт витрат - продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов'язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.

План лекції

1. Нормативно-правове забезпечення облікової політики по витратах, доходах та фінансових результатах

2. Вибір 8 та/або 9 Плану рахунків бухгалтерського обліку та формування робочого плану рахунків

3. Вибір переліку і складу змінних і постійних загальновиробничих витрат та бази їх розподілу

4. Методи обліку витрат виробництва, вибір переліку і складу статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг)

5. Методи оцінки і обліку незавершеного виробництва

6. Методи оцінки і обліку готової продукції

7. Методи оцінки і обліку доходів підприємства

1.Нормативно-правове забезпечення облікової політики по витратах, доходах

Облікова політика по витратах, доходах та фінансових результатах базується на таких нормативних документах:

1. Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні: Закон України № 996 – ХІУ від 16. 07. 1999 р. (з змінами та доповненнями).

2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 „Звіт про фінансові результати”. Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 року № 87.

3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 „До­хід”. Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290.

4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 „Вит­ра­ти”. Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318.

5. Методичні рекомендації з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості: Наказ Держкомпромполітики України від 02.02.2001 р. № 47.

Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначаються П(С)БО 16 „Витрати” [95].

Елементи облікової політики по витратах і доходах наведено у табл. 5.1.

Таблиця 5.1

Основні елементи облікової політики по витратах і доходах

Назва елементів облікової політики	Варіанти методів оцінки і обліку витрат і доходів
Застосування класу 8 та/або 9 Плану рахунків бухгалтерського обліку	Самостійно встановлюється підприємством
Порядок оцінки ступеня завершеності операцій з надання послуг	Самостійно встановлюється підприємством
Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг)	Самостійно встановлюється підприємством
Поріг суттєвості для визнання окремих видів доходів і витрат	Величина, що дорівнює 2 % чистого прибутку (збитку) підприємства
Перелік і склад змінних і постійних загальновиробничих витрат, база їх розподілу	Самостійно встановлюється підприємством

Витрати це - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками) за звітний період. Витрати безпосередньо зменшують доходи підприємства, тому чим нижче витрати, тим більше прибуток. Роль витрат у формуванні прибутку підприємства визначає важливість формування облікової політики щодо них.

Для правильного обліку витрат велике значення має їх наукова класифікація. Витрати класифікують за різними ознаками:

1. за видами діяльності;

2. за елементами (видами) витрат;

3. за способом включення до собівартості продукції (прямі та непрямі);

4. за місцем виникнення (групуються по цехам, відділам, ділянкам, бригадам тощо);

5. за видами продукції, робіт, послуг;

6. за етапами виробничого процесу (стадіями, переділами);

7. за часом виникнення (по календарним періодам);

8. за статтями калькуляції.

Кожний напрямок класифікації відіграє певну роль та значення в обліку витрат. Класифікація витрат за видами діяльності підприємства, які визначено П(С)БО №16 [95], П(С)БО №3 [84], необхідна для визначення результатів діяльності за їх видами у формі 2 «Звіт про фінансові результати» та управління видами діяльності, тобто визначення прибуткових, збиткових та встановлення чинників, що впливають на фінансові результати кожного виду діяльності (рис. 5.1).

Рис. 5.1 Класифікація витрат діяльності за видами діяльності підприємства

Надзвичайна діяльність – такі операції або події, які відрізняються від звичайної діяльності і не відбуваються часто або регулярно. Звичайна діяльність – будь-яка діяльність підприємства, а також операції які її забезпечують або виникають в наслідок здійснення такої діяльності. Звичайна діяльність поділяється на:

операційну – основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності які не є інвестиційною або фінансовою діяльністю;

основна діяльність – операції пов'язані з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, послуг) які є метою створення підприємства і забезпечують основну частку його доходів (50%).

Витрати основної діяльності поділяються на витрати виробництва, управління та витрати на збут.

