5. Методи оцінки вибуття запасів та критерії їх вибору підприємством

Облікова політика по запасах має розкрити застосування:

1. методів оцінки вибуття запасів;

2. періодичності визначення середньозваженої собівартості одиниці запасів.

При відпуску запасів у виробництво, з виробництва, продаж та іншому вибутті оцінка їх здійснюється за одним з таких методів [89]:

• ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;

• середньозваженої собівартості;

• собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

• нормативних затрат;

• ціни продажу.

Для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів. Це означає, що для кожної класифікаційної групи запасів (сировина і матеріали; товари; малоцінні та швидкозношувані предмети) підприємство обирає один метод оцінки вибуття запасів, але допускається обрання різних методів для різних груп. Наприклад, сировину і матеріали оцінювати за методом ФІФО; МШП – за методом середньозваженої собівартості; товари – за ціною продажу.

Запаси, які відпускаються, та послуги, що виконуються для спеціальних замовлень і проектів, а також запаси, які не замінюють одне одного, оцінюються за ідентифікованою собівартістю. Метод ідентифікованої собівартості використовується для оцінки рідкісних та високо вартісних запасів (коштовностей, рідкісних металів, тощо). Він базується на фактичній вартості кожної одиниці придбаних запасів, тобто за кожною з них встановлюється саме її ціна і вона обліковується і списується окремо. Він не набув широкого розповсюдження внаслідок двох істотних недоліків:

1. у багатьох випадках важко і непрактично відслідковувати придбання і реалізацію конкретних товарних одиниць, тому що це збільшує обсяги облікової роботи, яка не завжди супроводжується адекватним результатом;

2. якщо підприємство займається продажем однорідних товарів, то визначити які з них реалізовані, а які – ні, можна лише умовно. Таким чином, шляхом вибору який товар продати дешевий або більш дорогий підприємство має можливість впливати на зростання або зменшення прибутків від продажу.

Оцінка за середньозваженою собівартістю проводиться щодо кожної одиниці запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і одержаних у звітному місяці запасів. Оцінка кожної операції з вибуття запасів може здійснюватись за середньозваженою собівартістю діленням сумарної вартості таких запасів на дату операції на сумарну кількість запасів на дату операції.

Оцінка запасів за методом ФІФО базується на припущенні, що запаси використовуються у тій послідовності, у якій вони надходили на підприємство (відображені у бухгалтерському обліку), тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво (продаж та інше вибуття), оцінюються за собівартістю перших за часом надходження запасів.

Оцінка за нормативними затратами ґрунтується на застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг). Вони встановлюються з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін. Для забезпечення максимального наближення нормативних затрат до фактичних норми затрат і ціни повинні регулярно перевірятися і переглядатися. Оцінка за нормативними затратами коригується до фактичної виробничої собівартості продукції.

Оцінка за цінами продажу заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього проценту торговельної націнки товарів. Цей метод можуть застосовувати (якщо інші методи оцінки вибуття запасів не виправдані) підприємства, що мають значну і змінну номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем торговельної націнки. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між їх продажною (роздрібною) вартістю і сумою торговельної націнки на ці товари. Сума торговельної націнки на реалізовані товари визначається як добуток їх продажної (роздрібної) вартості і середнього відсотку торговельної націнки. Він визначається діленням суми залишку торговельних націнок на початок звітного місяця і торговельних націнок у продажній вартості одержаних у звітному місяці товарів на суму продажної (роздрібної) вартості залишку товарів на початок звітного місяця та продажної (роздрібної) вартості одержаних у звітному місяці товарів.

Вибір методів оцінки вибуття запасів впливає на величину матеріальних витрат, а тому має для підприємства важливе значення, тому має базуватись на ретельному аналізі недоліків і переваг кожного з методів.

Для детального ознайомлення із методами оцінки вибуття запасів та визначенням їх впливу на матеріальні витрати або прибуток у разі їх продажу розглянемо умовний приклад (табл. 3.5).

Таблиця 3.5

Витяг з відомості обліку запасів за вересень 200… р.

Назва операції	Дата	Кількість одиниць	Ціна, грн.	Вартість, грн.
Сальдо на	1.09.	50	100	5000
Придбано	6.09	50	110	5500
протягом	13.09	150	120	18000
місяця	20.09	100	130	13000
	25.09	150	140	21000
Разом		500		62500
Реалізовано		280
Сальдо на	30.09	220

На 30.09.200…р. залишилось 50 одиниць залишку на початок місяця, 100 одиниць з числа придбаних 13.09 і 70 одиниць – 25.09.

Вартість залишку запасів за методом ідентифікованої собівартості становить:

5000 грн. + 100 · 120 + 70 · 140 = 26800 грн.

Вартість реалізованих запасів становить:

62500 – 2680 = 35700 грн.

Середня вартість одиниці запасів: 62500/500 = 125 грн.

Вартість залишку запасів за методом середньозваженої собівартості становить:

220 · 125 = 27500 грн.

Вартість реалізованих запасів становить:

62500 – 27500 = 35000 грн.

Вартість залишку запасів за методом ФІФО становить:

150 · 140 + 70 · 130 = 30100 грн.

Вартість реалізованих запасів становить:

62500 – 30100 = 32400 грн.

Для порівняння методів оцінки вибуття запасів обрахуємо прибуток від продажу (табл. 3.6).

Таблиця 3.6

Порівняння методів оцінки запасів та аналіз їх впливу на прибуток

Показник	Метод ідентифікованої собівартості	Метод середньозваженої собівартості	Метод ФІФО
Виручка від реалізації	50000	50000	50000
Собівартість реалізованих запасів	35700	35000	32400
Валовий прибуток від реалізації	14300	15000	17600

Показники таблиці свідчать, що при використанні для оцінки вибуття запасів методу ФІФО підприємство одержало найбільший прибуток, тому що вартість товарів, визначена за цим методом є найнижчою, оскільки ціни на початок місяця найнижчі порівняно із наступним звітним періодом, коли спостерігається їх зростання. Якщо б спостерігалась протилежна тенденція з цінами, тобто їх падіння, то за методом ФІФО прибуток був би найменшим. Отже, метод оцінки запасів набуває найважливішого значення під час тривалих періодів коливання цін водному напрямку як у бік зростання, так і у бік падіння.