Інша діяльність поділяється на:

інвестиційну – придбання й реалізація тих необоротних активів, а також фінансових інвестицій, які не є еквівалентами грошових коштів;

фінансова діяльність – діяльність яка призводить до змін розмірів і складу власного та залученого капіталу підприємства;

інша діяльність – діяльність, яка не пов'язана з виробництвом та реалізацією продукції (операції по придбанню та продажу необоротних активів).

Виходячи із вимог П(С)БО 16 підприємство має визначити перелік та склад кожного виду витрат.

Групування витрат за елементами використовують для розробки технологічних карт, складання кошторисів, розробки нормативної бази виробництва, аналізу. Облік витрат за елементами потрібен для визначення структури витрат за їх видами.

Таке групування витрат є вихідним у формуванні практично всіх вартісних параметрів економіки, визначенні ефективності виробництва, фінансових результатів. Витрати за елементами відображаються в II розділі Звіту про фінансові результати та групуються за такими видами:

– матеріальні витрати;

– витрати на оплату праці;

– відрахування на соціальні заходи;

– амортизація;

– інші операційні витрати.

До складу матеріальних витрат включаються:

• сировина (продукція добувної промисловості, сільського, лісового);

• вода на технологічні та господарські потреби;

• будівельні матеріали;

• запасні частини;

• тара і тарні матеріали;

• допоміжні матеріали;

• відходи виробництва;

• інші види матеріальних ресурсів.

Для більшості підприємств матеріальні затрати на виробництво є найістотнішими, їх питома вага у витратах складає в середньому 75-80% і більше. Відправним моментом побудови обліку матеріальних витрат є їх класифікація та оцінка. Класифікація передбачає розробку номенклатур, а оцінка - визначення облікової ціни для поточного обліку та порядку визначення фактичної собівартості.

До складу витрат на оплату праці відносять заробітну плату за тарифами і розцінками, премії та заохочення, компенсаційні виплати, оплату відпусток та іншого невідпрацьованого часу, інші витрати на оплату праці. За питомою вагою у собівартості елемент витрат на оплату праці складає в середньому 25 %. Витрати на оплату праці визначаються на підставі нарахування або за кількістю витраченого часу (годин, днів, місяців), або на підставі виробітку (певної кількості продукції, виконаної роботи або наданої послуги).

До складу витрат «Відрахування на соціальні заходи» відносять витрати на пенсійне забезпечення, страхування на випадок безробіття, медичне страхування та інші види в установленому порядку за тарифами у процентах до фонду оплати праці. Цей елемент витрат є похідним від елементу витрат на оплату праці. Розмір таких витрат залежить від розміру нарахованої заробітної плати.

До складу елемента витрат „Амортизація ” відносять витрати з нарахованої амортизації основних засобів, необоротних матеріальних активів за обраним методом і нормами відрахувань. За своїм економічним змістом елемент витрат «Амортизація» - це сума зношення, яка включена у витрати виробничої або іншої діяльності.

Кожне підприємство, виходячи із специфіки власної діяльності, розробляє самостійно перелік і склад кожного елемента витрат та зазначає їх у наказі про облікову політику. Групування витрат операційної діяльності за різними напрямками представлено на рис. 5.2.

Рис. 5.2 Групування витрат операційної діяльності

До інших відносять такі витрати, які не відображені у попередніх елементах (витрати на відрядження, на послуги зв’язку, матеріальна допомога тощо). Облік даного виду елемента витрат здійснюють на основі рахунків відповідних підприємств, установ та організацій, що надали послуги.

За способом віднесення на собівартість окремих видів продукції витрати поділяють на:

1. Прямі, які належать до одного виду продукції (прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати) і можуть відноситись на собівартість конкретного виду продукції на підставі первинних документів з обліку витрат.

2. Непрямі витрати належать до двох і більше видів продукції, це витрати які не можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об'єкта витрат економічно доцільним шляхом (загально виробничі витрати).

Залежно від цільового призначення у процесі виробництва продукції витрати групуються за статтями калькуляції. Перелік і склад статей калькулювання виробництва собівартості продукції (робіт, послуг) установлюється підприємством самостійно.